Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Огієнка
Псалом Давида. Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти надзвичайно величний! У славу й велич одягнувся Ти.
Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти ве́льми великий, зодягну́вся Ти в ве́лич та в славу!
Ти одягаєшся у світло, як в одяг, і простягаєш небо, наче намет.
Зодягає Він світло, як ша́ти, небеса́ простягає, немов би заві́су.
Ти покриваєш водами Свої горішні покої, робиш хмари Своїми сходинками, ходиш на крилах вітрів.
Він ставить на во́дах пала́ти Свої, хма́ри кладе за Свої колесни́ці, ходить на кри́лах вітро́вих!
Ти робиш духів Своїми ангелами, а палаючий вогонь — Своїми слугами.
Він чинить вітри́ за Своїх посланці́в, палю́чий огонь — за Своїх слуг.
Ти заснував землю на її основі, — вона не захитається навіки-віків.
Землю Ти вгрунтува́в на осно́вах її, щоб на вічні віки вона не захита́лась,
Безодня, мов плащ, покриває її, на горах зберуться води.
безо́днею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над гора́ми, —
Від Твоєї погрози вони втечуть, — перелякаються від звуку Твого грому.
від погро́зи Твоєї вона втекла́, від гу́ркоту грому Твого побігла вона, —
Підіймаються гори і опускаються рівнини — на місце, яке Ти визначив для них.
виходить на го́ри та схо́дить в доли́ни, на місце, що Ти встанови́в був для неї.
Ти встановив межу, яку вони не перейдуть, і не повернуться, щоби покрити землю.
Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла́, щоб вона не верну́лася землю покрити.
Ти посилаєш джерела в долини, — і між горами протікатимуть води.
Він джере́ла пускає в пото́ки, що пливуть між гора́ми,
Вони напувають усіх звірів землі, — дикі осли тамуватимуть свою спрагу.
напува́ють вони всю пільну́ звірину́, ними дикі осли́ гасять спра́гу свою.
Над ними поселяться небесні птахи, — з-поміж скель подаватимуть голос.
Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посе́ред галу́зок.
Ти зі Своїх горішніх покоїв напуваєш гори; плодами Твоїх діл насититься земля.
Він напоює горн з пала́ців Своїх, із плоду чи́нів Твоїх земля си́титься.
Ти вирощуєш траву для худоби й зелень на благо людини, щоби земля давала хліб:
Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі,
тож вино звеселяє серце людини, — вона [намащує] обличчя олією, а хліб зміцнює серце людини.
і вино, що серце люди́ні воно звеселя́є, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце люди́ні зміцня́є.
Дерева в полі наситяться — ліванські кедри, що Ти насадив.
Насичуються Господні дере́ва, ті ке́дри лива́нські, що Ти насади́в,
Там пташки будуть гніздитися, і журавлине гніздо — високо над ними.
що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його.
Високі гори — для оленів, скелі — сховище для зайців.
Го́ри високі — для диких кози́ць, скелі — схо́вище ске́льним звіри́нам.
Ти створив місяць, щоб визначати час, — і сонце знає, коли йому зайти.
і місяця Він учинив для озна́чення ча́су, сонце знає свій за́хід.
Ти навів темряву, — і настала ніч, а в ній виходять усі лісові звірі.
Темноту́ Ти наво́диш — і ніч настає, в ній пору́шується вся звіри́на лісна́, —
Молоді леви ричать, щоби знайти здобич, — щоби добути в Бога для себе поживи.
рича́ть левчуки́ за здоби́чею та шукають від Бога своєї пожи́ви.
А зійшло сонце, — вони зібралися разом і лежать у своїх лігвищах.
Сонце ж засвітить — вони повтікають, та й кладуться по но́рах своїх.
Вийде людина на своє діло, на свою працю, — аж до вечора.
Люди́на виходить на працю свою, й на роботу свою аж до ве́чора.
Які величні Твої діла, Господи! Ти все вчинив премудро — земля сповнена Твоїм творінням.
Які то числе́нні діла Твої, Господи, — Ти мудро вчинив їх усіх, Твого тво́рива повна земля!
Ось велике й широке море: там плазуни, яким нема числа, — тварини великі й малі.
Ось море велике й розло́го-широ́ке, — там повзю́че, й числа їм немає, звіри́на мала́ та велика!
Там плавають кораблі й той змій, якого Ти створив, щоби йому забавлятися.
Ходять там кораблі, там той левіята́н, якого створив Ти, щоб ба́витися йому в мо́рі.
Усі на Тебе чекають, щоби дав Ти їм їжу у відповідний час.
Вони всі чекають Тебе, — щоб Ти ча́су свого поживу їм дав.
Як даси їм — підберуть; як відкриєш руку, — усе наповниться добром.
Даєш їм — збирають вони, руку Свою розкрива́єш — добром насича́ються.
А коли відвернеш Своє обличчя — збентежаться. Віднімеш їхній дух — вони щезнуть і обернуться у свій порох.
Ховаєш обличчя Своє — то вони переля́кані, забираєш їм духа — вмирають вони, та й верта́ються до свого по́роху.
Пошлеш Свого духа — вони будуть створені; Ти оновиш поверхню землі.
Посилаєш Ти духа Свого — вони тво́ряться, і Ти відновля́єш обличчя землі.
Нехай Господня слава буде навіки, нехай Господь веселиться Своїми ділами!
Нехай буде слава Господня навіки, хай діла́ми Своїми радіє Господь!
Ти споглядаєш на землю і змушуєш її тремтіти; торкаєшся гір — і вони димлять.
Він погляне на землю — й вона затремти́ть, доторкне́ться до гір — і диму́юти вони!
Тож співатиму Господу в час свого життя, — співатиму моєму Богові, поки я існую.
Я буду співати Господе́ві в своє́му житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу́!
Нехай буде приємною Йому моя мова; я ж буду радіти Господом.
Буде приємна Йому моя мова, — я Господом буду радіти!