Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
New American Standard Bible
І Дарій, мідієць, прийняв царство, маючи шістдесят два роки.
Daniel Serves Darius
It seemed good to Darius to appoint 120 satraps over the kingdom, that they would be in charge of the whole kingdom,
It seemed good to Darius to appoint 120 satraps over the kingdom, that they would be in charge of the whole kingdom,
І до вподоби було перед Дарієм, і поставив над царством сто двадцять сатрапів, щоб вони були в усьому його царстві,
and over them three commissioners (of whom Daniel was one), that these satraps might be accountable to them, and that the king might not suffer loss.
а над ними трьох володарів, з яких одним з них був Даниїл, щоб вони передали слово сатрапам, аби не турбувати царя.
Then this Daniel began distinguishing himself among the commissioners and satraps because he possessed an extraordinary spirit, and the king planned to appoint him over the entire kingdom.
І Даниїл був над ними, бо дуже великий дух був у ньому, і цар поставив його над усім його царством.
Then the commissioners and satraps began trying to find a ground of accusation against Daniel in regard to government affairs; but they could find no ground of accusation or evidence of corruption, inasmuch as he was faithful, and no negligence or corruption was to be found in him.
І володарі та сатрапи шукали, щоб знайти закид проти Даниїла. Та жодного приводу, провини чи помилки в ньому не знайшли, бо він був вірний.
Then these men said, “We will not find any ground of accusation against this Daniel unless we find it against him with regard to the law of his God.”
Тож володарі сказали: Ми не знайдемо закиду проти Даниїла, хіба що в законах його Бога.
Then these commissioners and satraps came by agreement to the king and spoke to him as follows: “King Darius, live forever!
Тоді володарі та сатрапи стали перед царем і сказали йому: Даріє, царю, живи навіки!
“All the commissioners of the kingdom, the prefects and the satraps, the high officials and the governors have consulted together that the king should establish a statute and enforce an injunction that anyone who makes a petition to any god or man besides you, O king, for thirty days, shall be cast into the lions’ den.
Усі вожді та сатрапи, володарі та місцеві правителі, що над твоїм царством, порадилися видати царську постанову і скріпити декретом, щоб як тільки хто-небудь заноситиме прохання до будь-якого бога чи людини впродовж тридцяти днів, — хіба що до тебе, царю, — то він буде вкинений у лев’ячу яму.
“Now, O king, establish the injunction and sign the document so that it may not be changed, according to the law of the Medes and Persians, which may not be revoked.”
Отже тепер, царю, зроби угоду і видай листа, щоб не змінився декрет мідійців і персів.
Therefore King Darius signed the document, that is, the injunction.
Тоді цар Дарій наказав написати декрет.
Now when Daniel knew that the document was signed, he entered his house (now in his roof chamber he had windows open toward Jerusalem); and he continued kneeling on his knees three times a day, praying and giving thanks before his God, as he had been doing previously.
І коли Даниїл дізнався, що написано декрет, він пішов до свого дому, а в нього вікна відкриті в його горішній кімнаті напроти Єрусалима, і три часи на день він схилявся на свої коліна, молився і визнавався перед своїм Богом, як робив він і перед тим.
Then these men came by agreement and found Daniel making petition and supplication before his God.
Тоді ті мужі прослідкували і знайшли Даниїла, що він просив і благав свого Бога.
Then they approached and spoke before the king about the king’s injunction, “Did you not sign an injunction that any man who makes a petition to any god or man besides you, O king, for thirty days, is to be cast into the lions’ den?” The king replied, “The statement is true, according to the law of the Medes and Persians, which may not be revoked.”
І, підійшовши, вони кажуть цареві: Царю, хіба ти не видав припис, щоб кожна людина, яка тільки заноситиме прохання до будь-якого бога чи людини впродовж тридцяти днів, — хіба що до тебе, царю, — буде вкинена в лев’ячу яму? І сказав цар: Правдиве слово, і декрет мідійців і персів не буде порушений!
Then they answered and spoke before the king, “Daniel, who is one of the exiles from Judah, pays no attention to you, O king, or to the injunction which you signed, but keeps making his petition three times a day.”
Тоді вони відповіли перед царем, і кажуть: Даниїл, що із синів юдейських полонених, не підкорився твоєму декретові стосовно рішення, яке ти видав, і три часи на день заносить до свого Бога свої прохання!
