Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
О, місто крові, сповнене неправдою! Повне неправедності, воно не торкнеться впольованого.
Голос бичів, голос трясіння від коліс і коня, що мчить, і колісниці, що тарахкотить,
і вершника, що скаче, блискучого меча, блискучої зброї та безлічі побитих, і від падіння тягаря. І не було кінця її народам, та знеможуть у їхніх тілах
від безлічі розпусти. Гарна розпусниця і мила провідниця чаклунства, що продає народи своєю розпустою та племена своїми чарами,
ось Я проти тебе, — говорить Господь, Бог Вседержитель, — і відкрию ззаду тебе у твоїй присутності, і народам покажу твій сором і царствам твоє безчестя,
і кину на тебе гидоту згідно з твоїми нечистотами, і поставлю тебе за притчу!
І буде, що кожний, хто тебе побачить, піде від тебе і скаже: Нещасна Ніневія! Хто застогне за нею? Звідки шукатиму для неї потіхи?
Настрой струни, приготуй частину, Амон, що живе в ріках, вода довкола неї, початок якої — море, і вода — її стіни,
і Ефіопія, її сила, і Єгипет, і немає кінця втечі, і лівійці стали її помічниками.
І вона піде полоненою в переселення, і її немовлят розіб’ють об початки всіх її доріг, і на все її преславне кинуть жереби, і всі її вельможі будуть зв’язані кайданами.
І ти оп’янієш, і будеш зневаженою, і ти собі шукатимеш місця від ворогів.
Усі твої твердині, наче смоківниці, що мають охорону. Як їх потрясти, то вони впадуть у рот того, хто їсть.
Ось твій народ у тобі — немов жінки. Брами твоєї землі неминуче будуть відкриті [1] твоїм ворогам, вогонь пожере твої засуви.
Начерпай собі води для облоги, скріпи твої твердині, увійди в глину і будь потоптана в полові, скріпися понад цеглу.
Там тебе пожере вогонь, тебе вигубить меч, пожере тебе, наче сарана, і обтяжить, наче личинка сарани.
Ти помножила свою торгівлю понад зірки неба. Личинка сарани напала і полетіла.
Твоє змішання повискакувало, як безкрила сарана, як сарана, що сидить на плоті в дні холоду. Сонце зійшло — і відлетіло, і не впізнати його місця. Горе їм!
Задрімали твої пастухи, цар Ассирії приспав твоїх сильних. Твій народ пішов у гори, і не було того, хто прийняв би.
Немає зцілення для твого побиття, загноїлася твоя рана. Усі, що чують вість про тебе, заплещуть руками над тобою. Бо ж на кого завжди не находило твоє зло?
← (Наума 2) | (Аввакума 1) →