Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Огієнка
Притчі Соломона, Давидового сина, який царював у Ізраїлі,
При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
щоб пізнавати мудрість і повчання, зрозуміти слова мудрості,
щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова,
засвоїти красномовні вислови, зрозуміти справжню істину та як здійснювати суд;
щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
щоби простим людям дати кмітливість, молодому юнакові — знання та розуміння.
щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
Адже, почувши це, мудрий стане мудрішим, розумний здобуде вміння керувати,
Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
пізнає притчу, таємниче слово, вислови мудрих і загадки.
щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
Початок мудрості — страх Божий, добре розуміння в усіх, хто згідно з ним діє. Пошана до Бога — початок знання, а безбожні будуть нехтувати мудрістю та повчанням.
Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
Прислухайся, сину, до повчання свого батька і не відкидай настанови своєї матері,
Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
оскільки прекрасний вінок отримаєш для твоєї голови і золоту оздобу на твою шию.
вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
Сину, хай тебе не зведуть безбожні люди, і не погоджуйся, коли намовлятимуть тебе, кажучи:
Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти !
Іди з нами, стань учасником пролиття крові — несправедливо сховаємо в землі праведного чоловіка;
Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
поглинемо його живцем, немов ад [1] , — зітремо пам’ять про нього із землі;
живих поковтаймо ми їх, як шео́л, та здорових, як тих, які сходять до гро́бу!
присвоїмо собі його велике майно, — наповнимо здобиччю наші оселі;
Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
кинь з нами свій жереб, усі будемо мати спільний гаманець, — нехай буде в нас один мішок!
Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
Не йди з ними в дорогу, зверни свою ногу з їхньої стежки!
сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
Адже їхні ноги біжать до зла і поспішають проливати кров.
бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
Однак, не без підстав розтягують сітку на птахів!
Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
Учасники вбивства самі на себе накликають лихо, — страшне знищення беззаконних людей.
то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
Такі дороги в усіх, хто творить беззаконня, — вони гублять свою душу безбожністю.
Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
Мудрість оспівується на вулицях, вона виявляє себе на площах.
Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
Вона промовляє з висоти мурів, засідає при брамах володарів і при брамах міста сміливо говорить:
на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
Поки простодушні тримаються правди, — не посоромляться! А нерозумні, які люблять гордощі, стали безбожними і зненавиділи знання.
„Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания?
Тож вони заслужили собі на осуд. Ось, я донесу до вас промовлене моїм подихом, — навчу вас мого слова.
Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
Оскільки я закликала, а ви не прислухалися, переконувала словами, а ви не звертали уваги,
Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
адже ви знехтували моїми порадами, а мої повчання відкинули.
І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
Тому і я посміюся з вашої погибелі, радітиму, коли вас спіткає знищення;
Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
коли зненацька налетить на вас замішання, і, немов вихор, надійде нещастя; коли до вас прийде скрута та облога, — коли найде на вас погибель.
Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
Тоді будете: коли волатимете до мене, то я не почую вас; шукатимуть мене погані люди, та не знайдуть.
тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
Адже вони зненавиділи мудрість і не обрали Господнього страху,
за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
і вони не забажали сприймати моїх порад, глузували з моїх повчань.
не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
Тому скуштують плодів власних доріг і наситяться своєю безбожністю.
І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
За погане ставлення до дітей будуть вигублені, викриття призводить безбожних до погибелі.
бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!