Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Куліша та Пулюя
Я — людина, яка бачить бідноту в палиці Його гніву.
Я чоловік, що зазнав горя від палицї гнїву його;
Він мене схопив і привів до темряви, а не до світла,
Він повів мене й увів у пітьму, а не в сьвітло.
лише на мене повернулася Його рука весь день.
Так, він обернувся проти мене, і день у день простягає на мене руку свою;
Зістарилось моє тіло і моя шкіра, Він розбив мої кості.
Поморщив тїло моє й кожу мою, та потер костї мої;
Він понабудовував проти мене, і Він оточив мою голову, і навів злидні,
Обгородив мене (нещастєм), обложив горем і нуждою;
посадив мене в темряві, як мертвих віку.
Він посадив мене в темне місце, як тих, що давно померли;
Він понабудовував проти мене, і я не вийду, — тяжкими зробив мої мідні окови.
Наче муром, обвів мене, щоб я не вийшов, закував у тяжкі кайдани;
І хоч я закричу, і голосно кликатиму, Він відгородив мою молитву.
Як я прошу, як благаю, він одпихає молитву твою;
Він забудував мої дороги, загородив мої стежки, Він на мене навів тривогу.
Дороги мої він каміннєм закидав, попсував стежки мої.
Він для мене — ведмідь, який полює, лев у схованці.
Став проти мене, наче ведмедем у засїдцї, — левом у сховищу;
Він переслідував мене, того, що відступив, і зупинив мене, поставив мене знищеним.
Поперевертав дороги мої, розірвав мене, й у нїщо обернув;
Він натягнув Свій лук і поставив мене, як ціль для стріли.
Напяв лука свого й поставив мене за мету стрілам своїм;
Я став кпинами для всього мого народу, піснею для них увесь день.
Я стався сьміховищем усьому народові мому, повсякдневною присьпівкою їх.
Він наситив мене гіркотою, напоїв мене жовчю.
До переситу нагодовав мене гіркотою, напоїв полином;
І вибив мої зуби камінцем, наситив мене попелом.
Покрушив каміннєм зуби мої, покрив мене попелом.
І відсторонив від миру мою душу, — я забув про добро,
Покинув супокій душу мою; я вже й забув про днї добрі,
тож я сказав: Пропала моя перемога і моя надія від Господа.
І сказав я собі: погасла сила моя й надїя моя на Господа.
Я загадав через мою убогість і моє переслідування, — гіркота і жовч
О, спогадай про мою муку й нужду, про полин і жовч!
згадається, і надокучить мені моя душа.
Глибоко вбилось усе те в память мою й душа моя в менї заниває.
Це постановлю у своєму серці, через це терпітиму.
Та я так відповідаю серцю мойму, та й тому вповаю:
Ізза милосердя Господнього ми не вигинули, бо милосердє його не вичерпується.
Що ранок воно одновляється, велика бо вірність твоя!
Господь пай мій, говорить собі душа моя, то ж і буду я вповати на него.
Господь добрий для тих, що Його очікують, — для душі, яка Його шукатиме.
Благий Господь до тих, хто надїється на його, — до душі, що його шукає.
Добре терпеливо чекати на Господнє спасіння і мовчати.
Добре тому, хто без нарікання дожидає рятунку від Господа.
Добре людині, коли візьме ярмо у своїй молодості,
Благо людинї, що змалку несе ярмо (закону Господнього);
сяде на самоті й мовчатиме, бо Він узяв на себе.
(що) Седить на самотї й мовчить, бо він (Бог) наложив се ярмо на його;
А він нахиляє уста свої в порох, та й думає: може бути, ще є надїя;
Підставить щоку тому, хто його б’є, насититься впокоренням,
Хто надставляє бючому свою щоку й приймає, хоч би й до переситу зневагу;
Бо Хто впокорив, змилосердиться за великим числом Свого милосердя.
Та хоч і пішле злиднї, то й помилує по великій добротї своїй;
Адже Він не відповів від Свого серця і впокорив людських синів.
Не по свойму бо серцї карає він і посиляє смуток на дїтей людських,
Щоби впокорити під Його ногами всіх в’язнів землі,
А тодї, як вони під ноги беруть безсильних на землї,
аби відхилити суд людини перед обличчям Всевишнього,
Як несправедливо судять ближнього перед очима Всевишнього,
щоб засудити людину, коли її судить, — хіба Господь не побачив?
