Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Куліша та Пулюя
Замовкли і його троє друзів, щоби більше не заперечувати Йову, бо Йов був праведний перед ними.
Як же ті трі мужі вже не відказували Йовові, тим що він себе мав за праведного,
Обурившись, Еліус, син Варахіїла, вузієць з роду Рам, з Авсітідійської країни, сильно розлютився на Йова, тому що він проголосив себе праведним перед Господом.
Тодї запалав гнївом Еліуй Барахиїленко, з Бузу, з роду Рамового; а запалав гнїв його на Йова за те, що виправдував себе більш, анїж Бога;
Тож він дуже розлютився проти трьох друзів, бо вони не змогли відповісти Йову, а мали його за безбожного.
А на трьох другів його досадував за те, що не знайшли влучної відповідї, а тільки винуватили Йова.
Та Еліус стримався дати відповідь Йову, тому що вони були старші за нього віком.
Еліуй же ждав, покіль Йов говорив, бо ті були старші його віком.
Коли ж Еліус побачив, що в устах трьох мужів немає відповіді, то його гнів запалав.
Як же побачив Еліуй, що уста тих трьох мужів не вміли більш відказувати, то й запалав гнївом.
І, підхопивши, Еліус, син Варахіїла, вузієць, сказав: Я є наймолодший за віком, а ви є старші. Тому я замовчав, боячись сповістити вам своє знання.
От і озвавсь Еліуй Барахиїленко з Бузу так: Я молодий, а ви вже старцї: я боявсь висказувати мою думку.
Я сказав: Нехай вік буде тим, хто веде розмову, — упродовж багатьох років вони набули мудрості.
Я собі думав: Нехай говорять днї, і многі лїта навчають мудростї.
Але в смертних людях є дух, і дихання Вседержителя навчає.
Але дух у чоловіцї та вдохновеннє від Вседержителя дають йому розум.
Не багатолітні є мудрими, і не старці знають суд.
Не самі ж тільки многолїтні розумні, та й не самі старцї знають правду.
Тому я сказав: Послухайте мене, і я сповіщу вам те, що знаю.
От чому я говорю. Тим то вислухайте мене, виповім і я те, що знаю.
Прислухайтеся до моїх слів, бо вам, які слухаєте, говоритиму, доки не дослідите слів,
Ось, я вижидав, що ви казати мете, — вслуховавсь у ваші розсуджування, докіль ви придумували, що б сказати.
і так, як ви, я зрозумію! І ось, не було у вас того, хто оскаржував Йова, хто відповідав на його слова.
Пильно дивився на вас, та ось нї один із вас не спромігся доказати провину Йову, ба вже й перестали відповідати на слова його.
Щоб ви не сказали: Ми знайшли мудрість, — ми додали Господу.
Не говоріте: ми знайшли мудрість у йому, й хиба Бог опрокине його, а не чоловік.
Чоловікові ж наказали ви сказати ці слова!
От же, коли б він обертав слова свої до мене, я б не по вашому вмів на його річ відказати.
Вони жахнулися і більше не відповідали, — у них пропали слова.
Полякались, мовчять, перестали говорити.
Я був терпеливий, бо вони не говорили, бо стояли, не відповіли.
А коли я жду, а вони не говорять, з'упинились і вже не відказують,
Знову говоритиму, бо я є сповнений слів, адже мене вбиває дух нутра.
Повен я слова, й дух мій в менї розпирає мене.
А моє нутро, наче зав’язаний бурдюк солодкого молодого вина, що бурлить, чи наче прорваний ковальський міх.
Справдї, нутро моє, як молоде вино в зачиненій посудинї: воно готове розпукнутись, неначе міх новий.
Я заговорю, відкривши уста, щоб спочити.
Виговорюсь; стане менї легче; відчиню уста мої й відкажу.
Адже я не соромитимуся людини, але й не боятимуся смертної людини.
Не дивити мусь на лице чоловіка й нїякому чоловікові лестити не буду,