Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Є зло, яке я побачив під сонцем, і воно велике на людині.
Чоловік, якому Бог дасть багатство, маєтки і славу, і в його душі немає браку ні в чому, що забажає, та Бог не дасть йому владу із цього їсти, бо чужий чоловік його їсть. Це марнота і тяжка.
Якщо чоловік народить сто дітей і поживе багато років, і дуже численні будуть дні його років, і його душа не насититься добром, і не було для нього гробниці, я сказав: Недоношеному краще за нього,
бо він прийшов у марноті й відходить у темряві, і його ім’я покриється темрявою,
і він сонця не побачив і не пізнав, у нього спокій більший, аніж у того.
І якщо він пожив до повороту тисячі років, і не знав праведності, то хіба не все йде до одного місця?
Усякий труд людини — для її уст, і душа не насититься.
Адже яка користь мудрому над нерозумним? Бо бідний пізнав, як ходити перед життям.
Зір очей кращий, ніж у того, що ходить душею. І це — марнота і бажання духа.
Якщо щось сталося, вже дано йому ім’я, і знано, хто є чоловік, і не зможе судитися із сильнішим від нього.
Адже є численні слова, що множать марноту. Що корисне для людини?
Бо хто знає, що добре для людини в житті: число днів життя його марноти? І він провів їх у тіні. Бо хто сповістить людині, що після нього буде під сонцем?
← (Екклезіаста 5) | (Екклезіаста 7) →