Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання:
ru
en
Паралельне читання
← (Плач Єремії 2)
|
(Плач Єремії 4) →
Переклад Турконяка
Новый русский перевод
Я — людина, яка бачить бідноту в палиці Його гніву.
Я человек, испытавший горе
от жезла гнева Господа.
Він мене схопив і привів до темряви, а не до світла,
Он погнал меня и ввел
во тьму, а не в свет.
лише на мене повернулася Його рука весь день.
Несомненно, Он обратил Свою руку против меня,
и обращает ее снова и снова, в течение всего дня.
Зістарилось моє тіло і моя шкіра, Він розбив мої кості.
Он состарил кожу мою и плоть мою,
сокрушил кости мои.
Він понабудовував проти мене, і Він оточив мою голову, і навів злидні,
Он осадил меня и окружил
горечью и тяготою.
посадив мене в темряві, як мертвих віку.
Погрузил меня во мрак,
как давно умерших.
Він понабудовував проти мене, і я не вийду, — тяжкими зробив мої мідні окови.
Окружил меня стеной, чтобы я не мог выйти,
заковал меня в тяжелые цепи.
І хоч я закричу, і голосно кликатиму, Він відгородив мою молитву.
Даже когда я взываю и прошу о помощи
Он не обращает внимания на мою молитву.
Він забудував мої дороги, загородив мої стежки, Він на мене навів тривогу.
Камнями Он преградил мне путь,
искривил стези мои.
Він для мене — ведмідь, який полює, лев у схованці.
Он подобен медведю в засаде
или затаившемуся льву.
Він переслідував мене, того, що відступив, і зупинив мене, поставив мене знищеним.
Сбил меня с пути и растерзал меня,
оставив без помощи.
Він натягнув Свій лук і поставив мене, як ціль для стріли.
Натянул Он Свой лук
и сделал меня мишенью для стрел Своих.
Він увів у мої нирки синів свого сагайдака.
Он пронзил мое сердце
стрелами из Своего колчана.
Я став кпинами для всього мого народу, піснею для них увесь день.
Стал я посмешищем для всего моего народа,
весь день в песнях насмехаются надо мной.
Він наситив мене гіркотою, напоїв мене жовчю.
Он напоил меня горькими травами
и насытил горечью.
І вибив мої зуби камінцем, наситив мене попелом.
Камнями сокрушил зубы мои,
втоптал меня в пыль.
І відсторонив від миру мою душу, — я забув про добро,
Лишена душа моя мира
я позабыл о благоденствии.
тож я сказав: Пропала моя перемога і моя надія від Господа.
И сказал я: «Исчезло величие мое
и надежда моя на Господа».
Я загадав через мою убогість і моє переслідування, — гіркота і жовч
Помню лишь о страдании и скитании,
во мне лишь горечь и желчь.
згадається, і надокучить мені моя душа.
Сильна память об этом,
поникла душа моя.
Це постановлю у своєму серці, через це терпітиму.
Но вот что говорю я себе,
вот что дает мне надежду:
«Милость Господа никогда не иссякает,7
сострадание Его не истощается.
Они обновляются8 каждое утро;
велика верность Твоя!»
Я сказал себе: «Господь — часть моя,
потому я буду надеяться на Него».
Господь добрий для тих, що Його очікують, — для душі, яка Його шукатиме.
Благ Господь к тем, кто уповает на Него,
к тем, кто ищет Его.
Добре терпеливо чекати на Господнє спасіння і мовчати.
Благо тому, кто молча ожидает
спасения от Господа.
Добре людині, коли візьме ярмо у своїй молодості,
Благо человеку, который несет ярмо
в юности своей.
сяде на самоті й мовчатиме, бо Він узяв на себе.
Пусть сидит в уединении и молчании,
потому что бремя это возложил на него Господь.
Пусть опускает уста свои в прах,
может быть, есть еще надежда.
Підставить щоку тому, хто його б’є, насититься впокоренням,
Пусть подставляет щеку свою бьющему
и насыщается бесчестием.
бо Господь не відкине навіки.
Ведь Владыка не отвергает людей навеки!
Бо Хто впокорив, змилосердиться за великим числом Свого милосердя.
И хотя Он посылает страдания,
Он же потом и помилует
по Своей великой любви.
Адже Він не відповів від Свого серця і впокорив людських синів.
Ведь не по изволению сердца Своего
Он приносит бедствие и горе людям.
Щоби впокорити під Його ногами всіх в’язнів землі,
А когда топчут ногами
всех узников земли,
аби відхилити суд людини перед обличчям Всевишнього,
лишают человека правосудия
перед лицом Всевышнего,
щоб засудити людину, коли її судить, — хіба Господь не побачив?
