Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Куліша та Пулюя
З Еліма вони вирушили далі. Уся громада синів Ізраїля прийшла в пустелю Сін, що між Елімом та Синаєм. А п’ятнадцятого дня другого місяця, відтоді, як вони вийшли з Єгипетської землі,
І двинули від Єлиму, і прийшла вся громада синів Ізрайлевих у Син степ, що між Єлимом і Синайом, у пятнайцятий день місяця по виходї з Египецької землї.
уся громада Ізраїльських синів почала нарікати на Мойсея і Аарона.
І нарекала вся громада Ізраїльська на Мойсея та Арона в степу.
Ізраїльські сини сказали їм: Краще було б, аби ми, уражені Господом, померли в Єгипетській землі, коли ми сиділи біля казанів з м’ясом і їли хліб досита. А ви вивели нас у цю пустелю, щоб усю цю громаду вигубити голодом!
І мовляли їм синове Ізрайлеві: Лучче б нам було повмірати од руки Господньої в Египецькій землї, як седимо було круг казана з мясивом, як їмо було хлїба до схочу. Бо вивели ви нас у пустиню сю, щоб голодом поморити всю громаду.
Тоді Господь сказав Мойсеєві: Ось, Я дам вам хліб з неба, і народ вийде, і вони щодня збиратимуть денну норму, — щоб випробувати їх, чи будуть вони слідувати за Моїм законом, чи ні:
І рече Господь Мойсейові: Се сипати му дощем хлїб вам з небес, і виходити муть люде, і збирати муть щодня тільки деннїй пай, щоб менї випробувати їх, чи ходити муть у законї мойму, чи нї.
І буде, шостого дня вони приготують те, що принесли, — і виявиться, що буде вдвічі більше від того, що збирають щодня.
А шостого дня, як заготують вони, що принесли, дак вийде удвоє проти того, що збирають повсяденно.
Тож Мойсей та Аарон промовили до всієї громади Ізраїльських синів: Увечері ви дізнаєтеся, що Господь вивів вас із Єгипетської землі,
І промовили Мойсей та Арон до всїх синів Ізрайлевих: Ось увечорі взнаєте, що се Господь вас вивів із Египецької землї;
а вранці побачите Господню славу, оскільки Він почув ваше нарікання на Бога. А ми хто такі, що нарікаєте на нас?
А враньцї побачите славу Господню; бо він чув нарекання ваше на Господа. Ми ж, що ми таке, що нарекаєте на нас?
І сказав Мойсей: Оскільки Господь дасть вам звечора їсти м’ясо, а вранці — хліба досита, то Господь почув ваші нарікання, якими ви нарікаєте на нас! А ми хто такі? Тож ваше нарікання не проти нас, але проти Бога!
І рече Мойсей: По сьому пізнаєте, як давати ме вам Господь увечорі мясива їсти, а враньцї до схочу хлїба, бо чув Господь нареканнє ваше на його. Бо що ми таке? Не на нас нарекаєте а на Господа.
І Мойсей сказав Ааронові: Промов до всієї громади Ізраїльських синів: Прийдіть перед Бога, тому що Він почув ваші нарікання.
І рече Мойсей Аронові: Промов до всїєї громади Ізрайлевої: Приступіте перед Господа; бо він почув нареканнє ваше.
Коли ж промовляв Аарон до всієї громади Ізраїльських синів, то вони повернулися до пустелі, і Господня слава з’явилася в хмарі.
І сталось, як промовляв Арон до всієї громади Ізрайлевої, обернулись вони до степу, і се слава Господня явилась у хмарі.
Я почув нарікання синів Ізраїля. Скажи їм, промовляючи: Під вечір їстимете м’ясо, а вранці насититеся хлібом. І пізнаєте, що Я — Господь, ваш Бог!
Чув я нареканнє синів Ізрайлевих; тако промов до них і кажи: Між двома вечорами їсти мете мясиво, а враньцї насититеся хлїбом, та й зрозумієте, що я Господь, Бог ваш.
Настав вечір, — і налетіли перепели та покрили табір. А вранці довкола табору, коли перестала випадати роса, —
І знялись увечорі перепелицї, укрили табір, а враньцї була роса круг табору.
аж ось, на поверхні пустелі щось дрібне, наче коріандр, і біле, наче іній на землі.
І знялась роса, і се на степовому виду дрібні крупи, дрібні, як іней на землї.
Побачивши це, сини Ізраїля сказали один одному: Що це? [1] Оскільки вони не знали, що це було. А Мойсей сказав їм: Це хліб, який Господь дав вам їсти.
І вбачали синове Ізрайлеві і мовляли одно одному: Що се таке? Не знали бо, що воно єсть. І рече Мойсей їм: Се хлїб, що дав Господь вам на їду.
Це і є та справа, про яку Господь заповів: Нехай кожний збирає його для родини — гомор [2] на особу, за кількістю ваших душ, кожний нехай збирає зі своїми співмешканцями.
Се те, що велїв Господь глаголючи: Нехай кожне збирає, скілько на їду кому треба, гомер на кожного, беріть по лїчбі душ ваших, про кожного, хто в вас у наметї.
