Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en


Паралельне читання

← (Екклезіаста 4) | (Екклезіаста 6) →

Переклад Турконяка

Переклад Огієнка

  • Не поспішай твоїми устами, і нехай твоє серце не поспішає винести слово перед обличчям Бога. Адже Бог на небі, а ти — на землі, на цьому стали твої нечисленні слова.
  • Не квапся своїми уста́ми, і серце твоє нехай не поспішає казати слова́ перед Божим лицем, — Бог бо на небі, а ти на землі, тому́ то нехай нечисле́нними будуть слова́ твої!
  • Бо в безлічі плутанини приходить сон і голос безумного в багатьох словах.
  • Бо як сон наступає через велику роботу, так багато слів має і голос безглу́здого.
  • Як тільки ти помолився до Бога молитвою, не забарися її виконати. Бо Він не милується в безумних, ти віддай те, що пообіцяв у молитві.
  • Коли зробиш обі́тницю Богові, то не зволікай її виповнити, бо в Нього нема уподо́бання до нерозумних, а що́ ти обі́туєш, спо́вни!
  • Краще тобі не молитися, ніж тобі помолитися, і не віддати.
  • Краще не дати обі́ту, ніж дати обіт — і не спо́внити!
  • Не дай твоїх уст, щоби згрішило твоє тіло, і не скажеш перед Божим обличчям: Це з незнання, щоби Бог не розлютився на твій голос і не знищив творіння твоїх рук.
  • Не давай своїм у́стам впроваджувати своє тіло у гріх, і не говори перед Анголом Божим: „Це помилка!“ Пощо Бог буде гні́ватися на твій голос, і діла́ твоїх рук буде нищити?
  • Бо у великій кількості снів та безумності й слова численні. Отже, бійся Бога!
  • Бо марно́та в числе́нності снів, як і в мно́гості слів, але ти бійся Бога!
  • Коли в країні бачиш обмову бідного, обкрадання суду і праведності, не дивуйся ділом. Адже Всевишній стереже над високим, і високі — над ними.
  • Якщо ти побачиш у кра́ї якому ути́скування бідаря́ та пору́шення права та правди, не дивуйся тій речі, бо високий пильнує згори́ над високим, а над ними Всевишній.
  • І надвишки землі є для всіх, цар обробленого поля.
  • І пожи́ток землі є для всіх, бо поле й сам цар обробляє.
  • Хто любить срібло, не насититься сріблом. І хто сильно полюбив їхні плоди? Це ж марнота!
  • Хто срі́бло кохає, той не наси́титься сріблом, хто ж кохає багатство з прибу́тком, це марно́та також!
  • Безліччю доброти наповнилися ті, що його їдять. І яка чеснота в того, що має, хіба щоби дивитися на нього очима?
  • Як маєток примно́жується, то мно́жаться й ті, що його поїдають, і яка ко́ристь його власникові, як тільки, щоб бачили очі його?
  • Сон солодкий у раба, чи мало або чи багато їсть. А хто наситився багатінням, не має того, хто дозволив би йому спати.
  • Сон солодкий в трудя́щого, чи багато, чи мало він їсть, а ситість багатого спати йому не дає.
  • Є недуга, яку я побачив під сонцем, багатство, бережене при власникові на його зло,
  • Є лихо болюче, я бачив під сонцем його: багатство, яке береже́ться його власнико́ві на лихо йому, —
  • і те багатство загине в поганій плутанині, і він породив сина, і немає нічого в його руці.
  • і гине багатство таке в нещасли́вім випа́дку, а ро́диться син — і немає нічого у нього в руці:
  • Як і вийшов він нагий із лона своєї матері, так він і повернеться, аби піти, як і прийшов, і нічого не забере за свій труд, щоби пішло в його руці.
  • як він вийшов наги́й із утро́би матері своєї, так відхо́дить ізнов, як прийшов, і нічо́го не винесе він з свого тру́ду, що можна б узяти своєю рукою!
  • І це погана недуга. Адже так, як прийшов, так і відійде, і яка користь йому, для чого трудиться на вітер?
  • І це те́ж зло болюче: так само, як він був прийшов, так віді́йде, — і яка йому ко́ристь, що трудився на вітер?
  • І всі його дні — в темряві, плачу, великому гніві, недузі та розлюченості.
  • А до того всі дні свої їв у темно́ті, і багато мав смутку, й хвороби та люті.
  • Ось що доброго я побачив, що є приємне: їсти, пити і бачити добро в усякій своїй праці, якою трудиться під сонцем за числом днів його життя, які дав йому Бог. Адже це — його частка.
  • Оце, що я бачив, як добре та гарне: щоб їла люди́на й пила, і щоб бачила добре в усьо́му своє́му труді́, що під сонцем ним тру́диться в час нечисле́нних тих днів свого віку, які Бог їй дав, — бо це доля її!
  • І всяка людина, якій Бог дав багатство, маєтки і владу, Він дав їй їсти з нього, брати його частку і веселитися у своєму труді, це — Божий дар.
  • Також кожна люди́на, що Бог дав їй багатство й маєтки, і вла́ду їй дав спожива́ти із то́го, та брати свою частку та тішитися своїм тру́дом, — то це Божий дару́нок!
  • - Адже не багато пам’ятатимуть дні свого життя, тому що Бог дає клопіт йому у веселості його серця.
  • Бо вона днів свого життя небагато на пам'яті матиме, — то Бог в її серце шле радість!

  • ← (Екклезіаста 4) | (Екклезіаста 6) →

    Історія оновлень Історія оновлень

    © UA biblenet - 2025