Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Куліша та Пулюя
Тоді Царство Небесне буде подібне до десятьох дів, які, взявши свої каганці, вийшли назустріч молодому.
Тодї уподобить ся царство небесне десяти дївчатам, що, взявши каганцї свої, вийшли назустріч женихові.
Нерозумні, взявши свої каганці, не взяли з собою олії.
Котрі необачні, взявши каганцї свої, не взяли з собою олїї.
А мудрі разом зі своїми каганцями в посудинах взяли олію.
Розумні ж узяли олїї в пляшечки свої з каганцями своїми.
Оскільки молодий запізнювався, усі задрімали й поснули.
Як же жених барив ся, задрімали всї, та й поснули.
А опівночі пролунав крик: Ось молодий, виходьте йому назустріч!
О півночі ж постав крик: Ось жених ійде; виходьте назустріч йому!
Тоді всі ті діви встали і приготували свої каганці.
Тодї повставали всї дївчата тиї, та й украсили каганцї свої.
Нерозумні сказали мудрим: Дайте нам вашої олії, бо наші каганці гаснуть!
Необачні ж казали до розумних: Дайте нам олїї вашої, бо каганцї наші гаснуть.
А мудрі у відповідь сказали: Щоби часом не забракло і нам, і вам, краще підіть до продавців, та й купіть собі.
Відказали ж розумні, говорячи: Щоб не стало нам і вам; а йдїть лучче до тих, що продають, та й купіть собі.
Коли вони пішли купувати, прийшов молодий, і ті, які були готові, пішли з ним на весілля, і за ними замкнули двері.
Як же йшли вони купувати, прийшов жених; і що були готові, увійшли з ним на весїллє; і зачинено двері.
Потім приходять й інші діви, та й кажуть: Пане, пане, відчини нам!
Опісля ж приходять і другі дївчата, та й кажуть: Господи, Господи, відчини нам.
А він у відповідь сказав: Запевняю вас, я вас не знаю!
Він же, озвавшись, рече: Істино глаголю вам: Не знаю вас.
Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, [коли Син Людський прийде].
Отим же то пильнуйте, бо не знаєте дня, нї години, коли Син чоловічий прийде.
Подібно, як один чоловік, відходячи, покликав своїх рабів і передав їм своє майно;
Бо, як чоловік, відїжджаючи, прикликав слуги свої, і передав їм достатки свої,
одному дав п’ять талантів [1] , другому — два, а третьому — один, кожному згідно з його спроможністю, і відійшов.
і одному дав пять талантів, другому два, иншому ж один, кожному по його сназї, та й відїхав зараз.
Той, хто одержав п’ять талантів, негайно пішов, пустив їх в обіг і заробив ще п’ять;
Пійшовши ж той, що взяв пять талантів, орудував ними, й придбав других пять талантів.
А той, хто одержав один, пішов і закопав у землю гроші свого пана.
Той же, що взяв один, пійшовши, закопав у землю, і сховав срібло пана свого.
Через тривалий час приходить пан тих рабів і розраховується з ними.
По довгому ж часу, приходить пан слуг тих, і бере перелїк із них.
Підійшов той, який одержав п’ять талантів, — приніс ще п’ять талантів і каже: Пане, п’ять талантів ти мені передав. Ось іще п’ять талантів я придбав!
І, приступивши той, що взяв пять талантів, принїс і других пять талантів, говорячи: Пане, пять талантів менї передав єси; ось других пять талантів придбав я ними.
Сказав йому його пан: Гаразд, рабе добрий і вірний! У малому був ти вірний, над великим тебе поставлю. Увійди в радість свого пана!
Рече ж до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був єси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого.
Підійшов і той, який одержав два таланти, і сказав: Пане, два таланти ти мені передав. Ось іще два таланти я заробив!
Приступивши ж і той, що взяв два таланти, сказав: Пане, два таланти менї передав єси; ось других два таланти придбав я ними.
Сказав йому пан: Гаразд, рабе добрий і вірний! У малому був ти вірний, над великим тебе поставлю. Увійди в радість свого пана!
Рече до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був єси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого.
Підійшов і той, який одержав один талант, і сказав: Пане, знав я тебе, що ти жорстока людина: жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав.
Приступивши ж і той, що взяв один талант, сказав: Пане, знав я тебе, що жорстокий єси чоловік, що жнеш, де не сїяв, і збираєш, де не розсипав;
Я, побоявшись, пішов і сховав твій талант у землю. Ось, бери своє!
і, злякавшись, пійшов та сховав твій талант у землї. Оце ж маєш твоє.
У відповідь його пан сказав йому: Злий і лінивий рабе! То ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав?
