Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Куліша та Пулюя
Якщо ж якась душа згрішить: наприклад, почує голос взяття клятви, — а вона була свідком чогось, або бачила, або знала, — то якщо вона не оповістить про це, — то візьме на себе гріх.
А коли хто тим согрішить що чув голос клятьби і був сьвідком, чи то бачив се, чи знав се, коли не обявив того, так понесе на собі вину.
Або якщо якась душа доторкнеться до будь-якої нечистої речі — чи то до мертвечини, чи то до нечистої здобичі хижака, чи то до мертвечин нечистих гидот, чи то до мертвечин нечистих тварин,
Або коли хто доторкнеться до чого нечистого, чи то стерва нечистого зьвіря, чи стерва скотини нечистої, чи стерва нечистої повзаючої животини, хоч не знав того, то зробивсь нечистим і провинив.
або доторкнеться до нечистоти людини, — до будь-якої її нечистоти, доторкнувшись до якої, оскверниться, — і це від неї утаїться, та згодом вона усвідомить це, — то вона допустилася переступу.
Або коли доторкнеться нечистоти людської, якої б нї було нечистоти, що від неї робляться нечистоти, хоч і не знав того, а потім довідається, то він провинив;
Або якщо якась душа, виразно промовляючи вустами, присягнеться зробити щось погане чи зробити щось добре, — у всьому, що б лиш людина не промовила із клятвою, — і це втаїться перед її очима, та згодом вона усвідомить це, — то вона згрішила в якійсь одній із цих речей.
Або, коли покленеться хто, вимовляючи не роздумавши губами своїми, зробити що лихе чи добре, що б там не вимовила людина нерозумного в клятьбі своїй, та не знала того, а потім дознається, то він провинив у сьому.
Тож нехай вона визнає гріх, яким у цих випадках згрішила,
І має бути, коли він провинив чим небудь таким, так мусить признатись, чим согрішив він.
і принесе Господу за те, чим допустилася переступу, за гріх, яким згрішила, самку — ягничку з овець або козеня із кіз [в жертву] за гріх. Священик звершить за неї викуплення, за її гріх, яким вона згрішила, і цей гріх буде їй прощено.
І мусить принести Господеві за гріх свій, що согрішив, жертву довжну: самицю з отари, вівцю чи козу як жертву за гріх; а сьвященник відправить покуту за гріх його.
Якщо ж її рука не спроможеться на вівцю, то нехай принесе Господу за свій гріх, яким згрішила, дві горлиці або двох голубенят: одне — [в жертву] за гріх, а друге — у всепалення.
А коли не спромога його на штуку дрібної скотини, так за провину свою, котрою провинився, мусить подати пару горлиць, або пару голубенят Господеві; одно на жертву за гріх а одно на жертвопаленнє.
Нехай принесе їх до священика, і священик принесе спершу те, що [в жертву] за гріх: священик скрутить йому голову від шиї, але не відділить її,
І подасть їх сьвященникові; а той принесе наперед те, що на жертву за гріх і скрутить головку йому над шиєю, та не віддїлить її.
і покропить кров’ю [жертви] за гріх по стінці жертовника; решту ж крові вицідить до підніжжя жертовника. Це є [жертва за] гріх.
І побризкає кровю з жертви за гріх на боки жертівника, останок же крові виллє до стояла жертівника: се жертва за гріх.
А другого він приготує на всепалення, як належить. Так священик звершить викуплення за її гріх, яким вона згрішила, і їй буде прощено.
А друге принесе як жертвопаленнє по установі. І так відправить сьвященник покуту за гріх його, котрим согрішив, і проститься йому.
Якщо ж її рука не знайде й пари горлиць чи двох голубенят, то нехай принесе у свій дар за те, що згрішила, десяту частину ефи питльованого борошна [в жертву] за гріх. Хай не поливає на нього олії, ані не кладе на нього ладану, бо це є [жертва] за гріх.
Коли ж і на пару горлиць або пару голубенят не стане його, так мусить подати на свій приніс, хто провинив, десятину ефи муки пшеничної на жертву за гріх; не класти ме на її олїї і не класти ме ладану, бо се жертва за гріх.
