Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Куліша та Пулюя
Того дня Ісус вийшов з дому і сидів біля моря;
Тогож дня вийшов Ісус із господи, та й сїв край моря.
і зібралося біля Нього безліч людей; Він увійшов у човен і сів, а всі люди стояли на березі.
І зібралось до Него багато народу, так що Він увійшов у човен, та й сїв; а ввесь народ стояв на березї.
І Він багато розповідав їм притчами, кажучи: Ось вийшов сіяч сіяти.
І промовляв до него багато приповістями, глаголючи: Ото вийшов сїяч сїяти;
І коли сіяв, одне зерно впало при дорозі, і прилетіли птахи та визбирали його.
і як він сїяв, инше впало край шляху, й прилетїло птаство, та й повизбирувало його.
Інше впало на кам’янистий ґрунт, де не було багато землі, і швидко зійшло, бо не мало глибокої землі,
Инше ж упало на каменистому, де не мало землї багато, й зараз посходило, бо не мало глибокої землї;
а як піднялося сонце, — зів’яло і, не маючи кореня, засохло.
як же зійшло сонце, то й повяло воно, а, не мавши кореня, посохло.
Інше впало в терня, а терня виросло й заглушило його.
А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його.
А інше впало на добру землю і давало плід: одне в сто, одне в шістдесят, одне в тридцять разів.
Инше ж упало на добру землю, і дало овощ, одно в сотеро, друге в шісьдесятеро, инше ж у трийцятеро.
Підійшовши, учні запитали Його: Чому Ти говориш до них притчами?
І, приступивши ученики, казали до Него: На що ти глаголеш до них приповістями?
А Він у відповідь сказав їм: Бо вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, а їм не дано.
Він же, озвавшись, рече до них: Вам дано знати тайни царства небесного, їм же не дано.
Адже хто має, тому дасться, і матиме понад міру, а хто не має, то й те, що має, буде забране від нього.
Хто бо має, тому дасть ся, й надто мати ме; а хто не має, в того візьметь ся й те, що має.
Я тому говорю до них притчами, що, дивлячись, вони не бачать, а слухаючи, — не чують і не розуміють;
Тим я глаголю до них приповістями: бо, дивлячись, не бачять, і слухаючи, не чують, анї розуміють.
і збувається щодо них пророцтво Ісаї, в якому говориться: Слухом будете чути, та не зрозумієте, і вдивляючись, будете дивитися, та не побачите.
І справджуєть ся на них пророцтво Ісаїї, що глаголе: Слухом слухати мете, та й не зрозумієте, й, дивлячись, бачити мете, та й не постережете.
Адже серце цього народу огрубіло, і вухами недочувають, і очі свої замружили, аби не побачити очима і не почути вухами; та й серцем не зрозуміли і не навернулися, щоб Я зцілив їх.
Затвердїло бо серце народу сього, й ушима тяжко чують, й очі свої вони заплющили, щоб инколи не побачити очима, й не почути ушима, й не зрозуміти серцем, і не навернутись, щоб сцїлив я їх.
Ваші ж очі та ваші вуха блаженні, бо бачать і чують.
Ваші ж очі блаженні, бо бачять, і уші ваші, бо чують.
Запевняю вас, що багато пророків і праведників бажали бачити те, що ви бачите, але не бачили; і чути хотіли те, що ви чуєте, але не чули.
Істино бо глаголю вам: Що многі пророки й праведники бажали бачити, що ви бачите, та й не бачили; й чути, що ви чуєте, та й не чули.
До кожного, хто слухає слово про Царство, та не розуміє, приходить лукавий і викрадає посіяне в його серці; це те, що посіяне при дорозі.
Коли хто чує слово царства, й не зрозуміє, приходить лукавий, та й хапає, що посїяно у него в серцї. Се — засїяний край шляху.
А посіяне на кам’янистому — це той, хто слухає слово і відразу з радістю його приймає,
А засїяний на каменистому, се той, що чує слово, й зараз приймає його з радостю:
але, не маючи в собі кореня, він є непостійний, і коли настають труднощі або переслідування за слово, він відразу спокушується.
тільки же не має він кореня в собі, він до часу; як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнить ся.
Посіяне в тернях — це той, хто слухає слово, але клопоти віку та омана багатства заглушають те слово, і воно залишається без плоду.
