Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Куліша та Пулюя
Бо це все я дав у моє серце, і моє серце побачило це все. Так, як праведні та мудрі, так і їхні діла — в руці Бога, і немає чоловіка, який знає любов і ненависть. Усе перед їхнім обличчям,
На все те обернув я серце моє, щоб зрозуміти, що праведні й мудрі й дїла їх у Бога в руцї, та що чоловік нї любови нї ненавистї за те не знає, бо воно далеко перед ним.
марнота в усьому. Один випадок у праведного і безбожного, доброго, злого, чистого і нечистого, і хто жертвує, і хто не жертвує. Як добрий, так і той, хто грішить. Як той, що клянеться, так і той, хто боїться клятви.
Усьому й усїм — одно: однака доля праведному й безбожному, доброму й злому, чистому й нечистому; тому, що приносить жертви, й тому, що не приносить жертви; честивому, як і грішникові; тому, хто клянеться, як і тому, хто совіститься клястись.
Це погано в усьому зробленому під сонцем, що один випадок для всіх. І серце людських синів наповнилося злом, і плутанина в їхньому серці та в їхньому житті, а після них — до мертвих.
Се ж то й біда в усьому, що дїється під сонцем, що доля однака всїм; тим то й серце в людей повне злостї, й безум у серцї їх, поки живота їх, а потім прилучуються до мертвих.
Бо хто той, що спільник усіх живих? Є надія, бо жива собака, вона краща за мертвого лева.
Поки людина в живих, має ще надїю; тим, що живому собацї лучше, нїж мертвому леву;
Адже ті, що живуть, знатимуть, що помруть, а мертві не знають нічого. І немає для них вже винагороди, бо їхня пам’ять забута.
Бо живі знають, що помруть, а мертві нїчогісїнько не тямлять, і нема їм уже заплати, бо й память про них пішла в забуток;
І вже їхня любов, їхня ненависть і їхні ревнощі пропали, і вже немає для них навіки частки в усьому, зробленому під сонцем.
І любов їх і ненависть і боротьба їх минулись, і не буде їм вже нїякої частини нї в чому, що дїється під сонцем.
Ходи, їж твій хліб у веселості та пий твоє вино добрим серцем, бо вже Бог уподобав твої творіння.
Ійди ж, їж твій хлїб, радуючись, і пий твоє вино, веселючись, коли Бог ласкавий на дїла твої.
Усякого часу нехай твій одяг буде білим, і нехай не забракне олії на твоїй голові.
Нехай повсячасно буде на тобі одежа сьвітла, й нехай волос твій буде намащений.
Дивись на життя з жінкою, яку ти полюбив, усі дні життя твоєї марноти, які тобі дано під сонцем, усі дні твоєї марноти, бо це — твоя частка у твоєму житті й у твоєму труді, яким ти трудишся під сонцем.
Усолоджуй собі життє з жінкою твоєю, що її любиш, через усї днї марної жизнї твоєї, а котру дав тобі Бог за товаришку на всї швидколетні днї твої під сонцем; се бо — пай твій в життю й в трудах твоїх, що ти трудишся під сонцем.
Усе, що тільки знайде чинити твоя рука, чини за твоєю силою, бо немає роботи, помислу, пізнання і мудрості в аді, куди ти підеш.
Все, що маєш снагу робити, роби руками твоїми; бо в могилї, куди ти йдеш, нема вже роботи, нї роздумовання, нї знання, нї мудростї.
Я повернувся і побачив під сонцем, що біг — не для прудких, бій — не для сильних, хліб — не для мудрих, багатство — не для розумних і милість — не для тих, що пізнають, бо їх усіх зустріне час і випадок.
І звернувсь я й добачив під сонцем, що не швидким допадаєсь нагорода за побіг; не хоробрим — побіда; не мудрим — хлїб; не розумним — багацтво, й не тямущим — ласка, тільки час і случай у всїм.
Бо й людина не пізнала свого часу. Як риби ловляться злою сіттю, і як птахи ловляться пасткою, так людські сини ловляться, як і вони, у злий час, коли раптово на них нападе.
Бо людина свого часу навіть не знає. Як риба попадається в невід, а птиця запутуєсь у сильце, так і люде ловляться в лиху годину, як вона прийде негадано до них.
І я побачив це — мудрість під сонцем, і вона для мене велика.
От іще яку бачив я мудрість під сонцем, а вона здалась менї не абиякою:
Місто мале, і в ньому мало людей, і прийде проти нього великий цар, оточить його і збудує проти нього великі вали.
Було невеличке собі місто, та й не так то людне. Прийшов під його великий царь, облїг його, та й поробив проти його всї боєві прилади;
І знайдеться в ньому бідна мудра людина, і вона спасе місто своєю мудрістю. І людина не буде згадана з тою бідною людиною.
Аж се знайшовся в йому чоловік нетяга розумний та й вирятував городець своїм розумом, а нїхто потім не споминав про сього біднягу.
І я сказав: Мудрість краща за силу. І мудрість бідного понижена, його слів не чути.
І сказав я: Розум лучше сили, та розумом у чоловіка бідного погорджують і слова його байдуже.
Слова мудрих в тиші почуються понад крик тих, що панують у безумстві.
Слово тихе й розумне, як його послухають, переважує крик потужного між дурними.