Слово, що було від Господа до Єремії після того, як його відіслав Навузардан, архімаґир [1] , що з Дами, коли взяв його в кайданах посеред відселення Юди, яких відводили до Вавилону.
— Вот, поднимаются воды с севера и разольются паводком. Они затопят землю и все, что на ней, города и живущих в них. Люди будут кричать, все живущие на земле будут плакать
потому что настал день, для истребления всех филистимлян, для искоренения у Тира и Сидона138 всех уцелевших помощников. Господь погубит филистимлян, остаток тех, кто пришел с берегов Кафтора.139
Якщо ж ні, піди і повернися до Ґодолії, сина Ахікама, сина Сафана, якого цар Вавилону поставив у землі Юди, і живи з ним посеред народу в землі Юди. До всього, куди добре у твоїх очах іти, піди! І архімаґир дав йому дари, і відіслав його.
І почули всі володарі сили, що в полі, вони і їхні мужі, бо цар Вавилону поставив Ґодолія в землі й підпорядкував йому їхніх мужів та жінок, яких не відселив до Вавилону.