Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Огієнка
Молитва Мойсея, чоловіка Божого.
Господи, Ти був для нас притулком із роду в рід.
Господи, Ти був для нас притулком із роду в рід.
Молитва Мойсея, чоловіка Божого. Господи, пристано́вищем нашим Ти був з роду в рід!
Перш, ніж постали гори й були створені Земля і Всесвіт, від віку й до віку Ти є.
Пе́рше ніж го́ри наро́джені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку — Ти Бог!
Ти не повертай людини до приниження. Ти ж бо сказав: Поверніться, людські сини!
Ти люди́ну вертаєш до по́роху, і кажеш: „Вернітеся, лю́дські сини!“
Адже у Твоїх очах тисяча років — як учорашній день, що минув, — як нічна сторожа [1].
Бо в оча́х Твоїх тисяча літ, — немов день той вчорашній, який проминув, й як сторо́жа нічна́.
Роки стануть для них погордою. Тож вранці минеться, як трава, —
Пустив Ти на них течію́, вони стали, як сон, вони, як трава, що мина́є:
вранці розцвіте і минеться: ввечері зів’яне, задеревіє і засохне.
уранці вона розцвітає й росте, — а на вечір зів'я́не та со́хне!
Бо ми поникли перед Твоїм гнівом, стривожені Твоїм обуренням.
Бо від гніву Твого ми ги́немо, і пересердям Твоїм перестра́шені, —
Ти поставив перед Собою наші беззаконня, наш вік — у світлі Твого обличчя.
Ти наші прови́ни поклав перед Себе, гріхи ж нашої мо́лодости — на світло Свого лиця!
Отож, усі наші дні промайнули, ми поникли перед Твоїм гнівом. Наші літа схожі на павутину.
Бо всі наші дні промайну́ли у гніві Твоїм, скінчи́ли літа́ ми свої, як зідха́ння.
При тому днів нашого віку — сімдесят років; якщо ж у силі, — то вісімдесят років; і більшість із них — важка праця і страждання, бо нас знаходить сумирність, і ми зазнаємо покарання.
Дні літ наших — у них сімдеся́т літ, а при силах — вісімдеся́т літ, і го́рдощі їхні — стражда́ння й марно́та, бо все швидко минає, і ми відліта́ємо.
Хто знає силу Твого гніву і через Твій страх спроможний розпізнати Твій гнів?
Хто відає силу гніву Твого́? А Твоє пересе́рдя — як страх перед Тобою!
Таким чином вияви нам Твою потугу, і тих, які прив’язалися серцем до мудрості.
Навчи нас лічи́ти отак наші дні, щоб ми набули́ серце мудре!
Повернися ж, Господи! До яких пір? Дай себе впросити за Своїх рабів.
Привернися ж, о Господи, — доки терпі́тимемо? — і пожалій Своїх рабів!
Уранці ми сповнилися Твоїм милосердям, раділи й веселилися всі наші дні, —
Насити́ нас ура́нці Своїм милосердям, і ми бу́демо співати й радіти по всі наші дні!
веселилися за ті дні, коли Ти нас упокорював, — за літа, в яких ми бачили лихо.
Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоря́в нас, за ті ро́ки, що в них ми зазнали лихого!
І поглянь на Своїх рабів, на Свої діла — і попровадь їхніх синів.
Нехай ви́явиться Твоє ді́ло рабам Твоїм, а вели́чність Твоя — їхнім сина́м,