Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Куліша та Пулюя
Коли Еліус перестав говорити, то до Йова крізь бурю і хмари заговорив Господь:
Озвався Господь до Йова з бурі й промовив:
Хто цей, який скриває від Мене раду, хто тримає слова в серці й думає від Мене втаїти?
Хто сей, що затемнює задуми мої нерозумними словами?
Підв’яжи, як муж, твої стегна, Я ж тебе запитаю, а ти Мені відповіси!
Зараз підпережи чересла твої*, як мужеві годиться: Я питати буду, ти ж відказуй менї:
Де ти був, коли Я основував землю? Сповісти Мені, якщо ти володієш знанням.
Де тодї був ти, коли я закладав основи землї? Скажи, коли знаєш!
Чи знаєш, хто визначив її розміри? І хто протягнув мірний шнур по ній?
Хто визначив міру її, чи знаєш? або хто протягав шнур по нїй?
На чому встановлені її склепіння? Хто є той, котрий заклав на ній кутовий камінь?
На чім оперто підвалини її, або хто заложив угловий камінь її,
Коли народжувалися зорі, усі Мої ангели хвалили Мене могутнім голосом.
Як тим часом всї ранні зорі веселилися, і всї сини Божі викликували з радощів?
Я загородив море брамами, коли воно хлинуло, виходячи з лона своєї матері.
Хто запер, мов би ворітьми море, як воно ринуло, та, неначе з матернього лона, вийшло,
Я ж зробив йому хмару за одяг і повив його імлою.
Як я зробив йому хмари одежою, а мряку пеленами його,
І Я поставив йому границі, встановивши засуви та брами.
Та вказав йому гряницї, поставив засови й ворота,
Я ж сказав йому: Досі підеш, і не перейдеш, але в тобі розіб’ються твої хвилі!
І сказав: ось покіль доходити будеш, а далїй не перейдеш, і тут межа надутим филям твоїм?
Хіба Я при тобі наказав ранньому світлові, і ранкова зірка побачила своє визначене місце,
Чи давав єси коли на віку твойму наказ ранкові, або вказав зорі місце, (де зачервонїти)
щоб схопитися за краї землі, аби скинути із себе безбожних?
Та щоб обхопила краї землї, а земля стрясла з себе безбожників;
Хіба ти, взявши глинисту землю, зліпив живу істоту і наділив її мовою на землі?
Щоб земля перемінила вид свій, мов глина під печаткою, та стала, мов барвиста одежа,
Чи ти забрав світло від безбожних, а плече гордих знищив,
А безбожникам щоб одняте було сьвітло, і сьмілива рука їх зломилась.
прийшов до джерела моря, ходив стопами по безодні?
Чи то ти сходив у глибину морську та провірював безодню?
Хіба тобі зі страхом відкриваються брами смерті, а придверники аду, бачачи тебе, лякалися?
Чи ворота смертні тобі відчинялись, чи бачив ти двері темряви страшної?
Чи ти збагнув широчінь піднебесної? Сповісти ж мені, якою вона є!
Чи обняв ти оком сьвіт увесь широкий? Говори, коли все знаєш?
А в якій це землі замешкує світло, і де місце темряви?
Куди дорога до пробутку сьвітла, й де місце темряви?
Хіба ти Мене приведеш до їхніх околиць? Чи й ти вивідав їхні стежки?
А вже ж ти доходив до гряниць її й знаєш стежки до дому її.
Знаю, що ти тоді народився, і число твоїх років велике.
Певно знаєш, бо ти був тодї вже народжений, й днїв життя твого дуже багато!
Та чи ходив ти до сховищ снігу, і чи бачив ти сховища граду?
А може доходив до складів снїгу, й бачив грядові комори,
Можливо воно відкладене тобі на час ворогів, на день війни і битви?
Що я їх переховую на час смутку, на день побою та війни (проти ледачих)?
Звідки виходить мороз чи розноситься південний вітер на піднебесну?
Якою дорогою розливаєсь сьвітло й шириться східний вітер по землї?
Хто ж приготував русло для дощової зливи, і дорогу громоносним бурям,
Хто дощу канали риє, й хто блискавицям путь указує та грому,
щоб посилати дощ на безлюдну землю, на пустелю, де немає людини,
Щоб ійшов дощ на землю безлюдну, на пустиню, де нема й чоловіка,
щоб наситити незаселену і непрохідну землю і викликати ріст зелені?
Щоб насичував пустиню й степ, і розбуджував до росту зароди травні?
Хто є батько дощу? Хто ж є той, котрий породив краплі роси?
Чи в доща є батько? Хто роджає краплї роси?
З якого лона виходить лід? А хто на небі породив мороз,
Із чиєго лоня виходить лід і иней в воздусї — хто його родить?
який сходить, наче вода, що тече? Поверхню ж безодні хто оснував?
Води, мов камінь тверднуть, і поверхня безоднї замерзає.
Чи ти збагнув пов’язь Плеяди і відкрив огорожу Оріона?
Чи звязав би ти узол у Плеяди, чи розвязав би Орійона*?
Чи ти відкриєш сузір’я у своєму часі, і чи притягнеш Вечірню зорю за її косу?
Чи повиводив би ти громаду зірниць у свій час, Ас-зірницю із дїтьми її?
Чи ти знаєш переміни неба чи те, що стається у злагоді в піднебесній?
Чи небесне знаєш право, чи можеш порядок його завести на землї?
Чи ти покличеш хмару голосом, і вона тебе послухається поривами бурхливої зливи?
Чи можеш підняти голос твій до хмар, щоб рясний дощ спустився на тебе?
Чи пошлеш блискавки, і вони підуть? Чи запитають вони тебе: Що робити?
Чи можеш ти розсилати блискавицї, та й чи прийдуть вони 'д тобі й скажуть: Ось ми!
Хто ж дав жінкам мудрість ткати чи вміння вишивати?
Хто вложив мудрість у серце, й хто дав мисль розумові?
Хто ж у своїй мудрості перераховує хмари, і прихилив небо до землі?
Хто може перелїчити хмари своєю мудрістю й здержати сей посуд піднебесний,
Розлився порох, наче земля, Я ж зліпив його, наче кам’яну брилу.
Коли пил обертаєсь в болото, й в грудки злипаєсь?
Хіба ти полюєш їжу для левів, чи наповнюєш душі зміїв?
Не вже ж то ти ловиш левицї здобич і левчуків годуєш,
Адже вони перелякалися у своїх лігвищах, перебувають у лісах, чатуючи.
Як вони лежать в берлозї, або тихо в гущавинї засїдаються?