Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Огієнка
Господи, згадай те, що сталося з нами. Поглянь і подивися на наше приниження.
Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —
Наш спадок обернувся іншим, наші доми — чужинцям.
наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!
Ми стали сиротами, немає батька. Наші матері — як вдови.
Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!
Від наших днів наші дерева в заміну прийшли.
Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.
Нас переслідують, дихають на нашу шию. Ми стомилися, ми не маємо спокою.
У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!
Єгипет дав руку, Ассур — на насичення хлібом.
До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!
Наші батьки згрішили, їх немає. Ми прийняли наші беззаконня.
Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!
Раби нами заволоділи, немає того, хто визволяє з їхніх рук.
Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.
Нашими душами принесемо наш хліб від леза меча пустелі.
Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.
Наша шкіра від обличчя навали голоду почорніла, як піч.
Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,
Жінок упокорили в Сіоні, дівчат — у містах Юди.
Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.
Володарі повішені були за свої руки, старці не були прославлені.
Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.
Вибрані піднімали жорна, і молоді в колодах послабли.
Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.
І старців не стало біля брами, і вибрані не співали своїх пісень.
Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,
Не стало радості нашого серця, наші хороводи обернулися на плач.
втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.
Упав вінець з нашої голови. Горе ж нам, бо ми згрішили.
Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —
Через це наше серце стало хворим, тому наші очі стали темними, —
тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,
за гору Сіон, бо вона була знищена, лисиці пройшлися через неї.
через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.
Ти ж, Господи, навіки поселишся, Твій престол — з роду в рід.
Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:
Невже навіки забудеш про нас, залишиш нас на довгі дні?
Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
Поверни нас, Господи, до Себе, і повернемося! І обнови наші дні, як раніше.
Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!