Як притискають другого в його дїлах; бо хиба ж Господь сього не бачить?
Хто так сказав, і сталося, чи Господь не заповів?
Хто ж бо сьміє сказати: І таке часом дїється, що Господь не повелїває!
Хіба з уст Всевишнього вийде зло і добро?
Хиба ж не з уст (не з приказу) Всевишнього виходить нужда й щастє?
Чому нарікає людина, живучи, — чоловік за свої гріхи?
Чом же нарікає живуща людина? Нехай би нарікала на свої гріхи.
Наша дорога розвідана і досліджена, тож повернімося до Господа!
Розпитуймо й розвідуймо наші дороги та й обернїмось до Господа;
Піднімімо наші серця до Всевишнього — на руках до неба.
Здіймімо серце й руки наші до Бога на небі (й говорімо):
Ми згрішили, ми були безбожні, і ми засмутили, і Ти не помилував.
Ми одпали, ми непокірливі, тим то й не пощадив єси нас;
Ти навідався в гніві, і Ти нас відігнав. Ти вигубив, Ти не пощадив.
Ти оболїк себе гнївом і гнав та побивав нас без ощадку;
Ти покрив Себе хмарою через молитву,
Ти закрив себе хмарою (гріхів наших), щоб не доходила до тебе молитва наша;
щоб схилити мене і відкинути; Ти нас поставив посеред народів.
Соромом і гидотою зробив нас єси серед народів.
Нас охопив страх і жах, збудження і знищення.
Страх і яма, опустошеннє й погибель — се наша доля.
Моє око виведе потоки води над побиттям дочки мого народу.
Потоки вод проливає око моє над погибелю дочки народу мого.
Моє око втопилося, тож не замовчу, щоб не було спочинку,
Без упину виливає сльози око моє, та нема пільги,
аж доки Господь з неба не нахилиться і не побачить!
Покіль із неба Господь не спогляне та не побачить.
Моє око нагромаджує на мою душу за всіх дочок міста.
Око моє наповнює смутком душу мою, споглядаючи на всї дочки міста мого.
Мої вороги заповзялися полювати [1] на мене без підстави, як на горобця,
Всякими способами намагались зловити мене, мов ту пташину, вороги мої, без усякої причини;
убили в ставі моє життя і поставили на мене камінь, —
Вкинули мене живцем у яму й прикидали каміннєм.
полилася вода на мою голову. Я сказав: Я відкинений.
Води знялися аж до голови в мене, я сказав собі: Пропав я!
Господи, я закликав Твоє Ім’я з глибокого ставу.
І призивав я імя твоє, Господи, з ями глубокої:
Ти почув мій голос, не сховай Твоїх вух від моєї молитви.
Почуй голос мій; не затулюй уха твого від мого зітхання, від благання мого!
Ти наблизився для допомоги мені в день, в який я закликав до Тебе. Ти мені сказав: Не бійся!
Так, ти зближувався, як я молився до тебе, й казав менї: Не бійся!
Господи, ти розсудив суди моєї душі, — Ти визволив моє життя!
Ти боронив, Господи, мою справу; вибавляв життє моє.
Господи, Ти побачив мої тривоги, Ти відсудив мій суд.
Ти, Господи, й тепер бачиш кривду мою; розсуди ж справу мою!
Ти побачив увесь їхній суд, усі їхні задуми щодо мене.
Ти бачиш ненависть і те, що вони проти мене замишляють.
Ти почув їхню погорду, усі їхні задуми проти мене,
Ти чуєш, Господи, їх наругу, — всї їх підходи під мене,
уста тих, що повстали, — проти мене, і їхні намагання проти мене весь день.
(чуєш) Бесїди противників моїх і безнастанні хитрощі їх проти мене.
Поглянь на їхнє сидіння і їхнє вставання. Я — їхня пісня.
Глянь, чи вони седять, чи встають, — про мене в них все — глумлива пісня.
Господи, віддаси їм відплату, за ділами їхніх рук,
О, ти певно відплатиш їм, Господи, по учинкам рук їх;