Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Куліша та Пулюя
Я поклав завіт моїм очам, — і не подумаю про дівицю.
З очима моїми вчинив я вмову, щоб і не думати про дївицю.
А яку частку Бог визначив згори, і який спадок Всесильного з висот?
Бо й яка ж доля була б менї від Бога з висоти й яке наслїддє від Вседержителя з неба?
Хіба згуба не для неправедного, а відчуження не для тих, які чинять беззаконня?
Чи ж не погибель безбожному, й не допуст лиходїєві?
Хіба Він сам не побачить мою дорогу і не порахує всі мої кроки?
Та й чи ж не бачив він доріг моїх, — не лїчив всї ступнї мої?
Якщо ж я ходив з тими, які висміюють, якщо ж і моя нога поспішала на обман,
Як я ходив у марнотї й неправдї, а нога моя квапила до омани, —
нехай вже стану я на справедливу вагу, а Господь знає мою невинність.
То нехай зважать мене на вазї правди й Бог розпізнає мою безвинність.
Якщо моя нога ухилилася з дороги, якщо ж і моє серце пішло за оком, якщо ж і моїми руками я доторкнувся до дарів,
Наколи ноги мої схибили з правої путї й серце моє ходило слїдом за очима моїми, та коли що небудь нечисте прилипло до рук моїх,
то нехай сію я, а інші хай їдять, і нехай виявлюся без кореня на землі.
Так нехай я сїю, а їсть хто иншій, і нехай пагонцї мої вирвані будуть із коріннєм.
Якщо моє серце пішло за жінкою іншого чоловіка, якщо я і таємно очікував біля її дверей,
Як до чужої жони коли небудь серце моє загорілось, і я засїдавсь зрадливо під дверима в ближнього мого,
то нехай і моя жінка вгодить іншому, а мої діти хай зазнають приниження.
Так нехай жінка моя жорнить на другого, й нехай другі збиткуються над нею.
Бо опоганити заміжню жінку — це гнів люті, який не зупинити.
Се ж бо й гріх і проступок, що під суд підпадає;
Адже це — вогонь, що горить з усіх боків, куди тільки нападав, до кореня знищував.
Се той огонь, що жере аж до загуби, й він усе майно моє викоренив би до щаду.
Якщо ж і знехтував я судом мого слуги чи служниці, коли вони в мене судилися,
Як би я нехтував право раба чи рабинї моєї, коли б вони правувались зо мною,
то що я зроблю, коли Господь мені вчинить допит? Якщо ж відвідає, то яку відповідь дам?
То що б я робив, коли б Бог встав і поглянув на мене, й що б я міг відказати йому?
Чи не так, як і я постав у лоні, постали і вони? Ми ж постали в тому ж лоні.
Хиба ж бо не той, що мене збудував в утробі, збудував і його, й однако дав нам образ у матернім лонї?
А немічні задовольнили потребу, яку лиш мали, я ж не відкинув око вдови.
Хиба ж я відказував злиденним у їх просьбі, або томив очі вдові (дожидаючій помочи)?
Якщо ж я сам їв кусень мого хліба, а сироті не подав, —
Чи сам же я з'їдав мій шматок хлїба, а не їв з його й сиротина?
хоча я від моєї молодості годував сироту, як батько, і наставляв від лона моєї матері, —
Та ж він ріс у мене, як у батька, і ще з малку малого мого піклувавсь я вдовою.
якщо ж я не зглянувся на нагого, який гинув, і не одягнув,
Як я побачу було кого погибаючого, або без одежі злидаря, що не мав чим прикритись, —
і слабкі мене не поблагословили, а їхні плечі не грілися з постригу моїх ягнят,
Чи ж не благословляли мене стегна його (за одежу), чи ж не обогрівала його вовна з отари моєї?
якщо я підняв проти сироти руку в надії, бо в мене була велика допомога,
Як на безбатьченка зняв я руку, хоч я знав, що мати му оборону в воротях (на судї),
то нехай же відпаде моє плече від ключиці, а моя рука нехай відламається від ліктя.
То нехай рамено моє відпаде од плеча, а рука моя відломиться від ліктя,
Адже мене охопив Господній страх, і його тягаря я не перенесу.
Бо страшна менї була б кара від Бога: я б перед величчю його не устоявся.
Якщо я поклав золото, як мою силу, якщо ж і на дорогоцінний камінь я поклав надію,
Не вже ж покладав я в золотї опору мою, або промовляв до скарбу: ти надїя моя?
якщо ж я зрадів, коли моє багатство стало великим, якщо ж і на нечисленне я поклав свою руку,
Чи ж я тїшився моїм статком великим, та що рука моя придбала багато?
чи не побачу сонце, що сходить, що заходить, а місяць, що маліє? Адже це не від них.
Дивлячись на сонце, як воно сяє, як той місяць велично пливе,
І якщо потай обманене було моє серце, якщо ж і поцілував я мою руку, приклавши до моїх уст,
Чи дав я увестись серцю мойму тайкома, та й чи ж цїлували уста мої (на їх шану) руку мою?
то це вже мені нехай вважається за найбільше беззаконня, бо я вчинив обман перед Всевишнім Господом.
Та ж се був би проступок, підпадаючий під суд, бо тодї відрікся б я Бога Всевишнього.
Якщо ж я і зрадів падінням моїх ворогів, і моє серце сказало: Добре! —
Чи радїв я з погибелї ворога мого, або веселився, коли постигло його нещастє?
то нехай же тоді моє вухо почує моє прокляття, і нехай перешіптується народ, коли мені чинять зло.
Нї! я нїколи не дав устам моїм волї, грішити, проклинаючи душу його.
Якщо ж часто мої служниці казали: Хто дав би нам насититися його тілом? Хоч я був дуже добрий.
Чи не говорила ж челядь шатра мого: хто ж не наситився б мясом його?
Чужинець не мешкав назовні, а мої двері були відкриті для кожного, хто приходив.
Приходень нїколи не ночував на улицї; двері мої отвирав я всякому, хто мимо проходив.
Якщо ж, грішачи, я несвідомо скрив мій гріх,
Коли б я робом людським таїв проступки мої, й скривав у грудях хиби мої,
бо не посоромився великої юрби, щоб перед ними признатися? Хіба ж дозволив я слабому вийти з моїх дверей з порожнім подолом?
То менї страшно було б перед громадою, й погорда краян лякала б мене, й я мовчав би та й не виходив за двері.
О, хто б мені дав того, хто вислухав би мене! Якщо я не побоявся Господньої руки, а письмо, яке я мав проти когось,
О, коли б то хтось переслухав мене! Се моє бажаннє, щоб Вседержитель дав відповідь менї, а оборонник мій все те списав!
читав, поклавши, як вінець на плечі,
Я носив би той запис на плечах моїх, і вкладав собі, як вінець;
і якщо його не віддав я, подерши, і нічого не взявши від боржника,
Я б виявив йому кожний ступінь мій, а наближався б до його*, мов до князя.
якщо проти мене коли-небудь земля застогнала, якщо і її борозни разом заплакали,
Коли поле моє проти мене кричало, і загони його на мене нарікали;
якщо ж я з’їв її силу сам безплатно, якщо ж я засмутив, забравши душу власника землі,
Коли їв я вроджай його та й не віддячив за його, й томив життє робітників,