Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Куліша та Пулюя
Хіба ти його не бачив? Хіба ти не здивувався над сказаним про нього?
Марна се була б надїя, (його спіймати); тільки спогляне на тебе, так і помертвієш.
Хіба ти не побоявся, беручи до уваги те, що приготовлене Мною? Бо хто є той, котрий Мені протиставляється?
Нема такого відважного, хто б посьмів непокоїти його, (хиба тільки я, бо) хто може остоятись перед лицем моїм?
Чи хтось стане проти Мене і встоїть, хіба не вся піднебесна Моя?
Хто менї що дав уперед, щоб я мав віддавати йому? все що є скрізь під небом, все воно моє!
Не мовчатиму задля нього, і слово сили помилує рівного собі.
Не замовчу й про члени його, про силу й красну будову його!
Хто відкриє перед його одіяння? А в складку його панцира хто ввійде?
Хто зможе зняти верхню одежу з його, або хто наближиться до подвійних челюстий його?
Хто відкриє брами його обличчя [1]? Довкруги його зубів — страх.
Хто ворота в його в пелцї відчинив би? Круг зубів його — страх-трепет, кругом зубів його страх!
Його нутрощі — мідні щити, а його зв’язки, наче камінь смарагд.
Крепкі щити (тїло) його — се красота: вони сковані до купи лускою, неначе печаткою твердою;
Один до одного пристають, і дух не пройде крізь нього.
Одна до одної прилягає так тїсно, що не пройде й воздух проміж них;
Людина тісно пов’язана зі своїм братом, так і вони тримаються разом і не відділяться.
Одна на другій лежить щільно, щеплені й не розлїплюються.
Коли він чхає, то спалахує світло, а його очі — вигляд ранньої зорі.
Чхне він — аж заблисне, а очі в його, мов війки в ранньої зорі;
З його пащі виходять палаючі світильники і викидаються вогняні жаровні.
З пельки в його виходять, неначе поломє, вискакують огняні искри.
З його ніздрів виходить дим печі, що горить вогнем вугілля.
З ніздер дим димить, як із кипячого горшка або казана.
Його душа — тліюче вугілля, а з його уст виходить полум’я.
Подихом він роздуває (мов) у кузнї вуголь, а з пащі в його виходить поломє.
У його шиї замешкує сила, і знищення біжить перед ним.
Сила ж в його в шиї, а вперід його страх.
М’язи його тіла зліпилися. Коли поливати його, він не порушиться.
Все мясне в його тїлї, мов злите з собою твердо, (від нїчого) не дрогне.
Серце його міцне, наче камінь, воно стало, наче непорушне ковадло.
Серце в його тверде, наче камінь, збите в купу, мов спід у жорнах.
Коли він повертається, це страх чотириногим звірам, які скачуть по землі.
Як метнеться він, невміраки в страсї, зомлївають із переляку.
Якщо його зустрінуть списи, — нічого не зроблять піднятий спис і панцир.
Меч, що вдарить його, одскочить, не вдїє нїчо нї спис, нї стріли нї панцир.
Адже він вважає залізо за полову, а мідь — за гниле дерево.
Залїзо йому — солома, мідь — трюхле дерево.
Йому не завдасть шкоди мідний лук, а того, хто кидає каміння, він вважає за траву.
Дочка (стріла) лука не оберне його до втечі, а каміннє з пращі — се йому полова.
Тростиною вважаються молоти, і він висміює махання вогнем.
Друк — у його бадиллє, а як свисне дарда, він осьміхнеться.
Його лежанка — гострі цвяхи, а все золото моря під ним, наче глина без міри.
Каменюки під ним гострі, а він лежить на зубъї в грязї.
Приводить до кипіння безодню, наче мідь, він море вважає за посудину з маззю,
Глибиня кипить під ним, мов у казанї, а вода морська — неначе кипуче мастило.
а тартар безодні — за полоненого. Він вважає безодню за прохід.
За собою стежку сьвітлу (в водї) зоставляє; глибінь (від піни), як би посивіла.
На землі немає нікого, подібного до нього, створеного, щоб ним гралися Мої ангели.
Рівнї він на землї не має; він сотворений, щоби не боятись.