Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Куліша та Пулюя
Як роса в жнива, як злива влітку, — так і нерозумному не є властива честь.
Як лїтом снїг, а в жнива дощ, так дурневі почесть не лицює.
Як літають птахи та горобці, так на нікого не спаде бездумне прокляття.
Як пурхне горобець і ластівка полине, так і незаслужене прокляттє прогуде.
Як батіг для коня чи шило для осла, так і кийок для беззаконного народу.
Як пуга на коня, як на осла лозина, так на дурних ломака.
Не відповідай нерозумному на його безглуздя, аби ти не став подібним до нього.
Не відказуй безумному по дурному, щоб не стався похожим на його.
Але давай відповідь нерозумному за його ж безглуздям, щоб він сам собі не здавався мудрим.
Не відказуй безумному по дурощам його, щоб він не вважав себе мудрим ув очах своїх.
Через власні ноги питиме зневагу той, хто передає звістку через нерозумного посланця.
Той ноги сам собі підрізує на свою муку, хто розпорядок свій дає через дурного.
Ноги нерозумного позбав рухливості, — позбав притчі його вуста!
Як ноги в кривого підоймаються не рівно, так само й приповість в устах безумних.
Хто прив’язує камінь до пращі, є таким самим, як і той, хто віддає славу нерозумному.
Що камінь дорогий укладати в пращу, те саме — дурневі віддати шану.
У руці п’яниці проростає терня, а рабство — в руці нерозумних.
Що в пяного в руцї колючая тернина, — те приповість ув устах дурного.
Кожне тіло нерозумного попадає в безліч бур, адже їхній запал подавлений.
Розумний господарь усячину сам робить, дурний наймає всїх, кого де нї зустріне.
Як пес, коли повертається до своєї блювотини, стає гидким, так само і безумний, який через власне зло повертається до свого гріха.
11a Є сором’язливість, яка призводить до гріха, а є сором’язливість, яка є ознакою величі й люб’язності.
11a Є сором’язливість, яка призводить до гріха, а є сором’язливість, яка є ознакою величі й люб’язності.
Як пес вертаєсь до блювотини своєї, так дурний повторяє дурощі свої.
Я бачив людину, яка вважала себе мудрою. Проте нерозумний має більше надії за неї!
Бачив ти чоловіка, що себе за мудрого має? На дурного більш надїї, анїж на такого.
Як двері повертаються на завісах, так і лінивий на своєму ліжку.
Як двері обертаються все на своїх завісах, так легун — на свойму ложі.
Ледар, сховавши руку за свою пазуху, не зможе піднести її до рота.
Лїнивий спускає руку свою в миску, та тяжко йому донести її до рота.
Лінивий вважає себе мудрішим за того, хто справно відносить вістку.
Легун здається сам собі мудрійшим за семеро, що в лад, подумавши, відповідають.
Як хапати злого пса за хвіст, так само і встрявати в чужу суперечку.
Ловить той пса за уші, хто, переходячи мимо, вдається в сварку других.
Як ті, хто потребує лікування, розкидають на людей слова, і перший, хто його зустрічає словом, спіткнеться, —
Як той, хто з засїдки мече огонь, стріли й смерть,
такими є всі, хто розставляє пастки на своїх друзів. А коли їх зловлять, вони кажуть: Та я ж зробив це жартома!
Так і чоловік, що зрадливо шкодить ближньому свому, а потім каже: "Я тільки жартував!"
При великій кількості дров вогонь збільшується, а де немає того, хто сіє незгоду, сварка затухає.
Як дров не підкладай, огонь потухне хутко: На ухо не шепчи, — втихне ворожнета.
Решітка для жару, дрова для вогню, а людина-наклепник — для підбурення до колотнечі.
Як уголь про жар, а дерево про огонь, так і сварливий про те, щоб роздувати сварку.
Слова шахраїв — улесливі, — вони пробиваються в потаємні покої нутра.
Слова підшепника — як ласощі, й вони ввіходять в черево глибоко.
Срібло, що дається, аби обманути, слід вважати за розбиту посудину, — облесливі уста приховують засмучене серце.
Що глиняна посудина, обтягнена нечистим сріблом, те саме бутні уста й злобнеє серце.
Ворог своїми устами погоджується зі сльозами на все, а в серці кує зраду.
Устами ворог придобряєсь, а в серцї зраду він голубить.
Коли ворог просить щось у тебе гучним голосом, не вір йому, бо в його душі — сім лукавств.
Не вір йому, як він ласкавенько говорить, бо сїм гидот седить у його серцї.
Хто приховує свою ворожість, той чинить обман, а розсудлива людина зізнається у своїх гріхах на зібраннях.
Хоч ненависть він тайно ховає, то відкриєсь злоба його серед громади.
Хто копає яму для ближнього, упаде в неї сам; хто котить камінь — на себе котить.
Хто яму вириє, сам упаде в неї, а хто котить каменя в гору, до того він і вернесь.