А засїяний в тернинї, се той, що чує слово, та журба віку сього і омана богацтва глушить слово, й робить ся без'овочним.
А посіяне в добру землю — це той, хто слухає слово і розуміє, тому приносить плід — один родить у сто разів, інший — у шістдесят, а ще інший — у тридцять.
Засїяний же на добрій землї, се той, що чує слово й розуміє, й дає овощ; і родить одно в сотеро, друге в шістьдесятеро, инше ж у трийцятеро.
Іншу притчу подав їм, кажучи: Подібне Царство Небесне до людини, яка посіяла добірне насіння на своєму полі.
Ще иншу приповість подав їм, глаголючи: Уподобилось царство небесне чоловікові, що сїє добре насїннє на ниві своїй;
Коли люди спали, прийшов ворог, посіяв кукіль серед пшениці, та й пішов.
як же люде спали, прийшов ворог його, й насїяв куколю між пшеницю, та й пійшов.
А як зійшло збіжжя і дало колос, тоді ж з’явився і кукіль.
Як же зійшов засїв, та принїс овощ, показавсь тодї й кукіль.
Тож прийшли слуги господаря і сказали йому: Пане, хіба не добірне насіння ти сіяв на своєму полі? Звідки ж узявся кукіль?
І прийшли слуги господаря того, та й кажуть йому: Пане, хиба ти не добре насїннє сїяв на твоїй ниві? Звідкіля ж узяв ся кукіль?
А він сказав їм: Людина-ворог це зробила. І кажуть йому раби: Хочеш, щоб ми пішли й випололи його?
Він же рече їм: Се зробив чоловік ворог. Слуги ж сказали йому: Чи хочеш, щоб ми пійшли та випололи його?
Він же сказав: Ні, щоб ви часом, виполюючи кукіль, не повиривали разом з ним і пшениці.
Він же рече: Нї, щоб виполюючи кукіль, разом з ним і пшеницї не повиривали.
Залиште, щоб і те, і друге разом росло до жнив, а під час жнив скажу женцям: зберіть спершу кукіль та пов’яжіть його в снопи, аби спалити його, а пшеницю зберіть до моєї клуні.
Нехай ростуть обоє до жнив, а в жнива я скажу женцям: Зберіть перш кукіль та повяжіть у снопи, щоб спалити, а пшеницю зложіть у клунї в мене.
Іншу притчу подав їм, кажучи: Царство Небесне подібне до зерна гірчиці, що його людина взяла, та й посіяла на своєму полі;
Иншу приповість подав їм, глаголючи: Царство небесне подібне зерну горчицї, що, взявши чоловік, посїяв на ниві своїй.
воно, хоч і найменше з усіх зерен, та коли виросте, стає більшим за всю городину і стає деревом, так що прилітають птахи небесні й гніздяться на його гілках.
Найдрібнїще воно між усяким насїннєм; як же виросте, то стане найбуйнїщим між яриною, і зробить ся деревом, так що птаство небесне прилїтає кублитись між гіллєм його.
Іншу притчу навів їм: Царство Небесне подібне до закваски, що її жінка взяла й поклала до трьох мірок [1] борошна, поки все вкисло.
Иншу приповість сказав їм, глаголючи: Царство небесне подібне квасу, що жінка візьме та й рощинить ним три мірки борошна (муки), поки все вкисне.
Усе це промовляв Ісус людям у притчах, а без притчі нічого їм не говорив,
Все це говорив Ісус людям приповістями, а без приповістей не говорив їм:
щоби збулося сказане через пророка, який говорив: Відкрию уста Мої в притчах, виявлю сховане від початку світу!
щоб справдилось, що сказав пророк, глаголючи: Одкрию в приповістях уста мої, промовлю втаєне від настання сьвіта.
Відпустивши натовп, Він прийшов у дім. І підійшли до Нього учні Його, кажучи: Роз’ясни нам притчу про польовий кукіль.
Тодї одіслав Ісус людей та й пійшов до дому; і приступили до Него ученики Його, говорячи: Виясни нам приповість про кукіль на ниві.