Нехай вона принесе його до священика, а священик, набравши з нього повну пригорщу як його пам’ятну частку, покладе на жертовник всепалень для Господа. Це є [жертва за] гріх.
І подасть її сьвященникові і возьме сьвященник із її жменю повну, як частку на спомин, та й воскурить на жертівнику при огняних жертвах Господеві: Се жертва за гріх.
Так священик звершить за неї викуплення, за її гріх, яким згрішила в одному із цих випадків, — і їй буде прощено. Те ж, що залишилося, буде для священика, як жертва борошна.
І відправить сьвященник покуту за гріх його, котрим провинив у де чому і проститься йому. Останок же буде сьвященникові, як хлїбова жертва.
Коли якась душа забуде щось через забудькуватість і ненавмисно згрішить проти якоїсь з Господніх святих речей, то нехай принесе Господу [в жертву за] свій переступ барана без вади з дрібної худоби вартістю срібла сиклів сиклем святощів за те, у чому допустилася переступу.
Коли хто спроневіриться і ненароком согрішить проти сьвятощів Господнїх, такий мусить принести за свою провину як жертву Господеві барана без скази з отари, і по цїнуванню твойму срібла секелями, по секелю сьвятинї, на жертву за провину.
А те, чим згрішила проти якоїсь із святих речей, нехай вона відшкодує, надбавить до того ще п’яту частину й дасть те священикові. Священик звершить за неї викуплення бараном [жертви за] переступ, і їй буде прощено.
А що согрішив проти сьвятого, те мусить віддати, та ще пятину додавши, і подати сьвященникові, і сьвященник відправить покуту за гріх його жертвуючи барана, і проститься йому.
Душа, яка згрішить та скоїть якусь з усіх тих речей, що Господь наказав, що їх не слід чинити, — а вона не знала цього, — і вона допуститься переступу й візьме на себе гріх, —
А коли хто согрішить і переступить котру заповідь Господню, вчинивши, чого не годиться чинити, хоч би не знав, то провинив, і гріх лежить на йому.
нехай приведе до священика безвадного барана з дрібної худоби, вартістю срібла, у [жертву за] переступ. Священик звершить за неї викуплення за її помилку, якою вона помилилася, та не знала цього, — і їй буде прощено,
Такий нехай принесе барана без скази з отари, по цїнуванню твойму на жертву за провину; а сьвященник спокутує провину його, котрою провинився не знавши; і проститься йому.
адже вона таки допустилася переступу [1] перед Господом.
Се жертва за провину; існо він провинив перед Господом.
Якщо якась душа згрішить, і легковажно знехтує Господніми заповідями, і вчинить шахрайство у справах із ближнім, в отриманому від нього на зберігання, чи навколо спільної власності, чи навколо грабунку, або якщо пригнобить чимось ближнього,
Коли хто согрішить і спроневіриться проти Господа, і запирається перед ближнїм своїм в тому, що повірено йому на схованку яке добро, чи то пожичив він чи вкрав; або коли видусить що в ближнього свого,
чи знайде щось загублене, і скаже про це неправду, і неправдиво присягнеться про щось з усього того, що людина може вчинити, грішачи цим, —
Або знайде загублене та й відпирається того; і кленеться льживо про що б нї було, що люди творять і грішать:
і буде, — коли вона згрішить і допуститься переступу, — то нехай віддасть те, що пограбувала, чи те, у чому пригнобила, чи те, що було їй дано на зберігання, чи загублене, яке вона знайшла;
Тоді мусить: коли чоловік согрішив і провинив бути так, щоб вернув пожаковане, що пожакував, чи видушене, що видусив, чи повірене, що повірено йому, чи то загублене, що він знайшов;
з будь-якої речі, про яку вона неправдиво присягнулася, нехай того дня, коли буде викрита, відшкодує саму суму, надбавить до неї ще п’яту частину й віддасть тому, чия вона є.
Чи щоб нї було воно, про що клявся льживо,
А як [жертву за] свій переступ нехай принесе Господу безвадного барана з дрібної худоби вартістю, відповідною до того, у чому допустилася переступу.
Нехай виплатить сповна, та ще й пятину додасть до того; оддавати ме тому, чиє воно, того дня, як приносити ме жертву за провину.