Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Хоменка
Звели Ааронові та його синам, кажучи: Ось закон про всепалення. Саме всепалення буде всю ніч аж до ранку на вогнищі, на жертовнику, а вогонь жертовника буде підтримуватися на ньому і не гаситиметься.
«Повели Аронові й його синам, кажучи: Ось закон усепалення: жертва всепалення зостанеться на вогнищі жертовника всю ніч аж до ранку, і вогонь на жертовнику мусить там горіти.
А вранці священик вдягне лляний хітон, а на своє тіло вдягне лляні спідні штани, і забере з жертовника попіл, що залишиться від спалення вогнем жертви всепалення, і покладе його біля жертовника.
Священик, надягнувши льняну ризу й льняні підштанки на тіло, забере попіл жертви, яку спопелив вогонь на жертовнику, та покладе його коло жертовника.
Відтак здійме свій одяг і вдягне інший одяг; тоді винесе той попіл за табір, на чисте місце.
Потім, скинувши шати, надягне інші й винесе попіл геть поза табір, на чисте місце.
Вогонь на жертовнику буде підтримуватися на ньому й не гаситиметься: священик зранку розпалюватиме на ньому дрова, складатиме на ньому всепалення і кластиме на ньому жир [жертв] спасіння.
Вогонь же на жертовнику горітиме на нім, і не згасатиме ніколи, а священик запалюватиме на ньому щоранку дрова і розкладатиме на ньому всепальну жертву і спалюватиме на ній зверху тук мирних жертв.
Вогонь на жертовнику буде постійно підтримуватися й не гаситиметься.
Вогонь мусить постійно горіти на жертовнику, не згасаючи ніколи.
Ось закон про [хлібну] жертву, що її приноситимуть сини Аарона перед Господа до переду жертовника.
А ось закон про офіру: Аронові сини приноситимуть її Господеві перед жертовником.
Священик надбере звідти пригорщею частину питльованого борошна [хлібної] жертви разом з її олією та з її ладаном, що буде на [хлібній] жертві, і принесе на жертовник пам’ятну частку із неї у [вогняне] приношення, приємні пахощі Господу.
І візьме один з них із неї жменю питльованої муки, олії й увесь ладан, що на офірі, та й воскурить на жертовнику в приємний запах як кадило для Господа.
А те, що з неї залишиться, їстиме Аарон та його сини. Вона має споживатися прісною на святому місці, — у дворі намету свідчення споживатимуть її.
Решту ж її їстимуть Арон та сини його; прісною їстимуть її в святому місці, на подвір'ї намету зборів.
Хай вона не буде спечена заквашеною. Я віддав її їм як частку з Господніх [вогняних] приношень; вона є святе святих, так само, як [жертва за] гріх і як [жертва за] переступ.
Не можна пекти її заквашеною. Я призначаю їм її як частину з жертв, що згоряють для мене. Бо це пресвята річ, як і жертва за гріх і жертва за відшкодування.
Будь-хто чоловічої статі з-поміж священиків може їсти її — це вічний закон для ваших поколінь — з Господніх [вогняних] приношень. Кожен, хто доторкнеться до них, буде освячений.
Кожен чоловік з Аронових дітей їстиме її; це їхнє віковічне право для всіх їхніх нащадків щодо вогняних жертв Господеві; все, що доторкнеться до неї, освятиться.»
Ось дар Аарона та його синів, який вони мають принести Господу в день, коли ти його помажеш: десята частина ефи питльованого борошна в [хлібну] жертву постійно, — половина з нього вранці й половина з нього ввечері.
«Ось принос від Арона та синів його, що його мусять принести Господеві від дня свого помазання: десятина ефи питльованої муки як повсякчасна офіра, половина вранці, а половина ввечорі.
Нехай воно буде приготоване на сковороді, на олії, вимішаним; нехай він принесе його кружальцями як жертву із шматків, жертву на приємні пахощі для Господа.
На пательні, на олії розчинену, спражиш її, і принесеш її, розламавши на куснички, та офіруєш її як приємний запах для Господа.
Нехай її приготує священик, який буде помазаний замість нього з його синів; це — вічний закон, він має бути повністю виконаний.
Так само зробить помазаний миром священик, наслідник з його потомків. Це установа віковічна. Вся офіра має бути спалена для Господа.
Кожна священикова [хлібна] жертва має бути повністю спалена і не має споживатися.
Всяка офіра священика мусить бути цілком спалена; не можна її їсти.»
Промов до Аарона та його синів, кажучи: Ось закон про [жертву за] гріх: [жертву] за гріх мають зарізати на місці, де ріжуть жертву всепалення, перед Господом. Це є святе святих.
«Скажи Аронові й синам його: Ось закон про жертву за гріх: вона буде зарізана на тому самому місці, де ріжуть жертву всепалення, перед Господом; це пресвята справа.
Спожити її має священик, який її приносить; вона має бути спожита на святому місці, у дворі намету свідчення.
Священик, що приносить жертву за гріх, їстиме її; на святому місці хай її споживають, на подвір'ї намету зборів.
Кожен, хто доторкнеться до її м’яса, освятиться. А якщо її кров’ю буде оббризкано чийсь одяг, то те, що було оббризкане, нехай буде випране у святому місці.
Все, що доторкнеться до її м'яса, освятиться, а коли кров її бризне на одежу, то те, на що бризнуло, випереш на святому місці.
Глиняний посуд, в якому вона варитиметься, має бути розбитий. Якщо ж вона варитиметься в мідному посуді, то нехай він вичистить його і виполоще водою.
Глиняну посудину, що в ній варено м'ясо, треба розбити; а коли варено його в мідній посудині, то треба витерти її й виполоскати водою.
Споживати їх може будь-хто чоловічої статі з-поміж священиків. Це є святе святих Господа.
Кожен мужчина зо священицтва їстиме його: це пресвята річ.
А всі [жертви] за гріх, що їх кров буде внесена в намет свідчення, щоби звершити викуплення у святому, не повинні споживатися, вони мають бути спалені у вогні.
Не можна їсти ніякої жертви за гріх, що її кров має бути принесена в намет зборів, для спокутування в святині. Нехай на вогні буде спалена.»