Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Cовременный перевод WBTC
Заплакала Юдея, і спорожніли її брами та потемніли на землі, і піднявся крик Єрусалима.
"Народы Иудеи плачут по умершим своим, в городах Иудеи люди лежат на земле от слабости, в Иерусалиме люди молят о помощи Божьей.
І його вельможі послали своїх молодших по воду. Вони прийшли до джерел, та не знайшли води і порожнім повернули свій посуд.
Властители шлют за водою слуг — идут к колодцам слуги, но в них нет воды; они назад приходят ни с чем и от стыда покрывают головы свои.
І землеробство занепало, бо не було дощу. Застидалися рільники, покрили свою голову.
Никто не готовит землю к севу. Не выпало дождя на землю. Земледельцы в отчаянии покрывают свои головы.
І олені народили в полі, і покинули, бо не було рослинності.
Даже олениха дитя своё оставляет, потому что нет травы.
Дикі осли стали в лісистих долинах, втягували повітря, їхні очі занепали, бо не було трави.
Дикие ослы, стоя на голых холмах, нюхают воздух, словно шакалы, но нигде не видно травы".
Якщо наші гріхи стали проти нас, Господи, учини з нами задля Тебе, бо численні наші гріхи перед Тобою, бо ми згрішили проти Тебе.
"Мы знаем, что всё это — наша вина, мы страдаем от наших грехов. Господи, чем-нибудь нам помоги ради имени Твоего. Да, мы Тебя покидали не раз и не раз грешили против Тебя.
Ти — очікування Ізраїля, Господи, і врятуєш у час зла. Чому став Ти на землі як приходько і як тубілець, що повертається на спочинок?
Господь, Ты наша надежда, Ты надежда Израиля, Ты от бед его спас. Неужели Ты чужой на этой земле, странник, который зашёл переночевать?
Чи будеш як чоловік, що спить, чи як чоловік, що не може спасти? І Ти є в нас, Господи, і на нас закликається Твоє Ім’я. Не забудь нас!
Ты — как человек, замерший от удивления. На солдата похож Ты, у которого нет сил никого спасти. Но Ты, Господи, с нами, мы к имени Твоему взываем, — не оставляй нас без помощи!"
Так говорить Господь до цього народу: Вони полюбили мандрувати своїми ногами і не стрималися, і Бог їх не вподобав. Тепер Він згадає їхні неправедності.
Вот что говорит Господь о народе Иудеи: "Эти люди действительно покинули Меня в помыслах своих и на этом не остановились, так что теперь Господь не примет их и будет помнить всё, что сделали они. Господь накажет их за все грехи".
І Господь сказав мені: Не молися за цей народ на добро.
И сказал мне Господь: "Иеремия, не молись об их благополучии.
Бо коли будуть постити, не вислухаю їхнього благання, і якщо принесуть всепалення і жертви, не вподобаю їх, бо Я покладу їм край мечем, голодом і смертю.
Даже если они будут поститься и молиться Мне, Я не услышу их молитвы. Даже если они воздадут Мне зерно и сожжённые жертвы, Я их не приму и уничтожу народ Иудеи. Я лишу их пищи, и они будут голодать. Я нашлю на них страшные болезни".
І я сказав: О, Ти, Господи, що є! Ось їхні пророки проповідують і говорять: Не побачите меча, і не буде у вас голоду, бо відійшли, і дам мир на землю і в цьому місці.
Но я сказал Господу: "Господи, Боже мой, пророки говорили людям Иудеи, что они никогда не будут страдать от вражеских мечей или от голода, Господь даст вам мир на этой земле".
14— Та Господь сказав мені: Обман пророкують пророки в Моє Ім’я, Я їх не послав, і Я не заповів їм, і Я не говорив до них! Адже вони вам пророкують обманливі видіння, і чаклунства, і ворожбитства, і задуми їхнього серця.
Тогда Господь сказал мне: "Иеремия, те пророки проповедовали ложь именем Моим, не Я их посылал, не Я велел им говорить с народом — пророки эти молились ложным видениям и собственным догадкам.
Через це так говорить Господь про пророків, що з оманою пророкують в Моє Ім’я, і Я їх не послав, які кажуть: На цій землі не буде меча і голоду. Вони в смертельній хворобі помруть, і пророки скінчаться від голоду.
Поэтому Я говорю о тех, кто проповедует именем Моим: Я их не посылал. Они сказали, что нет врагов с мечами, которые придут сюда, и что здесь вовеки не будет голода. Эти пророки умрут от голода и от меча.
І народ, яким вони пророкують, і вони самі будуть покинені на дорогах Єрусалима від лиця голоду та меча, і не буде того, хто їх хоронитиме, — і їхні жінки, і їхні сини, і їхні дочки. І виллю на них їхнє зло.
И люди, с которыми говорили эти пророки, будут выброшены на улицы и умрут от голода и от меча врагов. И некому будет похоронить их — не будет ни сыновей, ни дочерей, Я накажу их.
І скажеш їм це слово: Зведіть сльози з ваших очей вночі та вдень, і хай не перестануть, бо побиттям і дуже поганою раною буде побита дочка Мого народу.
И передай, Иеремия, эту весть: "Глаза Мои наполнены слезами, Я буду плакать день и ночь, Я буду дочь Мою невинную оплакивать, Моих людей оплакивать Я буду, поскольку кто-то поразил их и причинил большую боль.
Якщо вийду на рівнину, і ось побиті мечем, і якщо ввійду в місто, і ось труднощі голоду. Бо пророк і священик пішли до землі, якої ви не знали.
Если Я пойду в страну, то увижу убитых мечами, если пойду в города, Я увижу болезни и голод. Пророки и священники уведены в чужие земли"".
Невже справді відкинув [1] Ти Юду, і від Сіону відстала Твоя душа? Навіщо Ти нас побив, і немає нам оздоровлення? Ми очікували миру, та не було добра, часу лікування, та ось замішання.
"Господи, окончательно ли Ты отверг народ Иудеи? Господи, вправду ли Ты ненавидишь Сион? Ты нам такую причиняешь боль, что мы не можем исцелиться. Зачем Ты делаешь это? Мы уповали на мир, но не дождались ничего хорошего. Ждали мы исцеленья, но пришёл только ужас.
Господи, ми пізнали наші гріхи, неправедності наших батьків, бо ми згрішили перед Тобою.
Господи, мы зло наше знаем, знаем грехи наших предков, да, против Тебя мы грешили.
Спинися за Твоє Ім’я, не знищ престолу Твоєї слави, згадай, не знищ Твого з нами завіту.
Господи, не отталкивай нас, ради имени Твоего, не отнимай честь трона Твоей славы, вспомни и не разрушай Твоего с нами завета.