Він же, відповідаючи, сказав: Той, Хто сіє добірне насіння, — це Син Людський,
Він же, озвавшись, рече їм: Сїючий добре насїннє, се Син чоловічий;
а поле — це світ; добірне ж насіння — це сини Царства; кукіль — це сини лукавого;
а нива, се сьвіт; добре ж насїнне, се сини царства; а кукіль, се сини лукавого;
ворог, що його посіяв, — це диявол; жнива — це кінець світу, а женці — це ангели.
ворог, що всїяв його, се диявол; жнива, се конець сьвіта; а женцї, се ангели.
Отже, як збирають кукіль і палять у вогні, так буде при кінці світу:
Оце ж, як той кукіль збираєть ся та палить ся огнем, так буде при кінцї сьвіта сього:
Син Людський пошле Своїх ангелів, які зберуть з Його Царства всі спокуси й тих, хто чинить беззаконня,
Пошле Син чоловічий ангели свої, й позбирають вони з царства Його все, що блазнить, і всїх, що роблять беззаконнє,
і вкинуть їх у вогняну піч; там буде плач і скрегіт зубів.
та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів.
Тоді праведні засяють, як сонце, у Царстві Отця Свого. Хто має вуха, нехай слухає.
Тодї праведні сияти муть, як сонце в царстві Отця свого. Хто має уші слухати, нехай слухає.
Царство Небесне подібне до скарбу, схованого в полі, який людина, знайшовши, ховає і з тієї радості йде та продає все, що має, і купує те поле.
Знов, царство небесне подібне скарбу, закопаному на ниві: що, знайшовши його чоловік, приховав, і, радїючи, йде та й продає все, що має, та й купує ту ниву.
Ще Царство Небесне подібне до людини, — до купця, який шукає гарних перлин;
Знов, царство небесне подібне чоловікові купцеві, що шукає добрих перел;
знайшовши одну дорогоцінну перлину, іде, продає все, що має, і купує її.
і знайшовши він одну перлу дорогоцїнну, пійшов та й продав усе, що мав, та й купив її.
Царство Небесне подібне також до закинутого в море невода, який назбирав усякої всячини,
Знов, царство небесне подібне неводові, що закинуто в море, й що зайняв усячини;
а коли він наповниться, його витягнуть на берег та, сівши, виберуть усе добре до посудин, а непридатне викинуть геть.
як же став повен, то витягли його на беріг, і посїдавши, вибрали, що добре, у посуд, а що погане, те геть повикидали.
Так буде при кінці віку: вийдуть ангели і відділять злих з-поміж праведних,
Так буде й при кінцї сьвіту: вийдуть ангели, та й повідлучають лихих зміж праведних,
і їх повкидають у вогняну піч; там буде плач і скрегіт зубів.
та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів.
[Каже їм Ісус]: Чи зрозуміли це все? Відповідають Йому: Так.
І рече Ісус до них: Чи зрозуміли це все? Кажуть вони Йому: Так, Господи.
Він же сказав їм: Тому-то кожний книжник, котрий навчений про Царство Небесне, подібний до людини-господаря, яка витягає зі своєї скарбниці нове і старе.
Він же рече їм: Тим же то кожен письменник, навчений про царство небесне, подібен чоловікові господареві, що виносить із свого скарбу нове й старе.
Коли закінчив Ісус ці притчі, Він пішов звідти.
І сталось, як скінчив Ісус оцї приповістї, пійшов ізвідтіля.
Прийшовши на Свою батьківщину, Він навчав їх у їхній синагозі, так що дивувалися вони й говорили: Звідки в Нього ця мудрість і сила?
І, прийшовши у свою країну, навчав їх у школї їх, так що вони дивувались і казали: Звідкіля в Сього така премудрість і сила?
Хіба Він не син теслі? Хіба не Його мати зветься Марією, а брати Його — Яків, Йосиф, Симон і Юда?
Хиба Він не син теслї? хиба не Його мати зветь ся Мария? а брати Його Яков, та Йосій, та Симон, та Юда?
Хіба Його сестри не всі між нами? Тож звідки у Нього це все?
хиба не Його сестри між нами? Звідкіля ж се все в Него?
І вони спокушувалися Ним. Ісус же сказав їм: Пророк не буває без пошани, — хіба тільки на своїй батьківщині та у своєму домі.
І поблазнились Ним. Ісус же рече до них: Не є пророк без чести, хиба що в своїй отчинї та в своїй домівцї.