Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Огієнка
Замовкли і його троє друзів, щоби більше не заперечувати Йову, бо Йов був праведний перед ними.
І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.
Обурившись, Еліус, син Варахіїла, вузієць з роду Рам, з Авсітідійської країни, сильно розлютився на Йова, тому що він проголосив себе праведним перед Господом.
І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
Тож він дуже розлютився проти трьох друзів, бо вони не змогли відповісти Йову, а мали його за безбожного.
Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
Та Еліус стримався дати відповідь Йову, тому що вони були старші за нього віком.
А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.
Коли ж Еліус побачив, що в устах трьох мужів немає відповіді, то його гнів запалав.
І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!
І, підхопивши, Еліус, син Варахіїла, вузієць, сказав: Я є наймолодший за віком, а ви є старші. Тому я замовчав, боячись сповістити вам своє знання.
І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам
Я сказав: Нехай вік буде тим, хто веде розмову, — упродовж багатьох років вони набули мудрості.
Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!
Але в смертних людях є дух, і дихання Вседержителя навчає.
Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.
Не багатолітні є мудрими, і не старці знають суд.
Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.
Тому я сказав: Послухайте мене, і я сповіщу вам те, що знаю.
Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!
Прислухайтеся до моїх слів, бо вам, які слухаєте, говоритиму, доки не дослідите слів,
Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.
і так, як ви, я зрозумію! І ось, не було у вас того, хто оскаржував Йова, хто відповідав на його слова.
І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!
Щоб ви не сказали: Ми знайшли мудрість, — ми додали Господу.
Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“
Чоловікові ж наказали ви сказати ці слова!
Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.
Вони жахнулися і більше не відповідали, — у них пропали слова.
Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,
Я був терпеливий, бо вони не говорили, бо стояли, не відповіли.
Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.
Знову говоритиму, бо я є сповнений слів, адже мене вбиває дух нутра.
Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.
А моє нутро, наче зав’язаний бурдюк солодкого молодого вина, що бурлить, чи наче прорваний ковальський міх.
Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!
Я заговорю, відкривши уста, щоб спочити.
Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!
Адже я не соромитимуся людини, але й не боятимуся смертної людини.
На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,