Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
І сталося, що в тридцятому році, у четвертому місяці, на п’ятий день місяця я був посеред полонених біля ріки Ховар, і відкрилося небо, і я побачив Божі видіння.
У п’ятий день місяця — це п’ятий рік полону царя Йоакима,
було Господнє слово до Єзекіїла, сина Вузія, священика, у землі халдеїв біля ріки Ховар. І була на мені Господня рука,
і я побачив, як ось з півночі йшов вітер, що несе, і в ньому велика хмара, і світло довкола нього та вогонь, що виблискував, а посеред нього, як видіння бурштину посеред вогню, а в ньому — світло.
А в середині — наче подоба чотирьох живих істот. І це їхній вигляд: у них подоба людини,
чотири обличчя в однієї і чотири крила в іншої.
Їхні ноги прямі, і їхні ноги оперені, й іскри, як поблискування міді, і їхні крила легкі.
І людська рука під їхніми крилами на чотирьох їхніх сторонах. І їхні обличчя в чотирьох,
коли вони ходили, не поверталися, — кожний ішов перед своїм обличчям.
Ось подоба їхніх облич: обличчя людини і обличчя лева з правого боку в чотирьох, і обличчя теляти з лівого боку в чотирьох, і обличчя орла в чотирьох.
І їхні крила простерті догори в чотирьох, у кожного два злучені до себе, і два покривали над їхнім тілом.
І кожен ходив перед своїм обличчям. Куди тільки йшов дух, ішли вони, і не поверталися.
А посеред живих істот — видіння, наче вогняного палаючого вугілля, наче вигляд світильників, що повертаються, посеред істот і світло вогню, і з вогню виходила блискавиця.
І я побачив, і ось одне колесо на землі поблизу чотирьох істот.
І вигляд коліс — наче вигляд берилу, і одна подоба в чотирьох, і їх діло було, немовби колесо в колесі.
На чотири свої сторони вони ходили, не поверталися, коли йшли, — ні вони,
ні їхні спини; і в них була висота. І я побачив їх, і їхні спини, повні очей довкола в чотирьох.
Коли ж живі істоти йшли, то йшли поблизу них і колеса, а коли істоти піднімалися із землі, то піднімалися й колеса.
Де тільки була хмара, там дух, щоб іти. Йшли живі істоти та колеса, і вони підіймалися з ними, тому що в колесах був дух життя.
Коли вони йшли, то йшли, коли вони ставали, то ставали, а коли вони підносилися із землі, то підіймалися з ними, бо в колесах був дух життя.
І над головою тих істот — подоба, наче небозвід, як вигляд кристалу, який простягався над їхніми крилами вгорі.
А під небозводом розпростерті їхні крила, які торкалися одні одних, у кожного два, що покривали їхні тіла.
І я чув шум їхніх крил, коли вони ходили, наче гул великої води. І коли вони стали, їхні крила спочивали.
І ось голос понад небозводом, що був над їхньою головою.
На ньому — подоба престолу, як вигляд каменя сапфіра, а над подобою престолу — подоба, наче вигляд людини вгорі.
І я побачив, наче вигляд бурштину від подоби стегон і вище, а від подоби стегон і аж до долу я побачив, наче вигляд вогню, і його світло — довкола.
Наче вигляд райдуги, коли є в хмарі в дні дощу, таким є видіння світла довкола. Це видіння подоби Господньої слави. І я побачив, і я падаю долілиць, і я почув голос, що говорив.
← (Плач Єремії 5) | (Єзекіїла 2) →