Переклад Турконяка

New King James Version

Я поклав завіт моїм очам, — і не подумаю про дівицю.

1

Job Defends His Righteousness

“I have made a covenant with my eyes;
Why then should I [a]look upon a young woman?

2

А яку частку Бог визначив згори, і який спадок Всесильного з висот?

2

For what is the allotment of God from above,
And the inheritance of the Almighty from on high?

3

Хіба згуба не для неправедного, а відчуження не для тих, які чинять беззаконня?

3

Is it not destruction for the wicked,
And disaster for the workers of iniquity?

4

Хіба Він сам не побачить мою дорогу і не порахує всі мої кроки?

4

Does He not see my ways,
And count all my steps?

5

Якщо ж я ходив з тими, які висміюють, якщо ж і моя нога поспішала на обман,

5

“If I have walked with falsehood,
Or if my foot has hastened to deceit,

6

нехай вже стану я на справедливу вагу, а Господь знає мою невинність.

6

[b]Let me be weighed on honest scales,
That God may know my integrity.

7

Якщо моя нога ухилилася з дороги, якщо ж і моє серце пішло за оком, якщо ж і моїми руками я доторкнувся до дарів,

7

If my step has turned from the way,
Or my heart walked after my eyes,
Or if any spot adheres to my hands,

8

то нехай сію я, а інші хай їдять, і нехай виявлюся без кореня на землі.

8

Then let me sow, and another eat;
Yes, let my harvest be [c]rooted out.

9

Якщо моє серце пішло за жінкою іншого чоловіка, якщо я і таємно очікував біля її дверей,

9

“If my heart has been enticed by a woman,
Or if I have lurked at my neighbor’s door,

10

то нехай і моя жінка вгодить іншому, а мої діти хай зазнають приниження.

10

Then let my wife grind for another,
And let others bow down over her.

11

Бо опоганити заміжню жінку — це гнів люті, який не зупинити.

11

For that would be wickedness;
Yes, it would be iniquity deserving of judgment.

12

Адже це — вогонь, що горить з усіх боків, куди тільки нападав, до кореня знищував.

12

For that would be a fire that consumes to destruction,
And would root out all my increase.

13

Якщо ж і знехтував я судом мого слуги чи служниці, коли вони в мене судилися,

13

“If I have despised the cause of my male or female servant
When they complained against me,

14

то що я зроблю, коли Господь мені вчинить допит? Якщо ж відвідає, то яку відповідь дам?

14

What then shall I do when God rises up?
When He punishes, how shall I answer Him?

15

Чи не так, як і я постав у лоні, постали і вони? Ми ж постали в тому ж лоні.

15

Did not He who made me in the womb make them?
Did not the same One fashion us in the womb?

16

А немічні задовольнили потребу, яку лиш мали, я ж не відкинув око вдови.

16

“If I have kept the poor from their desire,
Or caused the eyes of the widow to fail,

17

Якщо ж я сам їв кусень мого хліба, а сироті не подав, —

17

Or eaten my morsel by myself,
So that the fatherless could not eat of it

18

хоча я від моєї молодості годував сироту, як батько, і наставляв від лона моєї матері, —

18

(But from my youth I reared him as a father,
And from my mother’s womb I guided [d]the widow);

19

якщо ж я не зглянувся на нагого, який гинув, і не одягнув,

19

If I have seen anyone perish for lack of clothing,
Or any poor man without covering;

20

і слабкі мене не поблагословили, а їхні плечі не грілися з постригу моїх ягнят,

20

If his [e]heart has not blessed me,
And if he was not warmed with the fleece of my sheep;

21

якщо я підняв проти сироти руку в надії, бо в мене була велика допомога,

21

If I have raised my hand against the fatherless,
When I saw I had help in the gate;

22

то нехай же відпаде моє плече від ключиці, а моя рука нехай відламається від ліктя.

22

Then let my arm fall from my shoulder,
Let my arm be torn from the socket.

23

Адже мене охопив Господній страх, і його тягаря я не перенесу.

23

For destruction from God is a terror to me,
And because of His magnificence I cannot endure.

24

Якщо я поклав золото, як мою силу, якщо ж і на дорогоцінний камінь я поклав надію,

24

“If I have made gold my hope,
Or said to fine gold, ‘You are my confidence’;

25

якщо ж я зрадів, коли моє багатство стало великим, якщо ж і на нечисленне я поклав свою руку,

25

If I have rejoiced because my wealth was great,
And because my hand had gained much;

26

чи не побачу сонце, що сходить, що заходить, а місяць, що маліє? Адже це не від них.

26

If I have observed the [f]sun when it shines,
Or the moon moving in brightness,

27

І якщо потай обманене було моє серце, якщо ж і поцілував я мою руку, приклавши до моїх уст,

27

So that my heart has been secretly enticed,
And my mouth has kissed my hand;

28

то це вже мені нехай вважається за найбільше беззаконня, бо я вчинив обман перед Всевишнім Господом.

28

This also would be an iniquity deserving of judgment,
For I would have denied God who is above.

29

Якщо ж я і зрадів падінням моїх ворогів, і моє серце сказало: Добре! —

29

“If I have rejoiced at the destruction of him who hated me,
Or lifted myself up when evil found him

30

то нехай же тоді моє вухо почує моє прокляття, і нехай перешіптується народ, коли мені чинять зло.

30

(Indeed I have not allowed my mouth to sin
By asking for a curse on his [g]soul);

31

Якщо ж часто мої служниці казали: Хто дав би нам насититися його тілом? Хоч я був дуже добрий.

31

If the men of my tent have not said,
‘Who is there that has not been satisfied with his meat?’

32

Чужинець не мешкав назовні, а мої двері були відкриті для кожного, хто приходив.

32

(But no sojourner had to lodge in the street,
For I have opened my doors to the [h]traveler);

33

Якщо ж, грішачи, я несвідомо скрив мій гріх,

33

If I have covered my transgressions as[i] Adam,
By hiding my iniquity in my bosom,

34

бо не посоромився великої юрби, щоб перед ними признатися? Хіба ж дозволив я слабому вийти з моїх дверей з порожнім подолом?

34

Because I feared the great multitude,
And dreaded the contempt of families,
So that I kept silence
And did not go out of the door —

35

О, хто б мені дав того, хто вислухав би мене! Якщо я не побоявся Господньої руки, а письмо, яке я мав проти когось,

35

Oh, that I had one to hear me!
Here is my mark.
Oh, that the Almighty would answer me,
That my [j]Prosecutor had written a book!

36

читав, поклавши, як вінець на плечі,

36

Surely I would carry it on my shoulder,
And bind it on me like a crown;

37

і якщо його не віддав я, подерши, і нічого не взявши від боржника,

37

I would declare to Him the number of my steps;
Like a prince I would approach Him.

38

якщо проти мене коли-небудь земля застогнала, якщо і її борозни разом заплакали,

38

“If my land cries out against me,
And its furrows weep together;

39

якщо ж я з’їв її силу сам безплатно, якщо ж я засмутив, забравши душу власника землі,

39

If I have eaten its [k]fruit without money,
Or caused its owners to lose their lives;

40

то замість пшениці нехай мені вийде будяк, а замість ячменю — бур’ян! І Йов зупинився у своїй мові.

40

Then let thistles grow instead of wheat,
And weeds instead of barley.”
The words of Job are ended.

Паралельне читання

Переклад Турконяка

New King James Version

Йова 31

Job 31