Переклад Турконяка

King James Bible

Я поклав завіт моїм очам, — і не подумаю про дівицю.

1

Job's Final Appeal

I made a covenant with mine eyes; why then should I think upon a maid?

2

А яку частку Бог визначив згори, і який спадок Всесильного з висот?

2

For what portion of God is there from above? and what inheritance of the Almighty from on high?

3

Хіба згуба не для неправедного, а відчуження не для тих, які чинять беззаконня?

3

Is not destruction to the wicked? and a strange punishment to the workers of iniquity?

4

Хіба Він сам не побачить мою дорогу і не порахує всі мої кроки?

4

Doth not he see my ways, and count all my steps?

5

Якщо ж я ходив з тими, які висміюють, якщо ж і моя нога поспішала на обман,

5

If I have walked with vanity, or if my foot hath hasted to deceit;

6

нехай вже стану я на справедливу вагу, а Господь знає мою невинність.

6

Let me be weighed in an even balance, that God may know mine integrity.

7

Якщо моя нога ухилилася з дороги, якщо ж і моє серце пішло за оком, якщо ж і моїми руками я доторкнувся до дарів,

7

If my step hath turned out of the way, and mine heart walked after mine eyes, and if any blot hath cleaved to mine hands;

8

то нехай сію я, а інші хай їдять, і нехай виявлюся без кореня на землі.

8

Then let me sow, and let another eat; yea, let my offspring be rooted out.

9

Якщо моє серце пішло за жінкою іншого чоловіка, якщо я і таємно очікував біля її дверей,

9

If mine heart have been deceived by a woman, or if I have laid wait at my neighbour's door;

10

то нехай і моя жінка вгодить іншому, а мої діти хай зазнають приниження.

10

Then let my wife grind unto another, and let others bow down upon her.

11

Бо опоганити заміжню жінку — це гнів люті, який не зупинити.

11

For this is an heinous crime; yea, it is an iniquity to be punished by the judges.

12

Адже це — вогонь, що горить з усіх боків, куди тільки нападав, до кореня знищував.

12

For it is a fire that consumeth to destruction, and would root out all mine increase.

13

Якщо ж і знехтував я судом мого слуги чи служниці, коли вони в мене судилися,

13

If I did despise the cause of my manservant or of my maidservant, when they contended with me;

14

то що я зроблю, коли Господь мені вчинить допит? Якщо ж відвідає, то яку відповідь дам?

14

What then shall I do when God riseth up? and when he visiteth, what shall I answer him?

15

Чи не так, як і я постав у лоні, постали і вони? Ми ж постали в тому ж лоні.

15

Did not he that made me in the womb make him? and did not one fashion us in the womb?

16

А немічні задовольнили потребу, яку лиш мали, я ж не відкинув око вдови.

16

If I have withheld the poor from their desire, or have caused the eyes of the widow to fail;

17

Якщо ж я сам їв кусень мого хліба, а сироті не подав, —

17

Or have eaten my morsel myself alone, and the fatherless hath not eaten thereof;

18

хоча я від моєї молодості годував сироту, як батько, і наставляв від лона моєї матері, —

18

(For from my youth he was brought up with me, as with a father, and I have guided her from my mother's womb;)

19

якщо ж я не зглянувся на нагого, який гинув, і не одягнув,

19

If I have seen any perish for want of clothing, or any poor without covering;

20

і слабкі мене не поблагословили, а їхні плечі не грілися з постригу моїх ягнят,

20

If his loins have not blessed me, and if he were not warmed with the fleece of my sheep;

21

якщо я підняв проти сироти руку в надії, бо в мене була велика допомога,

21

If I have lifted up my hand against the fatherless, when I saw my help in the gate:

22

то нехай же відпаде моє плече від ключиці, а моя рука нехай відламається від ліктя.

22

Then let mine arm fall from my shoulder blade, and mine arm be broken from the bone.

23

Адже мене охопив Господній страх, і його тягаря я не перенесу.

23

For destruction from God was a terror to me, and by reason of his highness I could not endure.

24

Якщо я поклав золото, як мою силу, якщо ж і на дорогоцінний камінь я поклав надію,

24

If I have made gold my hope, or have said to the fine gold, Thou art my confidence;

25

якщо ж я зрадів, коли моє багатство стало великим, якщо ж і на нечисленне я поклав свою руку,

25

If I rejoiced because my wealth was great, and because mine hand had gotten much;

26

чи не побачу сонце, що сходить, що заходить, а місяць, що маліє? Адже це не від них.

26

If I beheld the sun when it shined, or the moon walking in brightness;

27

І якщо потай обманене було моє серце, якщо ж і поцілував я мою руку, приклавши до моїх уст,

27

And my heart hath been secretly enticed, or my mouth hath kissed my hand:

28

то це вже мені нехай вважається за найбільше беззаконня, бо я вчинив обман перед Всевишнім Господом.

28

This also were an iniquity to be punished by the judge: for I should have denied the God that is above.

29

Якщо ж я і зрадів падінням моїх ворогів, і моє серце сказало: Добре! —

29

If I rejoiced at the destruction of him that hated me, or lifted up myself when evil found him:

30

то нехай же тоді моє вухо почує моє прокляття, і нехай перешіптується народ, коли мені чинять зло.

30

Neither have I suffered my mouth to sin by wishing a curse to his soul.

31

Якщо ж часто мої служниці казали: Хто дав би нам насититися його тілом? Хоч я був дуже добрий.

31

If the men of my tabernacle said not, Oh that we had of his flesh! we cannot be satisfied.

32

Чужинець не мешкав назовні, а мої двері були відкриті для кожного, хто приходив.

32

The stranger did not lodge in the street: but I opened my doors to the traveller.

33

Якщо ж, грішачи, я несвідомо скрив мій гріх,

33

If I covered my transgressions as Adam, by hiding mine iniquity in my bosom:

34

бо не посоромився великої юрби, щоб перед ними признатися? Хіба ж дозволив я слабому вийти з моїх дверей з порожнім подолом?

34

Did I fear a great multitude, or did the contempt of families terrify me, that I kept silence, and went not out of the door?

35

О, хто б мені дав того, хто вислухав би мене! Якщо я не побоявся Господньої руки, а письмо, яке я мав проти когось,

35

Oh that one would hear me! behold, my desire is, that the Almighty would answer me, and that mine adversary had written a book.

36

читав, поклавши, як вінець на плечі,

36

Surely I would take it upon my shoulder, and bind it as a crown to me.

37

і якщо його не віддав я, подерши, і нічого не взявши від боржника,

37

I would declare unto him the number of my steps; as a prince would I go near unto him.

38

якщо проти мене коли-небудь земля застогнала, якщо і її борозни разом заплакали,

38

If my land cry against me, or that the furrows likewise thereof complain;

39

якщо ж я з’їв її силу сам безплатно, якщо ж я засмутив, забравши душу власника землі,

39

If I have eaten the fruits thereof without money, or have caused the owners thereof to lose their life:

40

то замість пшениці нехай мені вийде будяк, а замість ячменю — бур’ян! І Йов зупинився у своїй мові.

40

Let thistles grow instead of wheat, and cockle instead of barley. The words of Job are ended.

Паралельне читання

Переклад Турконяка

King James Bible

Йова 31

Job 31