Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Огієнка
Хто мене поставить, як у місяці попередніх днів, в які мене оберігав Бог?
„О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,
Так, як тоді, коли Його світильник світив над моєю головою, коли я ходив при Його світлі в темряві.
коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,
Коли я впевнено ходив дорогами, коли Бог відвідував мій дім.
як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,
Коли я був дуже плідним, а навколо мене були діти.
коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,
Коли мої дороги обливалися маслом, а мої гори плили молоком.
коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!
Коли я виходив вранці в місті, то на площах ставили моє крісло.
Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,
Молодці, бачачи мене, ховалися, а всі старці вставали.
як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,
Вельможі ж переставали говорити, поклавши палець на уста.
зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —
Ті ж, хто слухав, мене блаженним називали, а їхній язик прилипав до їхнього горла,
ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,
бо вухо почуло і назвало блаженним мене, а око, бачачи мене, ухилялося.
Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —
Адже я спасав бідного з руки сильного, і я допомагав сироті, в якого не було помічника.
бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.
Нехай на мене прийде благословення того, хто гине, а уста вдови мене благословили.
Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!
Я ж одягався в праведність, і наряджався в суд, наче в подвійний одяг.
Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.
На око був я сліпий, а на ногу — кульгавий, —
Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.
я був батьком для немічних, я дослідив боротьбу, якої я не бачив.
Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.
Я трощив челюсті безбожних, я виривав грабунок з-посеред їхніх зубів.
Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.
Я ж сказав: Мій вік старіється, наче стовбур фінікового дерева, я проживу довгий час.
І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:
Мій корінь розкрився біля води, і роса поселиться в моїх жнивах.
для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.
Слава моя марна зі мною, і мій лук у Його руці йде.
Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.
Мене чули ті, які слухали, і замовкали на мою раду.
Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.
А до моєї мови не додавали, раді ж були, коли я до них говорив.
По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.
Наче спрагла земля, що очікувала дощу, так вони чекали на мої слова.
І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.
Якщо засміюся до них, не повірять, і світло мого обличчя не занепадало.
Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.