Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо! Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання:
ru
en
Паралельне читання
← (Йова 29)
|
(Йова 31) →
Переклад Турконяка
Новый русский перевод
А тепер найменші висміяли мене, тепер повчають мене частково ті, чиїх батьків я мав за ніщо, яких я не вважав гідними псів моїх черід.
А теперь они надо мной смеются — те, кто младше меня, чьих отцов я бы погнушался поместить с собаками при моих стадах.
І навіщо мені сила їхніх рук? Через них загинула повнота.
И к чему мне сила их рук, если в них истощилась мощь?
Бездітний у біді і голоді. Вони вчора втекли від біди і від скрути посухи.
Нищетой и голодом изнурены, бродят они в опаленной земле,68 в разоренном краю, во мраке.
Ті, хто оточує соляні місця при звуку, для яких солене було їм їжею, котрі без честі й знехтувані, зубожілі від усякого добра, які й коріння дерев жували від великого голоду.
У кустов собирают соленые травы, и корни ракитника — их еда.69
Гонят их из среды людей и, как ворам, кричат им вслед.
доми яких були кам’яними печерами.
Им велят селиться в оврагах долин, среди скал и в расщелинах земли.
З-посеред милозвучних кущів закричать вони, — котрі жили під дикою зеленню.
Воют они среди зарослей и жмутся друг к другу под терном.
Сини безумних і нечесних, їхні імена і слава згладжені із землі.
Отверженный, безымянный сброд, изгнанный из страны.
А тепер я — їхні гусла, і вони мене мають за притчу.
А теперь они песней меня язвят, посмешищем для них я стал.
Гидували ж мною, відступивши далеко, а для мого обличчя не стримувалися від плювання.
Гнушаются меня, избегают меня и в лицо мне плевать не стыдятся.
Адже Він, відкривши Свій сагайдак, заподіяв мені зло, і вони позбулися уздечки моєї присутності.
Бог сделал меня слабым и беспомощным,70 и они распоясались предо мной.
З правого боку нащадків вони повстали, простягнули свою ногу і пішли проти мене стежками їхньої згуби.
Эти отродья нападают на меня с правого боку,71 в бегство меня обращают и на погибель мне готовят осаду.
Знищили мої стежки, бо Він скинув мій одяг.
Заступают мне путь, все творят на беду мне — и никто им не помогает.72
Своїми стрілами Він мене прошив, учинив мені, як бажає, я на стражданнях замішаний.
Как сквозь брешь на меня идут, все круша, на меня бросаются.
Мої страждання повертаються, моя надія відійшла, наче вітер, і моє спасіння, наче хмара.
Ужасы ринулись на меня: моя слава развеяна, точно ветром, и уплыло, как облако, благоденствие.
Тепер же на мені виллється моя душа, а мене охоплюють дні страждань.
И теперь угасает во мне моя жизнь; обступили меня дни скорби.
Вночі мої кості розгорілися, а моє сухожилля послабло.
Ночью ноют кости мои; боль меня гложет, не зная покоя.
Великою силою схопила недуга мій одяг, оточила мене, наче облямівка мого одягу.
Бог хватает одежду мою неистово73 ; Он давит меня, как воротник рубахи.
Схопила ж мене, наче глину, — моя частка в землі та в попелі.
В грязь поверг Он меня, я стал как прах и пепел.
І я заволав до Тебе, та Ти не чуєш мене, вони встали і подивилися на мене.
Я зову Тебя, Боже , но нет ответа; встаю, но Ты на меня не смотришь.74
Ти ж напав на мене без пощади, бичував Ти мене сильною рукою.
Ты безжалостным стал ко мне; мощью руки Своей гонишь меня.
Призначив Ти мене на страждання, і Ти відкинув мене від спасіння.
Ты подхватил, помчал меня в вихре; Ты швыряешь меня прямо в рокочущую бурю.
Знаю, що мене зітре смерть, бо кожному смертному земля — дім.
Я знаю: Ты к смерти меня ведешь, в дом, уготованный всем живущим.
Якби добрим було на себе накласти руки, чи попросивши іншого, він зробив би це мені.
О, никто не поднимет руку на бедняка, когда он призывает на помощь в своем несчастье!75
Я ж плакав над кожним немічним, стогнав, бачачи чоловіка в скруті.
Не плакал ли я о тех, кто в беде? Разве о бедных душа моя не скорбела?
Тож я, очікував добра, та ось, мене зустріли скоріше злі дні.
Но когда я добра ждал, пришла беда; уповал я на свет, но настала тьма.
Моє нутро заклекотало і не замовчить, випередили мене дні бідноти.
Сердце тревогой объято, покоя не ведает; для меня настали дни скорби.
Стогнучи, я пішов, не замикаючи уст, став у зборі, волаючи.
Хожу почерневший, но не от солнца; встаю в собрании и взываю о помощи.
Я став братом сирен і другом страусів.
Я стал братом шакалам и другом совам.
Моя шкіра сильно почорніла, а мої кості від спеки згоріли .
Кожа моя чернеет и шелушится; в лихорадке тело горит.
Мої гусла перейшли на плач, а мій спів — мені на ридання.
На плач настроена моя арфа, и свирель моя — на напев печальный.
← (Йова 29)
|
(Йова 31) →