Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Огієнка
Нехай мене поцілує поцілунком своїх уст, бо твої груди кращі за вино,
„Нехай він цілує мене поцілу́нками уст своїх, — бо ліпші коха́ння твої від вина!
і запашність твого мира понад усі аромати, твоє ім’я — пролите миро. Через це дівчата тебе полюбили,
На запах оливи твої запашні́, твоє йме́ння — неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
притягнули тебе, — ми побіжимо за тобою за запахом твого мира. Цар мене привів до своєї світлиці. Давай будемо радіти і веселитися тобою, полюбимо твої груди понад вино. Праведність тебе полюбила.
Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у пала́ти свої, — ми радіти та ті́шитись будемо тобою, згадаємо коха́ння твої, від вина приємніші, — поправді кохають тебе!
Я — чорнява і красива, дочки Єрусалима, як і поселення Кидару, як кожухи Соломона.
Дочки єрусалимські, — я чорна та гарна, немов ті намети кеда́рські, мов за́навіси Соломонові!
Не дивіться на мене, що я — смаглява, бо сонце до мене поставилося з погордою. Сини моєї матері сперечалися зі мною, вони мене поставили сторожкою у виноградниках, а свого виноградника я не оберегла.
Не дивіться на те, що смугля́венька я, бож сонце мене опали́ло, — сини неньки моєї на мене розгні́валися, настанови́ли мене сторожи́ти виноградники, — та свого виноградника власного не встерегла я!“
Сповісти мені, ти, кого полюбила моя душа, де пасеш, де спочиваєш у полудень, щоб я не стала, як та, котра покривається наміткою біля стад твоїх друзів.
„Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де́ ти пасеш? Де даєш ти спочи́ти у спе́ку ота́рі? Пощо́ біля стад твоїх друзів я буду, немов та причи́нна?“
Якщо себе не знаєш, красуне між жінками, ти вирушай по слідах отар і паси твоїх козенят біля поселень пастухів.
„Якщо ти не знаєш цього́, вродливі́ша посеред жіно́к, то вийди собі за слідами отари, і випа́суй при ша́трах пасту́ших козля́тка свої“.
Моя подруго, я тебе вподібнив до мого коня, який в колісницях фараона.
„Я тебе прирівня́в до лошиці в воза́х фараонових, о моя ти подру́женько!
Які гарні твої щоки, — немов горлиці, а твоя шия, як намисто.
Гарні щі́чки твої поміж шну́рами пе́рел, а шийка твоя — між разка́ми намиста!
Зробимо для тебе золоті фігурки зі срібними цятками.
Ланцюжки́ золоті ми поробимо тобі разом із срібними ку́льками!“
Поки цар за своїм столом, мій нард видав свій запах.
„Доки цар при своє́му столі, то мій нард видає́ свої па́хощі.
Мій коханий для мене — в’язанка стакту, він умостився між моїми грудьми.
Мій коханий для мене — мов ки́тиця ми́рри: спочиває між пе́рсами в мене!
Мій коханий для мене — кіпрійське гроно у виноградниках Енґадда.
Мій коханий для мене — мов ки́прове гроно в ен-ґе́дських сада́х-виноградах“!
Ось ти красива, моя подруго, ось ти вродлива, твої очі голубині.
„Яка ти прекрасна, моя ти подру́женько, яка ти хороша! Твої очі немов голуби́ні!“
Ось ти красивий, мій коханий, і красень. Біля нашого ліжка — тінь,
„Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам — зе́лень!