Then, as soon as the king heard this statement, he was deeply distressed and set his mind on delivering Daniel; and even until sunset he kept exerting himself to rescue him.
Тоді цар, коли почув слово, дуже цим засмутився і обстоював Даниїла, щоб його спасти, і аж до вечора, докладаючи зусиль, намагався його врятувати.
Then these men came by agreement to the king and said to the king, “Recognize, O king, that it is a law of the Medes and Persians that no injunction or statute which the king establishes may be changed.”
Тоді ті мужі кажуть цареві: Знай, царю, що це декрет мідійців і персів, що не можна змінити жодного рішення чи постанови, яку лиш цар постановить!
Daniel in the Lions’ Den
Then the king gave orders, and Daniel was brought in and cast into the lions’ den. The king spoke and said to Daniel, “Your God whom you constantly serve will Himself deliver you.”
Тоді сказав цар і привели Даниїла, і кинули його в лев’ячу яму. І цар сказав Даниїлові: Твій Бог, Якому ти постійно служиш, тебе визволить.
A stone was brought and laid over the mouth of the den; and the king sealed it with his own signet ring and with the signet rings of his nobles, so that nothing would be changed in regard to Daniel.
І принесли камінь, і помістили на отвір ями, і цар запечатав своїм перснем і перснем своїх вельмож, щоб не змінилося діло стосовно Даниїла.
Then the king went off to his palace and spent the night fasting, and no entertainment was brought before him; and his sleep fled from him.
І цар відійшов до свого дому, і спав, не повечерявши. Їжі йому не приносили, і сон від нього відійшов. А Бог замкнув пащі левів, і вони не турбували Даниїла.
Then the king arose at dawn, at the break of day, and went in haste to the lions’ den.
Тоді цар устав вранці, коли було ясно, і з поспіхом пішов до лев’ячої ями.
When he had come near the den to Daniel, he cried out with a troubled voice. The king spoke and said to Daniel, “Daniel, servant of the living God, has your God, whom you constantly serve, been able to deliver you from the lions?”
Коли він наближався до ями, то закричав сильним голосом: Даниїле, рабе живого Бога! Чи твій Бог, Якому ти постійно служиш, зміг тебе визволити з пащі левів?
Then Daniel spoke to the king, “O king, live forever!
А Даниїл сказав цареві: Царю, живи навіки!
“My God sent His angel and shut the lions’ mouths and they have not harmed me, inasmuch as I was found innocent before Him; and also toward you, O king, I have committed no crime.”
Мій Бог послав Свого ангела, і він замкнув пащі левів, і мене вони не роздерли, бо перед Ним у мені знайдено праведність. І перед тобою, царю, я проступку не вчинив.
Then the king was very pleased and gave orders for Daniel to be taken up out of the den. So Daniel was taken up out of the den and no injury whatever was found on him, because he had trusted in his God.
Тоді цар був дуже радий за нього і сказав витягнути Даниїла з ями. І Даниїла витягнули з ями, і жодного пошкодження в нього не знайшли, бо він повірив своєму Богові.
The king then gave orders, and they brought those men who had maliciously accused Daniel, and they cast them, their children and their wives into the lions’ den; and they had not reached the bottom of the den before the lions overpowered them and crushed all their bones.
І сказав цар, і привели мужів, які звинуватили Даниїла, і їх, їхніх синів і їхніх жінок вкинули в лев’ячу яму. І не встигли вони досягти дна ями, як вже ними заволоділи леви і потрощили всі їхні кості.
Then Darius the king wrote to all the peoples, nations and men of every language who were living in all the land: “May your peace abound!
Тоді цар Дарій написав до всіх народів, племен, язиків, що живуть на всій землі: Хай мир вам помножиться!
“I make a decree that in all the dominion of my kingdom men are to fear and tremble before the God of Daniel;
For He is the living God and enduring forever,
And His kingdom is one which will not be destroyed,
And His dominion will be forever.
For He is the living God and enduring forever,
And His kingdom is one which will not be destroyed,
And His dominion will be forever.
Від мого лиця видано декрет, щоб у всьому володінні мого царства тряслися і боялися обличчя Бога Даниїла, бо Він є Бог живих, і Він залишається навіки, і Його царство не буде знищене, і Його влада — до кінця.
“He delivers and rescues and performs signs and wonders
In heaven and on earth,
Who has also delivered Daniel from the power of the lions.”
In heaven and on earth,
Who has also delivered Daniel from the power of the lions.”