Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Куліша та Пулюя
І було Господнє слово до Єремії через посуху.
Слово Господнє, що надійшло до Еремії під час великої засухи:
Заплакала Юдея, і спорожніли її брами та потемніли на землі, і піднявся крик Єрусалима.
Плаче Юда, ворота його розпались, почорнїли на землї, а розпучливі клики роздаються в Ерусалимі.
І його вельможі послали своїх молодших по воду. Вони прийшли до джерел, та не знайшли води і порожнім повернули свій посуд.
Можні посилають слугів своїх по воду; вони приходять до криниць, та й не знаходять води; вертаються з порожньою посудиною, туманїють, застиджені й покривають собі голову (в розпуцї).
І землеробство занепало, бо не було дощу. Застидалися рільники, покрили свою голову.
Потріскалась од спеки земля, бо не було дощу; хлїбороби сумують і покривають собі голови.
І олені народили в полі, і покинули, бо не було рослинності.
Ба й сугачка (ланя) роджає в полі, та й кидає своє маленьке, бо нема травицї.
Дикі осли стали в лісистих долинах, втягували повітря, їхні очі занепали, бо не було трави.
Дикі осли стоять по горах, вдихаючи, мов шакалі, вітерець; потухли очі в їх, бо нема трави.
Якщо наші гріхи стали проти нас, Господи, учини з нами задля Тебе, бо численні наші гріхи перед Тобою, бо ми згрішили проти Тебе.
Хоч наші лиходїйства сьвідкують проти нас, та ти, Господи, вчини з нами ласку задля імені твого, зрада бо наша велика, ми согрішили перед тобою.
Ти — очікування Ізраїля, Господи, і врятуєш у час зла. Чому став Ти на землі як приходько і як тубілець, що повертається на спочинок?
Ой надїє Ізрайлева, ти, спасе його в нуждї! Чом ти — нїби чужинець у сїй землї, наче переходень, що зайшов, аби переночувати?
Чи будеш як чоловік, що спить, чи як чоловік, що не може спасти? І Ти є в нас, Господи, і на нас закликається Твоє Ім’я. Не забудь нас!
Чого се ти — мов перелякана людина, мов той воївник, що не здолїє помогти? Та ж ти проміж нами, Господи, й ми звемось імям твоїм; не покидай же нас?
Так говорить Господь до цього народу: Вони полюбили мандрувати своїми ногами і не стрималися, і Бог їх не вподобав. Тепер Він згадає їхні неправедності.
Господь же так говорить сьому людові: За те, що вони люблять блукати, не впиняють ніг своїх, за те Господь не любить їх; за те він пригадує їм тепер провини їх і карає гріхи їх.
І Господь сказав мені: Не молися за цей народ на добро.
І сказав до мене Господь: Шкода молитись тобі за сей люд, щоб йому добре було.
Бо коли будуть постити, не вислухаю їхнього благання, і якщо принесуть всепалення і жертви, не вподобаю їх, бо Я покладу їм край мечем, голодом і смертю.
Як будуть вони постити, я не вважати му на їх мольби, та й як приносити муть усепалення й хлїбові жертви, я не прийму їх. Нї, мечем і голодом, і мором вигублю їх.
І я сказав: О, Ти, Господи, що є! Ось їхні пророки проповідують і говорять: Не побачите меча, і не буде у вас голоду, бо відійшли, і дам мир на землю і в цьому місці.
І промовив я: Ой Господи Боже! пророки ж говорять їм: Не побачите меча, та й голоду не буде в вас, а повсячасний мир дам вам на сьому місцї.
14— Та Господь сказав мені: Обман пророкують пророки в Моє Ім’я, Я їх не послав, і Я не заповів їм, і Я не говорив до них! Адже вони вам пророкують обманливі видіння, і чаклунства, і ворожбитства, і задуми їхнього серця.
Господь же відказав менї: ті пророки лож пророкують в імя моє. Не посилав я їх і не повелївав їм, і не говорив до них; вони пророкують вам ложні видива, віщування та пусті мрії серця свого.
Через це так говорить Господь про пророків, що з оманою пророкують в Моє Ім’я, і Я їх не послав, які кажуть: На цій землі не буде меча і голоду. Вони в смертельній хворобі помруть, і пророки скінчаться від голоду.
Тим то так говорить Господь про сї пророки; вони пророкують імям моїм, а я не посилав їх; вони провадять: Нї меч, нї голод не вдарить сієї землї; за те од меча й голоду погинуть сї пророки;
І народ, яким вони пророкують, і вони самі будуть покинені на дорогах Єрусалима від лиця голоду та меча, і не буде того, хто їх хоронитиме, — і їхні жінки, і їхні сини, і їхні дочки. І виллю на них їхнє зло.
Та й люде, що їм пророкують вони, поляжуть по улицях Ерусалимських од голоднечі й меча, й нїкому буде ховати їх, — самі вони, жени їх, сини їх і дочки їх, і вилию на них ледарство їх.
І скажеш їм це слово: Зведіть сльози з ваших очей вночі та вдень, і хай не перестануть, бо побиттям і дуже поганою раною буде побита дочка Мого народу.
Ти ж промов до них се слово: Нехай же проливають очі мої сльози день і ніч без упину, тяжким бо ударом побита буде дївиця, дочка люду мого, болючим ударом.
Якщо вийду на рівнину, і ось побиті мечем, і якщо ввійду в місто, і ось труднощі голоду. Бо пророк і священик пішли до землі, якої ви не знали.
Вийду в поле, аж се побиті мечем; увійду в місто, аж тут — умлїваючі від голоду; й пророки й сьвященники тиняються по країнї, що не знають її.
Невже справді відкинув [1] Ти Юду, і від Сіону відстала Твоя душа? Навіщо Ти нас побив, і немає нам оздоровлення? Ми очікували миру, та не було добра, часу лікування, та ось замішання.
Хиба ж ти відопхнув зовсїм Юду? Хиба ж гидує душа твоя Сионом? Чом же побив єси нас так, що нема нам лїку? Ждемо миру, та нема добра; ждемо одужання, — аж се трівога.
Господи, ми пізнали наші гріхи, неправедності наших батьків, бо ми згрішили перед Тобою.
Признаємось, Господи, в нашій безбожностї, і в провині батьків наших, що ми согрішили перед тобою.
Спинися за Твоє Ім’я, не знищ престолу Твоєї слави, згадай, не знищ Твого з нами завіту.
Не відпихай же нас задля імені твого; не зневажай престола величі твоєї; спогадай, не розривай завіту твого з нами!
Хіба в ідолах народів є той, хто дає дощ? І чи небо дасть свою повноту? Чи не Ти є Ним? І очікуватимемо Тебе, бо Ти це все зробив.
Чи то ж є між марними богами поганськими такі, щоб дощ спускали? чи то ж небо само собою дає дощ? Хиба ж се не ти, Господи, Боже наш? На тебе ми вповаємо, бо ти все те твориш.