Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Огієнка
Тоді Царство Небесне буде подібне до десятьох дів, які, взявши свої каганці, вийшли назустріч молодому.
Тоді Царство Небесне буде подібне до десяти дів, що побрали каганці́ свої, та й пішли зустріча́ти молодого.
Нерозумні, взявши свої каганці, не взяли з собою олії.
Нерозумні ж, узявши каганці́, не взяли́ із собою оливи.
А мудрі разом зі своїми каганцями в посудинах взяли олію.
А мудрі набрали оливи в посудинки ра́зом із своїми каганця́ми.
Оскільки молодий запізнювався, усі задрімали й поснули.
А коли забари́всь молодий, то всі задрімали й поснули.
А опівночі пролунав крик: Ось молодий, виходьте йому назустріч!
А опі́вночі крик залуна́в: „Ось молодий, — виходьте назу́стріч!“
Тоді всі ті діви встали і приготували свої каганці.
Схопи́лись тоді всі ті діви, і каганці́ свої наготува́ли.
Нерозумні сказали мудрим: Дайте нам вашої олії, бо наші каганці гаснуть!
Нерозумні ж сказали до мудрих: „Дайте нам із своєї оливи, бо наші каганці́ ось гаснуть“.
А мудрі у відповідь сказали: Щоби часом не забракло і нам, і вам, краще підіть до продавців, та й купіть собі.
Мудрі ж відповіли та сказали: „Щоб, бува, нам і вам не забракло, — краще вдайтеся до продавців, і купіть собі“.
Коли вони пішли купувати, прийшов молодий, і ті, які були готові, пішли з ним на весілля, і за ними замкнули двері.
І як вони купувати пішли, то прибув молодий; і готові ввійшли на весі́лля з ним, — і за́мкнені двері були́.
Потім приходять й інші діви, та й кажуть: Пане, пане, відчини нам!
А по́тім прийшла й решта дів і казала: „Пане, пане, — відчини нам!“
А він у відповідь сказав: Запевняю вас, я вас не знаю!
Він же в відповідь їм проказав: „Поправді кажу вам, — не знаю я вас!“
Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, [коли Син Людський прийде].
Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли при́йде Син Лю́дський!
Подібно, як один чоловік, відходячи, покликав своїх рабів і передав їм своє майно;
Так само ж один чоловік, як відходив, покликав своїх рабів і передав їм добро своє.
одному дав п’ять талантів [1] , другому — два, а третьому — один, кожному згідно з його спроможністю, і відійшов.
І одно́му він дав п'ять талантів, а другому два, а тому один, — кожному за спромо́жністю його. І відійшов.
Той, хто одержав п’ять талантів, негайно пішов, пустив їх в обіг і заробив ще п’ять;
А той, що взяв п'ять талантів, негайно пішов і орудував ними, — і набув він п'ять і́нших талантів.
так само той, хто взяв два, заробив ще два.
Так само ж і той, що взяв два — і він ще два і́нших набув.
А той, хто одержав один, пішов і закопав у землю гроші свого пана.
А той, що одно́го взя́в, пішов та й закопав його в землю, — і сховав срі́бло пана свого.
Через тривалий час приходить пан тих рабів і розраховується з ними.
По довгому ж часі вернувся пан тих рабів, та й від них зажадав обрахунку.
Підійшов той, який одержав п’ять талантів, — приніс ще п’ять талантів і каже: Пане, п’ять талантів ти мені передав. Ось іще п’ять талантів я придбав!
І прийшов той, що взяв п'ять талантів, — приніс іще п'ять талантів і сказав: „Пане мій, п'ять талантів мені передав ти, — ось я здобу́в інші п'ять талантів“.
Сказав йому його пан: Гаразд, рабе добрий і вірний! У малому був ти вірний, над великим тебе поставлю. Увійди в радість свого пана!
Сказав же йому його пан: „Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в мало́му був вірний, над великим поставлю тебе, — увійди до радощів пана свого!“
Підійшов і той, який одержав два таланти, і сказав: Пане, два таланти ти мені передав. Ось іще два таланти я заробив!
Підійшов же й той, що взяв два таланти, і сказав: „Два таланти мені передав ти, — ось іще два тала́нти здобу́в я“.
Сказав йому пан: Гаразд, рабе добрий і вірний! У малому був ти вірний, над великим тебе поставлю. Увійди в радість свого пана!
Сказав йому пан його: „Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в мало́му був вірний, над великим поставлю тебе, — увійди до радощів пана свого!“
Підійшов і той, який одержав один талант, і сказав: Пане, знав я тебе, що ти жорстока людина: жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав.
Підійшов же і той, що одного таланта взяв, і сказав: „Я знав тебе, па́не, що тверда́ ти люди́на, — ти жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розси́пав.
Я, побоявшись, пішов і сховав твій талант у землю. Ось, бери своє!
