Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
          
	  
	  
          Ти можеш змінити мову читання:
            
            
          
            
              ru
            
          
            
              en
            
          
          
          
           
        
      
Паралельне читання 
← (Йова 6)
|
(Йова 8) →
  
    
      
Переклад Турконяка
    
    
      
Новый русский перевод
    
   
  
    
      
        
          
            
              
              Хіба життя людини на землі радше не є випробуванням, — його життя, наче в наймита, взятого на день?
             
          
         
        
          
            
              
              Не тяжкий ли труд уготовлен на земле человеку? 
Дни его — не дни ли батрака?
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              Або наче раб, який боїться свого володаря і схопив тінь, чи наче найманець, який очікує своєї винагороди.
             
          
         
        
          
            
              
              Как раб, который жаждет вечерней тени, 
как батрак, который ожидает платы,
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              Так і я переніс порожні місяці, і ночі болючі мені дано.
             
          
         
        
          
            
              
              так и я получил месяцы суеты, 
и горькие ночи отпущены мне.
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              Якщо засну, кажу: Коли день? Як же встану, знову: Коли вечір? А буваю я сповненим болю від вечора аж до ранку.
             
          
         
        
          
            
              
              Ложась, размышляю: «Когда я встану?» — 
но тянется ночь, и я ворочаюсь до зари.
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              Моє ж тіло покривається гноєм червів, і я чахну, зіскрібаючи грудки землі з моїх виділень.
             
          
         
        
          
            
              
              Червями и язвами плоть одета, 
кожа потрескалась и гноится.
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              А моє життя проминуло легше за бесіду, загинуло воно в марній надії.
             
          
         
        
          
            
              
              Бегут мои дни быстрее ткацкого челнока, 
и к концу устремляются без надежды.17
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              Тож згадай, що мій дух — життя, і моє око більше не повернеться, щоб побачити добро.
             
          
         
        
          
            
              
              Вспомни, Боже, что жизнь моя — лишь дуновение; 
уже не увидеть счастья моим глазам.
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              Не побачить мене око Того, Хто мене бачить. Очі Твої на мені, а мене більше немає,
             
          
         
        
          
            
              
              Око, что видит меня, не увидит меня вскоре; 
будешь искать меня, но меня больше нет.
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              — наче хмара стерта з неба. Адже якщо людина зійде до аду, то більше не вийде,
             
          
         
        
          
            
              
              Как редеет облако и исчезает, 
так не выйдет и тот, кто спускается в мир мертвых.18
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              і більше не повернеться до власного дому. І більше його не впізнає його місце.
             
          
         
        
          
            
              
              Не возвратится он больше в свой дом, 
и не вспомнит о нем родина его.
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              Тож я вже не зупиню моїх уст, говоритиму, будучи в скруті, охоплений бідою, відкрию гіркоту моєї душі.
             
          
         
        
          
            
              
              Поэтому я не стану молчать — 
выговорюсь в скорби духа, 
в муке души пожалуюсь.
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              Яким морем я є, чи змієм, що Ти настановив наді мною сторожу?
             
          
         
        
          
            
              
              Разве я море или чудовище морское, 
что Ты окружил меня стражей?19
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              Я сказав: Мене потішить моє ліжко, відкрию ж до себе самого власне слово на моєму ліжку.
             
          
         
        
          
            
              
              Как подумаю: «Утешит меня постель, 
печаль мою ложе развеет»,
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              Ти мене страшиш снами і лякаєш мене видіннями.
             
          
         
        
          
            
              
              так Ты снами меня страшишь 
и ужасаешь видениями,
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              Забереш від мого духа мою душу, від смерті ж — мої кості.
             
          
         
        
          
            
              
              и тогда мне лучше, чтобы прекратилось дыхание, и я умер, 
чем пребывать в этом теле.
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              Адже не житиму навіки, щоб терпіти. Відступи від мене, бо моє життя марне.
             
          
         
        
          
            
              
              Я презираю жизнь — все равно мне не жить вечно. 
Отступи от меня — мои дни суета.
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              Бо чим є людина, що Ти її звеличив, або що Ти звертаєш на неї увагу?
             
          
         
        
          
            
              
              Кто такой человек, что Ты так его возвеличил, 
что обращаешь на него внимание,
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              Невже здійснюватимеш над ним нагляд аж до ранку, і його судитимеш до спочинку?
             
          
         
        
          
            
              
              что каждое утро посещаешь его 
и поминутно испытываешь?
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              Як довго не залишатимеш мене і не відпускатимеш мене, доки ще ковтатиму мою слину в болі?
             
          
         
        
          
            
              
              Неужели не отступишь Ты от меня, 
не дашь сглотнуть слюну?
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              Якщо я згрішив, що Тобі можу зробити, Тобі, Хто знає людський розум? Навіщо Ти мене поставив Твоїм звинувачуваним, я є для Тебе тягарем?
             
          
         
        
          
            
              
              Если я согрешил, что Тебе я сделал, 
Тебе, о Страж человека? 
За что Ты поставил меня Своей мишенью? 
За что я стал Тебе20 в тягость?
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              І навіщо Ти не забув мої гріхи і не очистив мого гріха? Тепер же я піду в землю, — ось встаю вранці, а мене більше немає.
             
          
         
        
          
            
              
              Почему не простишь моих проступков 
и не отпустишь грехов? 
Скоро, скоро я лягу в землю; 
будешь искать меня, но меня уже не будет.
 
             
          
         
       
    
 
 
← (Йова 6)
|
(Йова 8) →