Якщо чоловік відішле свою жінку, і вона піде від нього, і буде іншому чоловікові, то хіба може повернутися [1] знову до нього? Хіба ж не буде обезчещеною [2] та жінка? А ти чинила розпусту із численними пастухами і повернулася до Мене, — говорить Господь.
— Если16 муж разведется с женой, и она от него уйдет и станет женой другому, то разве первый муж примет ее назад? Разве этим не осквернится земля? Ты жила как блудница со многими, а теперь хочешь вернуться ко Мне?17 — возвещает Господь. —
Підійми свої очі прямо перед собою і поглянь, де ти не опоганилася. Ти сиділа на їхніх дорогах, як опущений крук, і ти опоганила землю твоєю розпустою і твоїм злом.
Подними взгляд на голые вершины и посмотри: есть ли место, где бы с тобою не блудили? Ты сидела у обочины, высматривая любовников, как араб в пустыне, высматривающий кого бы ограбить. Ты осквернила землю своим блудом и злодействами.
І промовив Господь до мене в дні царя Йосії: Чи ти бачив, що Мені зробило поселення Ізраїля? Вони ходили на всяку високу гору і під усяке крислате дерево, і там чинили розпусту.
Во время правления царя Иосии Господь сказал мне: — Видел ли ты, что сделала эта изменница — Израиль? Она распутствовала на каждой высокой горе и под каждым тенистым деревом.
І побачила, що вона була схоплена через усе, у чому чинило перелюб поселення Ізраїля, і Я її відіслав, і Я їй дав лист про розлучення. Та не злякалася невірна Юда, і пішла, і чинила розпусту і вона.
Я дал изменнице Израилю разводное письмо и отослал ее за то, что она распутствовала. Но Я видел, что ее вероломная сестра Иудея не испугалась, а сама стала блудить.
Піди і прочитай ці слова на півночі, і скажеш: Повернися до Мене, поселення Ізраїля, — говорить Господь, — і не скріплю Моє обличчя проти вас. Адже Я — милосердний, — говорить Господь, — і не гніватимуся на вас навіки.
Вернись, изменница Израиль, — возвещает Господь. — Я больше не буду гневаться на тебя, потому что Я милостив, — возвещает Господь. — Не вечно Я буду гневаться.
Лише пізнай твою неправедність, бо ти згрішила проти твого Господа Бога і розсипала твої шляхи чужинцям під усяким крислатим деревом, а Мого голосу ти не почула, — говорить Господь.
Признай лишь свою вину — ты восстала против Господа, твоего Бога, расточала свои ласки чужим богам под каждым тенистым деревом, а Меня ты не слушалась, — возвещает Господь.
Поверніться, сини, які відступили, — говорить Господь, — бо Я заволодію вами і заберу вас, — одного з міста і двох з батьківщини, — і приведу вас до Сіону,
— Вернись, неверный народ, — возвещает Господь, — потому что Я твой супруг. Я возьму вас — по одному из города, по двое из клана — и приведу вас на Сион.
І буде, коли помножитеся і збільшитеся на землі в ті дні, — говорить Господь, — більше не скажуть: Ковчег завіту Святого Ізраїля! — не прийде на серце, не назветься і не буде відвіданий, і більше подібного не станеться.
В те дни, когда вы сильно умножитесь числом в этой стране, — возвещает Господь, — уже не будут больше говорить: «Ковчег Господнего завета».20 Не будут о нем больше думать, не будут его вспоминать; не будут больше тосковать о нем и другого ковчега не сделают.
В то время назовут Иерусалим Господним престолом, и все народы соберутся в Иерусалиме, чтобы почтить имя Господа. Они больше не будут поступать по упрямству своих злых сердец.
І я сказав: Нехай буде, Господи! Бо поставлю тебе між дітей, і дам тобі вибрану землю спадку Бога, Вседержителя народів. І Я сказав: Назвете Мене Отцем і не відвернетеся від Мене;
— Я думал: с какой радостью Я принял бы вас, как Своих детей, и дал вам желанную землю, прекраснейшее наследие всех народов! Я думал, ты назовешь Меня Отцом и не отступишь от Меня.
Ми заснули в нашому соромі, і нас покрило наше безчестя, тому що ми і наші батьки грішили перед нашим Богом від нашої молодості аж до цього дня, і ми не послухали голосу нашого Господа Бога.
В своих мерзостях мы погрязли, покрыты позором. Мы грешили перед Господом, нашим Богом, — и мы, и наши отцы; с юных лет наших до этого дня мы не слушались Господа, нашего Бога.