притесняют человека на суде,
разве Владыка всего этого не видит?
Хто так сказав, і сталося, чи Господь не заповів?
Кто может сказать — и исполнится,
если Владыка не повелит этому случиться?
Хіба з уст Всевишнього вийде зло і добро?
Не по слову ли Всевышнего
приходят бедствие и благо?
Чому нарікає людина, живучи, — чоловік за свої гріхи?
Для чего жаловаться человеку,
ведь он остался жив, хоть и был наказан за грехи свои?
Наша дорога розвідана і досліджена, тож повернімося до Господа!
Проверим же пути наши и испытаем их,
и вернемся к Господу.
Піднімімо наші серця до Всевишнього — на руках до неба.
Вознесем сердца наши и руки
к Богу на небесах и скажем :
Ми згрішили, ми були безбожні, і ми засмутили, і Ти не помилував.
«Мы согрешили и восстали против тебя,
и Ты не простил нас.
Ти навідався в гніві, і Ти нас відігнав. Ти вигубив, Ти не пощадив.
Ты покрыл Себя гневом и преследовал нас,
губя без пощады.
Ти покрив Себе хмарою через молитву,
Ты скрыл Себя облаком,
чтобы не доходила наша молитва.
щоб схилити мене і відкинути; Ти нас поставив посеред народів.
Ты сделал нас грязью и сором
среди народов.
Проти нас відкрили свої уста всі наші вороги.
Все враги наши широко разинули
свою пасть на нас.
Нас охопив страх і жах, збудження і знищення.
Мы страдали от ужаса и западни,
опустошения и разорения».
Моє око виведе потоки води над побиттям дочки мого народу.
Ручьями слезы текут из глаз моих,
потому что народ мой уничтожен.
Моє око втопилося, тож не замовчу, щоб не було спочинку,
Слезы мои будут течь,
не останавливаясь, без перерыва,
аж доки Господь з неба не нахилиться і не побачить!
пока Господь не посмотрит с небес
и не увидит.
Моє око нагромаджує на мою душу за всіх дочок міста.
Я смотрю, и горечь наполняет душу мою
за всех дочерей моего города.
Мої вороги заповзялися полювати [1] на мене без підстави, як на горобця,
Без причины враги мои пытались
поймать меня, словно птицу,
убили в ставі моє життя і поставили на мене камінь, —
бросили меня в яму
и камнями закидали меня.
полилася вода на мою голову. Я сказав: Я відкинений.
Воды сомкнулись над моей головой,
и я подумал: «Погиб я».
Господи, я закликав Твоє Ім’я з глибокого ставу.
Я воззвал к имени Твоему, о Господь,
из ямы глубокой.
Ти почув мій голос, не сховай Твоїх вух від моєї молитви.
Ты услышал голос мой;
не закрывай же ухо Свое
от моей мольбы об облегчении.
Ти наблизився для допомоги мені в день, в який я закликав до Тебе. Ти мені сказав: Не бійся!
Ты приближался, когда я взывал к Тебе,
и говорил: «Не бойся».9
Господи, ти розсудив суди моєї душі, — Ти визволив моє життя!
О Владыка, Ты защищал дело души моей,
искуплял жизнь мою.
Господи, Ти побачив мої тривоги, Ти відсудив мій суд.
Ты видишь, Господи, угнетение мое,
рассуди же тяжбу мою.
Ти побачив увесь їхній суд, усі їхні задуми щодо мене.
Ты видишь всю их мстительность,
все их заговоры против меня.
Ти почув їхню погорду, усі їхні задуми проти мене,
О Господь, Ты слышишь их оскорбления,
все их заговоры против меня,
уста тих, що повстали, — проти мене, і їхні намагання проти мене весь день.
как враги перешептываются
обо мне весь день.
Поглянь на їхнє сидіння і їхнє вставання. Я — їхня пісня.
Взгляни на них! Сидят ли они, стоят ли,
они насмехаются надо мною в своих песнях.
Господи, віддаси їм відплату, за ділами їхніх рук,
Воздай им, Господи,
по делам их рук.
віддаси їм охорону серця! Твоє лихо для них, —
Мраком покрой их сердца,
и пусть проклятье Твое будет на них.
Ти переслідуватимеш у гніві та вигубиш їх під небом, Господи!
Преследуй их в гневе
и истреби их из поднебесья, о Господь.
← (Плач Єремії 2)
|
(Плач Єремії 4) →