Ізраїльські сини так і зробили, — хто зібрав більше, а хто менше.
І вчинили так сини Ізрайлеві, та й назбирали, хто багацько, хто мало.
Та виміряли гомором, і не мав надлишку той, хто багато зібрав, а той, хто мало зібрав, не мав недостачі. Кожний зібрав по потребі тих, які жили з ним.
І як міряли гомером, дак не було лишнього в тих, що понабирали багацько, а в тих, що понабирали мало, не було недостачі; кожне по мірі їди своєї набрало.
Та Мойсей попередив їх: Хай ніхто не залишає його до ранку!
І рече Мойсей їм: Нехай нїхто не зоставляє сього до ранку.
Але Мойсея не послухалися, і дехто залишив його до ранку; і завелися в ньому черв’яки, і воно засмерділося. Тож Мойсей був розсерджений ними.
Та не послухали вони Мойсея, і декоторі позоставляли до ранку. І завелись у тому черви і засмердїлось воно. І гнївився на їх Мойсей.
Кожний збирав його рано-вранці згідно зі своєю потребою, а коли припікало сонце, воно тануло.
І набирали вони його ранками, кожне по їдї своїй, зійде соньце, воно й розтане.
А шостого дня виявилося, що зібрали вдвічі більше від потрібного — по два гомори для кожного. І всі старійшини громади прийшли й доповіли Мойсеєві.
І сталось дня шостого, понабирали собі удвоє хлїба, кожне по два гомери на людину; і прийшли всї громадські мужі князї та й повідали Мойсейові;
А Мойсей сказав їм: Це і є та справа, про яку говорив Господь: Завтра субота — святий відпочинок для Господа. Що лише маєте пекти — печіть, і що лише маєте варити — варіть. А все, що зостанеться, залишіть те в сховок до ранку.
І рече їм: Се те слово, що глаголе Господь: Завтра субота в нас, опочивок сьвятий Господеві; що хочете спекти, понапекайте, і що зварити, понаварюйте сьогоднї. Все ж лишнє ховайте до ранку.
І залишили його на наступний день, як заповів їм Мойсей, — і не засмерділося, і черв’яки в ньому не завелися.
І позоставляли вони те до ранку, як повелїв Мойсей, і не засмердїлось воно, і не позаводились у йому черви.
Тож Мойсей сказав: Їжте сьогодні, бо сьогодні — субота для Господа, — ви не знайдете його на полі.
І рече Мойсей: Їжте сьогоднї, бо сьогоднї субота Господеві; сьогоднї не знайдете сього в полї.
Шість днів збиратимете, а сьомого дня — субота, цього дня не буде його.
Шість день збірайте; семого ж дня субота, не буде його.
А сьомого дня виявилося, що дехто з народу вийшов збирати, та вони нічого не знайшли.
І сталося семого дня, що повиходили декоторі зміж людей збирати, та й не знайшли.
І Господь сказав Мойсеєві: Доки не бажатимете дослухатися до Моїх заповідей і до Мого закону?
І рече Господь Мойсейові: Докіль становити метесь опором проти заповідей моїх, щоб допильновувати заповідей моїх і закону мого?
Глядіть, бо Господь дав вам цей день — суботу; тому Він дав вам шостого дня хліба на два дні. Нехай кожен сидить у своєму домі, — сьомого дня хай ніхто не виходить зі свого місця.
Дивітесь: дав вам Господь суботу опочивок, тим і дає вам шостого дня на два днї хлїба. Зоставайся кожен на місцї свойму, нехай нїхто не виходить із місця свого в день сьомий.
А Ізраїльські сини дали йому назву — манна [3] , — воно було біле, як насіння коріандру, а його смак — як у коржа з медом.
І звав дом Ізрайлїв те манна; була вона схожа на корияндрове сїмя: біла, а смак її, як у медімниках.
А Мойсей сказав: Це і є та справа, про яку говорив Господь: Наповніть гомором манни посудину для вашихнаступних поколінь, щоб вони побачили хліб, який ви їли в пустелі, коли Господь виводив вас з Єгипетської землі.
І рече Мойсей: От що заповідав Господь: Сповнїте нею гомер на переховуваннє в родах ваших, щоб убачати їм хлїб, що ним харчив я вас у степу, як вивів із Египецької землї.
Ааронові ж Мойсей сказав: Візьми одну золоту посудину і насип в неї повний гомор манни, і поклади її на зберігання перед Богом для ваших наступних поколінь, —
І рече Мойсей Аронові: Возьми посудину та й усип туди повний гомер манни, та й постав її перед Господом на переховуваннє із роду та й до роду.
як і заповів Господь Мойсеєві. І Аарон поклав її перед Свідченням на зберігання.
Як заповідав Господь Мойсейові, так і поставив Арон перед сьвідоцтвом на переховуваннє.
Сини Ізраїля їли манну сорок років, доки не прийшли до заселеної землі, — їли манну, доки не прийшли до границі з Фінікією.
Синове ж Ізрайлеві їли манну сорок год, до приходу в осаджену землю; їли вони манну, докіль прийшли в займища Канаан землї.