Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Куліша та Пулюя
Хіба життя людини на землі радше не є випробуванням, — його життя, наче в наймита, взятого на день?
Чи ж не обмежений час чоловікові на землї, а днї (життя) його чи ж не те саме, що днї поденного наймита?
Або наче раб, який боїться свого володаря і схопив тінь, чи наче найманець, який очікує своєї винагороди.
Так, як той раб холодку, а поденьщик жде кінця роботи,
Так і я переніс порожні місяці, і ночі болючі мені дано.
Так і менї допались місяцї без відпочивку, а ночі горя видїлені менї.
Якщо засну, кажу: Коли день? Як же встану, знову: Коли вечір? А буваю я сповненим болю від вечора аж до ранку.
Коли лягаю, питаюсь: коли ж то я встану? а вечір тягнеся поволи, й я обертаюсь без кінця, аж засвитає.
Моє ж тіло покривається гноєм червів, і я чахну, зіскрібаючи грудки землі з моїх виділень.
Тїло обвили червяки та струпи, мов кора земляна; шкіра на менї ріпава, та й береться все гноєм.
А моє життя проминуло легше за бесіду, загинуло воно в марній надії.
Днї мої летять швидше судна, а конець їх безнадїйний.
Тож згадай, що мій дух — життя, і моє око більше не повернеться, щоб побачити добро.
Згадай (Боже), що життє моє — подув (вітру), а око моє не вернесь, побачити добро.
Не побачить мене око Того, Хто мене бачить. Очі Твої на мені, а мене більше немає,
Не побачить мене око того, що видїв мене; та й твої очі (звернуться) на мене, — а мене нема.
— наче хмара стерта з неба. Адже якщо людина зійде до аду, то більше не вийде,
Рідшає хмара й зникає; так і той, що зступив у глибоку яму, вже не вийде,
і більше не повернеться до власного дому. І більше його не впізнає його місце.
Не вернеться вже в домівку свою, і місце його не знати ме вже його.
Тож я вже не зупиню моїх уст, говоритиму, будучи в скруті, охоплений бідою, відкрию гіркоту моєї душі.
Тим же то я не стану здержувати уст моїх; говорити му в тїснотї духа мого; буду жалуватись у горю душі моєї.
Яким морем я є, чи змієм, що Ти настановив наді мною сторожу?
Чи то ж я море або потвора морська, що ти проти мене сторожу (запору) поставив?
Я сказав: Мене потішить моє ліжко, відкрию ж до себе самого власне слово на моєму ліжку.
Думаю часом таке: втїшить мене постеля моя, ложе моє поможе менї, горе моє перетерпіти;
Ти мене страшиш снами і лякаєш мене видіннями.
Та бо ти жахаєш мене снами, й видивами лякаєш мене,
Забереш від мого духа мою душу, від смерті ж — мої кості.
Так, що душа моя бажає лїпше перериву дихання, лїпше смертї, нїж удержання костей моїх.
Адже не житиму навіки, щоб терпіти. Відступи від мене, бо моє життя марне.
Омерзїло менї життє. Чи ж вічно жити менї? Відступи від мене, — та ж днї мої, се марнота!
Бо чим є людина, що Ти її звеличив, або що Ти звертаєш на неї увагу?
Що ж бо таке чоловік, що його так цїнуєш, та звертаєш на його ввагу твою,
Невже здійснюватимеш над ним нагляд аж до ранку, і його судитимеш до спочинку?
Та що-ранку звідуєшся до його, й що хвилинки вивідуєш його?
Як довго не залишатимеш мене і не відпускатимеш мене, доки ще ковтатиму мою слину в болі?
Докіль же не полишиш, докіль не відойдеш від мене, докіль і слини менї не даси проковтнути (спокійно)?
Якщо я згрішив, що Тобі можу зробити, Тобі, Хто знає людський розум? Навіщо Ти мене поставив Твоїм звинувачуваним, я є для Тебе тягарем?
А коли я провинив, то що вчиню тобі, ти наглядниче людей! Чому вчинив єси мене таким мерзенним собі, так що й я самий став тягарем собі?