Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Хоменка
Господь звернувся до Мойсея на заході Моава, біля Йордану, поблизу Єрихона, промовляючи:
Промовив Господь до Мойсея у степах моавських над Йорданом, проти Єрихону:
Накажи ізраїльським синам, хай дадуть левітам зі спадщини їхньої власності міста для проживання, і прилеглі околиці міст, що довкола них, вони також дадуть левітам.
“Повели синам Ізраїля, щоб із спадкоємної посілости своєї надали левітам міста на поселення, та нехай також дадуть їм пасовиська навкруги міст.
Міста будуть їм для проживання, а відділена земля буде їм, їхній худобі та всім їхнім чотириногим.
Міста їм будуть, щоб жити там, а пасовиська для їхнього товару, для отар їхніх та для всякої худоби.
Околиці міст, які дасте левітам, простягатимуться від стін міста й далі, — на дві тисячі ліктів довкола.
Пасовиська навкруги міст, які дасте левітам, простягатимуться від валів міста й далі в поле на тисячу ліктів навколо.
Тож відміряєш ззовні міста сторону, що до сходу, — дві тисячі ліктів, і сторону, що до півдня, — дві тисячі ліктів, і сторону, що до моря, — дві тисячі ліктів, і сторону, що до півночі, — дві тисячі ліктів. А місто для вас буде посередині цього, — і прилеглі території міста.
Відміряєте за містом зо східнього боку дві тисячі ліктів, із західнього боку дві тисячі ліктів і з північного боку дві тисячі ліктів, з містом посередині; і то будуть для них пасовиська навколо міст.
З міст, які дасте левітам, шість міст будуть як сховища, щоб утікали туди вбивці, а крім них, — ще сорок два міста.
Міста ж, які віддасте левітам, — шість міст нехай будуть охоронні, куди міг би сховатись убивця; а крім тих дасте їм ще 42 міста.
Усіх міст, які дасте левітам, буде сорок вісім — їх і їхніх прилеглих околиць.
Усіх міст, що їх віддасте левітам, буде 48, з їхніми пасовиськами.
Щодо міст, які передасте з володіння ізраїльських синів, то від численних виділите більше, а від нечисленних — менше, — кожний, у залежності від свого спадку, який отримав, передасть міста левітам.
Щождо міст, які віддасте з посілостей синів Ізраїля, то в котрого коліна їх більше, візьмете більше, а в кого менше — візьмете менше; кожне коліно дасть із своїх міст левітам згідно з тим, що успадкує.”
Скажи ізраїльським синам і звели їм: Ви переходите через Йордан у Ханаанську землю.
“Скажи синам Ізраїля й повідай їм: Як перейдете через Йордан у Ханаан-землю,
Ви відділите самі собі міста: міста-сховища будуть у вас, щоб утікали туди вбивці, — ті, хто вбив душу не навмисно.
то виберете собі міста, щоб були вам містами захисту, щоб можна було туди втекти вбивці, який убив когось ненароком.
І будуть вам ці міста за сховища від кровних месників; і не помре той, хто вбив, перш ніж стане на суд перед громадою.
Міста оті будуть вам за непорушний притулок від месника, щоб убивця не загинув перше, ніж стане на суд перед громадою.
І міста, котрі дасте, — це шість міст, які будуть для вас сховищами.
Міста ж, які ви призначите для того, будуть у вас-шість охоронних.
Три міста дасте по інший бік Йордану і три міста дасте в Ханаанській землі.
Три міста будуть потойбіч Йордану, а три у Ханаан-землі; то будуть міста захисту.
Вони будуть сховищами для ізраїльських синів, для приходьків і тих, які живуть між вами; ці міста будуть сховищами, щоб утекти туди кожному, хто вбив душу ненавмисне.
Для синів Ізраїля, для чужинця й для приходня, що перебуває між вами, будуть оті шість міст притулком, щоб можна було туди втекти кожному, хто б ненароком убив когось.
Але той, хто вб’є його залізним знаряддям, і він загине, то це — убивство; убивця неодмінно має померти [1]!
А коли він ударив когось залізним знаряддям так, що той помер, то він душогубець і, як душогубець, мусить бути покараний смертю.
Якщо ж ударить його каменем з руки, від якого можна померти, і той помре, то він — убивця; убивця неодмінно має померти [2]!
