Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en


Паралельне читання

← (Екклезіаста 1) | (Екклезіаста 3) →

Переклад Турконяка

Новый русский перевод

  • Я промовив у своєму серці: Давай випробую тебе веселістю, тож поглянь на добро! Ось і це марнота.
  • Я сказал себе: «Попробую-ка повеселиться и получить от этого удовольствие». Но и это оказалось суетой.
  • Я сказав сміхові: Крутійство! А веселості: Що це ти чиниш?
  • О смехе я сказал: «Безумие», а о веселье: «Что оно дает?»
  • Я перевірив у своєму серці, чи буде тягнути до вина моє тіло, — та моє серце провадило в мудрості. Я намагався схопити безумність, доки не побачу, у чому добро для людських синів, яке чинитимуть під сонцем усю кількість днів їхнього життя.
  • Я пытался утешить себя вином и, сохраняя мудрость, предаться глупости. Я хотел увидеть, что стоит людям делать под небом в немногие дни их жизни.
  • Я звеличив мої творіння, збудував собі доми, насадив собі виноградники,
  • Я совершил великие дела: построил себе дома, и насадил виноградники,
  • зробив собі огорожі та сади і посадив у них дерево всякого плоду.
  • разбил сады и рощи, и посадил в них разные плодовые деревья.
  • Я зробив собі ставки для води, щоб наводнювати з них ліс, що породжував дерева.
  • Я сделал водоемы, чтобы поливать цветущие деревья в роще.
  • Я придбав рабів і рабинь, і були в мене ті, що народилися в домі, і в мене було велике надбання стад і череда понад усіх, що були переді мною в Єрусалимі.
  • Купил себе рабов и рабынь, и были у меня и другие рабы, рожденные в доме моем. Также крупного и мелкого скота было у меня больше, чем у кого-либо, кто жил до меня в Иерусалиме.
  • Я зібрав собі золото, срібло і особисті маєтки царів та країн. Я настановив собі співаків, співачок і приємності людських синів, виночерпіїв і виночерпинь.
  • Я собрал себе серебро, и золото, и богатство царей и областей. Приобрел я певцов, и певиц, и много наложниц4 — отраду сердца мужчин.
  • І я звеличився, і додав понад усіх, що були переді мною в Єрусалимі. І моя мудрість установлена була в мені.
  • Я превзошел величием всех, кто жил в Иерусалиме до меня. При всем этом мудрость моя оставалась со мной.
  • І все, що мої очі попросили, я від них не відняв, я не заборонив моєму серцю жодної веселості, бо моє серце веселилося всяким моїм трудом, і це стало моєю часткою від усякої моєї праці.
  • Чего бы ни пожелали глаза мои, я ни в чем им не отказывал;
    сердцу своему я не отказывал в удовольствии.
    Мое сердце радовалось от всего, что я делал —
    это и было наградой за весь мой труд.

  • Я поглянув на всі мої творіння, які зробили мої руки, і на труд, яким я попрацював, аби зробити, і ось усе марнота і бажання духа, і немає користі під сонцем.
  • Но когда я посмотрел на все, что сделали мои руки,
    и на тот труд, что я совершил,
    я увидел, что все суета, все — погоня за ветром,
    и ни в чем нет пользы под солнцем.

  • Я поглянув, щоб побачити мудрість, плутанину і безумність. Бо хто — людина, яка піде за порадою, що в усьому виконав її?
  • Затем я стал размышлять о мудрости,
    о безумии и глупости.
    Ведь что еще может сделать преемник царя,
    кроме того, что уже делалось?

  • І я побачив, що є більше мудрості від безумності, як більше світла від темряви.
  • И увидел я, что мудрость лучше глупости,
    как и свет лучше тьмы.

  • Очі мудрого — на його голові, а безумний ходить у темряві. Я пізнав, що один випадок трапиться з ними всіма.
  • Мудрый ясно видит куда идет,
    а глупый блуждает во тьме.
    Но я понял,
    что их обоих ждет одна участь.

  • І я сказав у своєму серці: Випадок безумного і зі мною трапиться, тож навіщо я став мудрим? Я тоді надмірно заговорив у своєму серці, бо безумний говорить від надвишку, бо ж і це марнота.
  • Затем я сказал себе:

    «Участь глупого постигнет и меня,
    так к чему же мне моя мудрость?»
    И я сказал себе,
    что и это суета.

  • Адже немає пам’яті мудрого з безумним навіки, оскільки вже в днях, що приходять, усе буде забуте. Яким чином мудрий помирає з безумним?
  • Потому что мудрого, также как и глупого,
    не будут помнить вечно;
    придет время — забудут обоих.
    Мудрый умирает, как и глупый!

  • Я зненавидів життя, бо лукаве переді мною творіння зроблене під сонцем, бо все — марнота і бажання духа.
  • И возненавидел я жизнь, потому что печальным показался мне всякий труд, который делается под солнцем. Все — суета, все — погоня за ветром.
  • Я зненавидів увесь мій труд, яким я працюю під сонцем, бо залишаю його людині, що буде після мене.
  • Я возненавидел все, ради чего трудился под солнцем, потому что все это я должен оставить тому, кто придет после меня.
  • І хто знає, чи мудрий буде, чи дурний? І він володітиме всім моїм трудом, яким я працював, і яким я мудрував під сонцем. Та це ж — марнота.
  • И кто знает, будет ли он мудрым или глупым? А ведь он будет управлять всем, что я приобрел под солнцем тяжелым трудом и мудростью. И это тоже суета.
  • І я відвернувся, щоб відставити від мого серця весь труд, яким я трудився під сонцем.
  • И сердце мое впало в отчаяние от всего труда, который я делал под солнцем,
  • Бо є чоловік, труд якого в мудрості, у пізнанні та в мужності, і чоловік, який не трудився в ньому, дасть йому його частку. Це — марнота і велике зло.
  • потому что человек может трудиться с мудростью, знанием и умением, а затем должен оставить все тому, кто палец о палец не ударил. И это — суета, это — большая несправедливость.
  • Бо що буває із чоловіком в усьому його труді та в бажанні його серця, яким він трудиться під сонцем?
  • Что приобретает человек от всего своего труда и переживаний под солнцем?
  • Адже всі його дні є днями страждань і гніву, його плутанина, і вночі його серце не спить. Це ж є марнота.
  • Все дни труда его — боль и скорбь, и даже ночью разум его не знает покоя. Это тоже суета.
  • Не є добром для людини те, що їсть, що п’є і що покаже своїй душі, добро — в його труді. І я побачив, що це від Божої руки.
  • Нет ничего лучше для человека, чем есть, пить и находить наслаждение в труде. Я понял, что и это дает рука Божья,
  • Бо хтось їсть, а хтось стримується без Нього.
  • ведь кто без Него может есть и наслаждаться?
  • Адже доброму чоловікові перед Його обличчям Він дав мудрість, пізнання і веселість. А тому, що грішить, дав плутанину, щоб побільшити і зібрати, аби дати доброму перед Божим обличчям. Адже і це — марнота та порив духа.
  • Человеку, который угоден Ему, Он дает мудрость, знание и счастье, а грешнику — бремя: собирать и копить богатство, чтобы передать его тому, кто угоден Богу. И это — суета, это — погоня за ветром.

  • ← (Екклезіаста 1) | (Екклезіаста 3) →

    Історія оновлень Історія оновлень

    © UA biblenet - 2025