І я побоявся, — пішов і таланта твого сховав у землю. Ото маєш своє“.
У відповідь його пан сказав йому: Злий і лінивий рабе! То ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав?
І відповів його пан і сказав йому: „Рабе лукавий і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розси́пав?
Треба тобі було віддати мої гроші торговцям, і тепер я взяв би своє з прибутком.
Тож тобі було треба віддати гроші мої грошомінам, і, вернувшись, я взяв би з прибу́тком своє.
Тож візьміть у нього талант і дайте тому, хто має десять талантів.
Візьміть же від нього таланта, і віддайте тому́, що десять талантів він має.
Адже кожному, хто має, дано буде, і матиме ще більше, а від того, який не має, буде забране і те, що має.
Бо кожному, хто має, дасться йому та й додасться, хто ж не має, — забереться від нього й те, що він має.
А нікчемного раба викиньте в зовнішню темряву; там буде плач і скрегіт зубів! [Це сказавши, закликав: Хто має вуха, щоби слухати, нехай слухає]!
А раба непотрібного вкиньте до зо́внішньої темряви, — буде плач там і скрегіт зубів!
Коли прийде Син Людський у Своїй славі й усі ангели з Ним, тоді сяде на престолі Своєї слави;
Коли ж при́йде Син Лю́дський у славі Своїй, і всі анголи́ з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї.
і зберуться перед Ним усі народи, і відділить їх одне від одного, як пастух відділяє овець від козлів;
І перед Ним усі наро́ди зберуться, і Він відді́лить одного від о́дного їх, як відділя́є вівчар овець від козлів.
і поставить овець праворуч, а козлів — ліворуч.
І поставить Він вівці право́руч Себе, а козлята — ліво́руч.
Тоді Цар скаже тим, які праворуч: Прийдіть, благословенні Мого Отця, успадкуйте Царство, приготоване вам від створення світу!
Тоді скаже Цар тим, хто право́руч Його: „Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закла́дин світу.
Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви Мене напоїли; чужинцем був Я, і ви Мене прийняли;
Бо Я голодував був — і ви нагодували Мене, пра́гнув — і ви напоїли Мене, мандрівником Я був — і Мене прийняли́ ви.
не мав одягу, і ви Мене одягнули; хворів, і ви Мене відвідали; у в’язниці був Я, і ви прийшли до Мене!
Був наги́й — і Мене зодягли ви, слабував — і Мене ви відвідали, у в'язни́ці Я був — і прийшли ви до Мене“.
Тоді озвуться до Нього праведні, кажучи: Господи, коли ми бачили Тебе голодним і нагодували, або спраглим і напоїли?
Тоді відповідя́ть Йому праведні й скажуть: „Господи, коли то Тебе ми голодного бачили — і нагодували, або спрагненого — і напоїли?
Коли ми бачили Тебе чужинцем і прийняли, або нагим і одягнули?
Коли то Тебе мандрівником ми бачили — і прийняли́, чи наги́м — і зодягли?
Коли ми бачили Тебе хворим, або у в’язниці, і прийшли до Тебе?
Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в'язниці — і до Тебе прийшли?“
Цар у відповідь скаже їм: Запевняю вас: те, що зробили одному з Моїх найменших братів, ви зробили Мені.
Цар відповість і промовить до них: „Поправді кажу́ вам: що́ тільки вчинили ви одно́му з найменших братів Моїх цих, — те Мені ви вчинили“.
Тоді скаже й тим, які ліворуч: Ідіть від Мене, прокляті, у вічний вогонь, приготований дияволові та його ангелам!
Тоді скаже й тим, хто ліво́руч: „Ідіть ви від Мене, прокля́ті, у вічний огонь, що дияволові та його посланця́м пригото́ваний.
Бо голодував Я, а ви не дали Мені їсти; спраглим був Я, а ви не напоїли Мене;
Бо Я голодував був — і не нагодували Мене, пра́гнув — і ви не напоїли Мене,
чужинцем був, а ви не прийняли Мене; нагим був, а ви не одягнули Мене; був хворим і у в’язниці, а ви не відвідали Мене.
мандрівником Я був — і не прийняли́ ви Мене, був наги́й — і не зодягли ви Мене, слабий і в в'язниці — і Мене не відвідали ви“.
Тоді озвуться і ті, кажучи: Господи, коли це ми бачили Тебе голодним, або спраглим, або чужинцем, або нагим, або хворим, або у в’язниці й не послужили Тобі?
Тоді відповідять і вони, промовляючи: „Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або спра́гненого, або мандрівником, чи наго́го, чи недужого, чи в в'язниці — і не послужили Тобі?“
Тоді у відповідь скаже їм: Запевняю вас: коли ви не зробили цього одному з найменших, то не зробили й Мені.
Тоді Він відповість їм і скаже: „Поправді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, — Мені не вчинили!“