Абож коли він ударив когось, кидавши каменюку, від якої можна загинути, так, що той помер, то він душогубець і, як душогубець, мусить бути покараний смертю.
Якщо ж ударить його дерев’яним знаряддям з руки, від якого можна померти, і той помре, то він — убивця; вбивця неодмінно має померти [3]!
Абож коли ударив когось чимсь дерев'яним, що ним можна вбити, і той помер, то він душогубець і, як душогубець, мусить бути покараний смертю.
Кровний месник, — він уб’є вбивцю; коли він його зустріне, — він його вб’є.
Кровомесник сам може скарати душогубця; будь його десь зустріне, то сам може його вбити.
Якщо ж штовхне його з ворожості або кине на нього будь-яку річ із засідки і той помре,
Коли хтось із ненависти штовхне когонебудь або навмисне кине щось на когонебудь так, що той помре,
або в гніві вдарить його рукою і той помре, то той, хто вдарив, неодмінно має померти [4]; він — убивця. Убивця неодмінно має померти [5]. Кровний месник хай уб’є вбивцю, коли його зустріне.
або, ворогуючи, вдарить його рукою так, що той помре, то вбивця мусить умерти; він — душогубець; кровомесник може вбити душогубця, як тільки зустріне його.
Коли ж штовхне його випадково, не через ворожнечу, чи кине на нього будь-яку річ не з ненависті,
Коли ж випадком, не ворогуючи, штовхне когонебудь або кине на когонебудь чимось не навмисне,
якимось каменем, від якого він помре, не знаючи, що він упаде на нього і вб’є, а він не був його ворогом і не шукав йому зла,
абож, не бачивши того, пустить на нього каменем, від якого можна вмерти, і коли той справді помре, а він же не ворогував з ним і не бажав йому зла, —
то хай розсудить громада між тим, хто вдарив, і між кровним месником.
то нехай громада розсудить згідно з цими правилами між тим, хто вдарив, та кровомесником,
І громада визволить убивцю від кровного месника, і громада поверне його до його міста-сховища, куди утік; і житиме там до смерті великого священика, якого помазали святою олією.
і вирятує вбивцю з рук кровомесника та поверне його назад до міста захисту, куди він був утік; він пробуде в ньому аж до смерти первосвященика, помазаного святим миром.
Якщо ж убивця часом вийшов би [6] поза межі міста, до якого він утік,
Коли ж убивця вийде за межі міста захисту, куди був утік,
і знайде його кровний месник поза межами міста-сховища, і кровний месник уб’є вбивцю, то не буде він винний;
і кровомесник зустріне його за межами міста захисту й уб'є його, він не буде винний;
тож нехай живе в місті-сховищі, доки не помре великий священик. А після смерті великого священика нехай повернеться вбивця в землю свого володіння.
бо вбивця мусить сидіти у своєму охоронному місті аж до смерти первосвященика, і лише по смерті первосвященика може повернутись у свою власну землю.
І це буде вам за правило суду у ваші роди, у всіх ваших поселеннях.
Ці веління будуть вам установою правосуддя для ваших потомків, де б вони не осілися.
Кожен, хто вб’є душу, — при свідках буде покараний як убивця, але не один свідок свідчитиме на душу, щоб їй заподіяти смерть.
Кожного, хто вб'є людину, після переслухання свідків, треба вбити; одного лише свідка не вистачає, щоб засудити когось на смерть.
І не візьмете викупу за душу від убивці, на якому вина і який повинен бути вбитим; він неодмінно має померти [7].
Не прийматимете викупу за душогубця, який повинен умерти: він мусить умерти.
Не візьмете викупу, щоб утік до міста-сховища і далі жив на землі, доки не помре великий священик.
Не прийматимете викупу й за такого, хто втікши з міста захисту, хоче повернутися і жити у своїй землі перед смертю первосвященика.
І не оскверните вбивством землю, на якій ви живете. Бо та кров — вона оскверняє вбивством землю. Земля не буде очищена через пролиту на ній кров, хіба кров’ю того, хто пролив.
Не допускайте, щоб осквернилася земля, де ви живете; кров бо оскверняє землю, і нічим не можна очистити землю від пролитої на неї крови, як тільки кров'ю того, хто кров пролив.