Озвав ся ж пан його й рече до него: Лукавий слуго й лїнивий, знав єси, що жну, де не сїяв, і збираю, де не розсипав:
Треба тобі було віддати мої гроші торговцям, і тепер я взяв би своє з прибутком.
так треба було оддати срібло моє міняльникам, і, прийшовши, взяв би я своє з лихвою.
Тож візьміть у нього талант і дайте тому, хто має десять талантів.
Візьміть же від него талант, та дайте тому, що має десять талантів.
Адже кожному, хто має, дано буде, і матиме ще більше, а від того, який не має, буде забране і те, що має.
Кожному бо маючому всюди дасть ся, і надто мати ме; у немаючого ж, і що має, візьметь ся від него.
А нікчемного раба викиньте в зовнішню темряву; там буде плач і скрегіт зубів! [Це сказавши, закликав: Хто має вуха, щоби слухати, нехай слухає]!
І викиньте слугу нїкчемного у темряву надвірню: там буде плач і скреготаннє зубів.
Коли прийде Син Людський у Своїй славі й усі ангели з Ним, тоді сяде на престолі Своєї слави;
Як же прийде Син чоловічий у славі своїй, і всї сьвяті ангели з ним, тодї сяде він на престолї слави своєї;
і зберуться перед Ним усі народи, і відділить їх одне від одного, як пастух відділяє овець від козлів;
і зберуть ся перед него всї народи; й відлучить він їх одних од других, як пастух одлучує овець од козлів;
і поставить овець праворуч, а козлів — ліворуч.
і поставить овець по правицї в себе, а козлів по лївицї.
Тоді Цар скаже тим, які праворуч: Прийдіть, благословенні Мого Отця, успадкуйте Царство, приготоване вам від створення світу!
Тодї скаже царь тим, що по правицї в него: Прийдїть, благословенні Отця мого, осягнїть царство, приготовлене вам од основання сьвіту.
Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви Мене напоїли; чужинцем був Я, і ви Мене прийняли;
Бо я голодував, а ви дали менї їсти; жаждував, і напоїли мене; був чуженицею, і прийняли мене;
не мав одягу, і ви Мене одягнули; хворів, і ви Мене відвідали; у в’язниці був Я, і ви прийшли до Мене!
нагий, і з'одягли мене; недугував, і одвідали мене; був у темницї, і прийшли до мене.
Тоді озвуться до Нього праведні, кажучи: Господи, коли ми бачили Тебе голодним і нагодували, або спраглим і напоїли?
Озвуть ся тодї до него праведні, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, та й накормили? або жадного, та й напоїли?
Коли ми бачили Тебе чужинцем і прийняли, або нагим і одягнули?
Коли ж бачили тебе чуженицею, та й прийняли? або нагим, та й з'одягли?
Коли ми бачили Тебе хворим, або у в’язниці, і прийшли до Тебе?
Коли ж бачили тебе недужим, або в темницї, та й прийшли до тебе?
Цар у відповідь скаже їм: Запевняю вас: те, що зробили одному з Моїх найменших братів, ви зробили Мені.
І озвавшись цар, промовить до них: Істино глаголю вам: Скільки раз ви чинили се одному з сих братів моїх найменших, менї чинили.
Тоді скаже й тим, які ліворуч: Ідіть від Мене, прокляті, у вічний вогонь, приготований дияволові та його ангелам!
Тодї скаже він і до тих, що по лївицї: Ідїть од мене, прокляті, ув огонь вічний, приготовлений дияволові та ангелам його:
Бо голодував Я, а ви не дали Мені їсти; спраглим був Я, а ви не напоїли Мене;
бо я голодував, і не дали ви менї їсти; жаждував, і не напоїли мене;
чужинцем був, а ви не прийняли Мене; нагим був, а ви не одягнули Мене; був хворим і у в’язниці, а ви не відвідали Мене.
був чуженицею, і не прийняли мене; нагим, і не з'одягли мене; недужим і в темницї, і не одвідали мене.
Тоді озвуться і ті, кажучи: Господи, коли це ми бачили Тебе голодним, або спраглим, або чужинцем, або нагим, або хворим, або у в’язниці й не послужили Тобі?
Тодї озвуть ся до него й сї, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, або жадного, або чуженицею, або нагого, або недужого, або в темницї, та й не послужили тобі?
Тоді у відповідь скаже їм: Запевняю вас: коли ви не зробили цього одному з найменших, то не зробили й Мені.
Озветь ся тодї до них і промовить, глаголючи: Істино глаголю вам: Скільки раз не чинили ви сього одному з сих найменших, і менї не чинили.