Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо! Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою! 
          
	  
	     
 	     
 	     
 	     
 	   
	   
          Ти можеш змінити мову читання:
            
            
          
            
              ru 
            
          
            
              en 
            
          
          
           
           
        
      
Паралельне читання   
← (Йова 29) 
|
(Йова 31) → 
 
 
  
    
      
Переклад Турконяка 
    
    
      
Новый русский перевод 
    
   
  
    
      
        
          
            
              
              А тепер найменші висміяли мене, тепер повчають мене частково ті, чиїх батьків я мав за ніщо, яких я не вважав гідними псів моїх черід.
             
           
         
        
          
            
              
              А теперь они надо мной смеются —  те, кто младше меня,  чьих отцов я бы погнушался  поместить с собаками при моих стадах.
 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              І навіщо мені сила їхніх рук? Через них загинула повнота.
             
           
         
        
          
            
              
              И к чему мне сила их рук,  если в них истощилась мощь?
 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              Бездітний у біді і голоді. Вони вчора втекли від біди і від скрути посухи.
             
           
         
        
          
            
              
              Нищетой и голодом изнурены,  бродят они в опаленной земле,68   в разоренном краю, во мраке.
 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              Ті, хто оточує соляні місця при звуку, для яких солене було їм їжею, котрі без честі й знехтувані, зубожілі від усякого добра, які й коріння дерев жували від великого голоду.
             
           
         
        
          
            
              
              У кустов собирают соленые травы,  и корни ракитника — их еда.69 
 
             
           
         
       
    
      
        
        
          
            
              
              Гонят их из среды людей  и, как ворам, кричат им вслед.
 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              доми яких були кам’яними печерами.
             
           
         
        
          
            
              
              Им велят селиться в оврагах долин,  среди скал и в расщелинах земли.
 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              З-посеред милозвучних кущів  закричать вони, — котрі жили під дикою зеленню.
             
           
         
        
          
            
              
              Воют они среди зарослей  и жмутся друг к другу под терном.
 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              Сини безумних і нечесних, їхні  імена і слава згладжені із землі.
             
           
         
        
          
            
              
              Отверженный, безымянный сброд,  изгнанный из страны.
 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              А тепер я — їхні гусла, і вони мене мають за притчу.
             
           
         
        
          
            
              
              А теперь они песней меня язвят,  посмешищем для них я стал.
 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              Гидували ж мною, відступивши далеко, а для мого обличчя не стримувалися від плювання.
             
           
         
        
          
            
              
              Гнушаются меня, избегают меня  и в лицо мне плевать не стыдятся.
 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              Адже Він, відкривши Свій сагайдак, заподіяв мені зло, і вони позбулися уздечки моєї присутності.
             
           
         
        
          
            
              
              Бог сделал меня слабым и беспомощным,70   и они распоясались предо мной.
 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              З правого боку нащадків вони повстали, простягнули свою ногу і пішли проти мене стежками їхньої згуби.
             
           
         
        
          
            
              
              Эти отродья нападают на меня с правого боку,71   в бегство меня обращают  и на погибель мне готовят осаду.
 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              Знищили мої стежки, бо Він скинув мій одяг.
             
           
         
        
          
            
              
              Заступают мне путь,  все творят на беду мне —  и никто им не помогает.72 
 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              Своїми стрілами Він мене прошив, учинив мені, як бажає, я на стражданнях замішаний.
             
           
         
        
          
            
              
              Как сквозь брешь на меня идут,  все круша, на меня бросаются.
 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              Мої страждання повертаються, моя надія відійшла, наче вітер, і моє спасіння, наче хмара.
             
           
         
        
          
            
              
              Ужасы ринулись на меня:  моя слава развеяна, точно ветром,  и уплыло, как облако, благоденствие.
 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              Тепер же на мені виллється моя душа, а мене охоплюють дні страждань.
             
           
         
        
          
            
              
              И теперь угасает во мне моя жизнь;  обступили меня дни скорби.
 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              Вночі мої кості розгорілися, а моє сухожилля послабло.
             
           
         
        
          
            
              
              Ночью ноют кости мои;  боль меня гложет, не зная покоя.
 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              Великою силою схопила недуга  мій одяг, оточила мене, наче облямівка мого одягу.
             
           
         
        
          
            
              
              Бог хватает одежду мою неистово73 ;  Он давит меня, как воротник рубахи.
 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              Схопила ж мене, наче глину, — моя частка в землі та в попелі.
             
           
         
        
          
            
              
              В грязь поверг Он меня,  я стал как прах и пепел.
 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              І я заволав до Тебе, та Ти не чуєш мене, вони встали і подивилися на мене.
             
           
         
        
          
            
              
              Я зову Тебя,  Боже  , но нет ответа;  встаю, но Ты на меня не смотришь.74 
 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              Ти ж напав на мене без пощади, бичував Ти мене сильною рукою.
             
           
         
        
          
            
              
              Ты безжалостным стал ко мне;  мощью руки Своей гонишь меня.
 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              Призначив Ти мене на страждання, і Ти відкинув мене від спасіння.
             
           
         
        
          
            
              
              Ты подхватил, помчал меня в вихре;  Ты швыряешь меня прямо в рокочущую бурю.
 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              Знаю, що мене зітре смерть, бо кожному смертному земля — дім.
             
           
         
        
          
            
              
              Я знаю: Ты к смерти меня ведешь,  в дом, уготованный всем живущим.
 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              Якби добрим було на себе накласти руки, чи попросивши іншого, він зробив би це мені.
             
           
         
        
          
            
              
              О, никто не поднимет руку на бедняка,  когда он призывает на помощь в своем несчастье!75 
 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              Я ж плакав над кожним немічним, стогнав, бачачи чоловіка в скруті.
             
           
         
        
          
            
              
              Не плакал ли я о тех, кто в беде?  Разве о бедных душа моя не скорбела?
 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              Тож я, очікував добра, та ось, мене зустріли скоріше злі дні.
             
           
         
        
          
            
              
              Но когда я добра ждал, пришла беда;  уповал я на свет, но настала тьма.
 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              Моє нутро заклекотало і не замовчить, випередили мене дні бідноти.
             
           
         
        
          
            
              
              Сердце тревогой объято, покоя не ведает;  для меня настали дни скорби.
 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              Стогнучи, я пішов, не замикаючи уст, став у зборі, волаючи.
             
           
         
        
          
            
              
              Хожу почерневший, но не от солнца;  встаю в собрании и взываю о помощи.
 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              Я став братом сирен і другом страусів.
             
           
         
        
          
            
              
              Я стал братом шакалам  и другом совам.
 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              Моя шкіра сильно почорніла, а мої кості від спеки згоріли .
             
           
         
        
          
            
              
              Кожа моя чернеет и шелушится;  в лихорадке тело горит.
 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              Мої гусла перейшли на плач, а мій спів — мені на ридання.
             
           
         
        
          
            
              
              На плач настроена моя арфа,  и свирель моя — на напев печальный.
 
             
           
         
       
    
 
  
← (Йова 29) 
|
(Йова 31) →