Переклад Турконяка

Переклад Хоменка

А тепер найменші висміяли мене, тепер повчають мене частково ті, чиїх батьків я мав за ніщо, яких я не вважав гідними псів моїх черід.

1

«А тепер глузують з мене менші віком від мене,
яких батьками я нехтував занадто,
щоб їх поставити нарівні з псами в моїй кошарі.

2

І навіщо мені сила їхніх рук? Через них загинула повнота.

2

Ба й сила рук їхніх навіщо була б мені здалася?
Міць їхня ж цілковито заниділа.

3

Бездітний у біді і голоді. Вони вчора втекли від біди і від скрути посухи.

3

З-за браку страви та страшного голоду
вони гризли у степу коріння;
їхня мати — пустка та пустиня.

4

Ті, хто оточує соляні місця при звуку, для яких солене було їм їжею, котрі без честі й знехтувані, зубожілі від усякого добра, які й коріння дерев жували від великого голоду.

4

Вони мальвію й листя на кущах збирали,
коріння з дроку — це хліб їхній.

5

Повстали на мене злодії,

5

Їх із громади проганяли,
на них гукали, наче на злодіїв.

6

доми яких були кам’яними печерами.

6

Вони жили у байраках при потоках,
у земних печерах та по скелях.

7

З-посеред милозвучних кущів закричать вони, — котрі жили під дикою зеленню.

7

Вони ревіли поміж кущами,
під будяками тулилися в купу.

8

Сини безумних і нечесних, їхні імена і слава згладжені із землі.

8

Рід упосліджених, нащадки безіменних,
вигнані з землі!

9

А тепер я — їхні гусла, і вони мене мають за притчу.

9

І нині я став їхньою піснею,
зробився байкою їхньою!

10

Гидували ж мною, відступивши далеко, а для мого обличчя не стримувалися від плювання.

10

Вони гидують мною, тікають геть від мене,
не стримуються мені плювати в вічі.

11

Адже Він, відкривши Свій сагайдак, заподіяв мені зло, і вони позбулися уздечки моєї присутності.

11

Що він розв'язав мій мотуз і мене понизив,
то вони розгнуздуються передо мною.

12

З правого боку нащадків вони повстали, простягнули свою ногу і пішли проти мене стежками їхньої згуби.

12

Праворуч від мене підводиться ота наволоч,
у петлю спрямовує мої ноги
і вимощує путь свою згубну проти мене.

13

Знищили мої стежки, бо Він скинув мій одяг.

13

Вони зіпсували мені стежку на мою погибель;
вони деруться догори, ніхто їх не спиняє.

14

Своїми стрілами Він мене прошив, учинив мені, як бажає, я на стражданнях замішаний.

14

Мов крізь пролом широкий, прибувають,
викочуються з-під руїн.

15

Мої страждання повертаються, моя надія відійшла, наче вітер, і моє спасіння, наче хмара.

15

Великий страх напав на мене,
вітром розвіялася моя гідність,
і щастя моє зникло, немов хмара.

16

Тепер же на мені виллється моя душа, а мене охоплюють дні страждань.

16

І душа моя нині ниє в мені,
дні смутку мене посіли.

17

Вночі мої кості розгорілися, а моє сухожилля послабло.

17

Уночі крутить мені у костях,
жили мої не дають мені спочити.

18

Великою силою схопила недуга мій одяг, оточила мене, наче облямівка мого одягу.

18

Він потужно схопив мене за одежу,
мов би коміром кереї моєї зашморгнув мене,

19

Схопила ж мене, наче глину, — моя частка в землі та в попелі.

19

кинув мене в болото,
і я взявся попелом та пилом.

20

І я заволав до Тебе, та Ти не чуєш мене, вони встали і подивилися на мене.

20

Кричу до тебе, та ти мені не відповідаєш;
встаю — та ти до мене уваги не прихиляєш.

21

Ти ж напав на мене без пощади, бичував Ти мене сильною рукою.

21

Став єси до мене жорстоким,
твоєю сильною рукою мене бичуєш.

22

Призначив Ти мене на страждання, і Ти відкинув мене від спасіння.

22

Здіймаєш мене вітром летіти,
в бурі спускаєш мене вниз водою.

23

Знаю, що мене зітре смерть, бо кожному смертному земля — дім.

23

Знаю, що ти ведеш мене до смерти,
дому, де збираються всі живучі.

24

Якби добрим було на себе накласти руки, чи попросивши іншого, він зробив би це мені.

24

Але я не здіймав руки на сіромаху,
як він кричав до мене у своєму горі.

25

Я ж плакав над кожним немічним, стогнав, бачачи чоловіка в скруті.

25

Чи ж я не плакав над тим, кому живеться тяжко?
Чи ж моє серце до бідного не мало жалю?

26

Тож я, очікував добра, та ось, мене зустріли скоріше злі дні.

26

Я сподівався щастя — і прийшло лихо;
я чекав світла — і наступила пітьма!

27

Моє нутро заклекотало і не замовчить, випередили мене дні бідноти.

27

Нутро моє кипить, не угаває:
дні смутку надійшли на мене.

28

Стогнучи, я пішов, не замикаючи уст, став у зборі, волаючи.

28

Ввесь ходжу почорнілий, без сонця;
встаю, кричу серед громади.

29

Я став братом сирен і другом страусів.

29

Братом зробився я шакалам,
і приятелем струсям.

30

Моя шкіра сильно почорніла, а мої кості від спеки згоріли.

30

Шкіра на мені почорніла,
кості мої горять від жару.

31

Мої гусла перейшли на плач, а мій спів — мені на ридання.

31

Цитра моя голосить,
сопілка моя плаче.»

Паралельне читання

Переклад Турконяка

Переклад Хоменка

Йова 30

Йова 30