Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Хоменка
Коли Ісус промовив усі ці слова, то сказав Своїм учням:
Якже Ісус скінчив усі ці слова, сказав до своїх учнів:
Ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський буде виданий на розп’яття.
“Ви знаєте, що через два дні буде Пасха й Син Чоловічий буде виданий на розп'яття.”
Тоді зібралися первосвященики, [книжники] та старші народу у дворі первосвященика на ім’я Каяфа
Тоді зібралися первосвященики і старші народу в палаці первосвященика, що звався Каяфа,
і змовилися підступом схопити Ісуса та вбити.
і радились, як би то підступом схопити Ісуса й убити.
Однак вони казали: Не у свято, щоб не сталося заколоту в народі!
Тільки ж казали: “Не в свято, щоб не було в народі заколоту.”
І ось, коли Ісус був у Витанії, у домі Симона прокаженого,
І от коли Ісус був у Витанії в домі Симона прокаженого,
до нього підійшла жінка, яка мала алебастрову посудину з дорогоцінним миром, і, коли Він сидів, вилила Йому на голову.
підійшла до нього одна жінка з алябастровою плящиною, повною вельми дорогого мира, і вилляла його йому на голову, як він сидів при столі.
Побачивши це, учні обурилися і сказали: Навіщо така даремна трата?
Побачивши це учні, нарікали й казали: “Навіщо таке марнотратство?
Адже це можна було дорого продати і роздати бідним!
Це можна б було дорого продати й — дати бідним!”
Зрозумівши, Ісус сказав їм: Навіщо ви докоряєте жінці? Вона зробила Мені добре діло;
Ісус зауважив це й сказав їм: “Чому ви докучаєте цій жінці? Вона зробила добре діло для мене.
бідних ви завжди маєте із собою, а Мене не завжди маєте.
Завжди бо бідних маєте з собою; мене ж не завжди маєте.
Виливши миро на Моє тіло, вона вчинила це на Мій похорон.
Виливши це миро на моє тіло, вона вчинила те на похорон мій.
Запевняю вас: де тільки буде проповідуватися це Євангеліє в усьому світі, буде розповідатися і про те, що вона зробила, — на згадку про неї.
Істинно кажу вам: Де тільки буде проповідуватись ця Євангелія по всьому світі, оповідатиметься і про те, що вона зробила, їй на спомин.”
Тоді один із дванадцятьох, якого звали Юда Іскаріотський, пішов до первосвящеників
Тоді один із дванадцятьох, що звався Юда Іскаріотський, подався до первосвящеників
і сказав: Що ви дасте мені, і я видам Його вам? Вони ж заплатили йому тридцять срібних монет.
і каже: “Що хочете мені дати, і я вам його видам?” Ті відважили йому тридцять срібняків.
І відтоді він шукав слушної нагоди, щоб Його видати.
І з того часу він шукав доброї нагоди, щоб його видати.
Першого дня Опрісноків до Ісуса підійшли учні й запитали: Де хочеш, щоб ми приготували Тобі спожити пасху?
Першого дня Опрісноків приступили учні до Ісуса й питають: “Де хочеш, щоб ми приготовили тобі їсти Пасху?”
Він відповів: Ідіть у місто до одного чоловіка й скажіть йому: Учитель каже: Мій час близько, у тебе справлю Пасху зі Своїми учнями.
Він відповів їм: “Ідіть до такого ось одного в місто й скажіть йому: Учитель каже: Час мій близько, тож у тебе споряджу Пасху з учнями моїми.”
Учні зробили так, як звелів їм Ісус, і приготували пасху.
Учні зробили так, як їм звелів Ісус, і приготовили Пасху.
Коли настав вечір, Він сів до столу з дванадцятьма [учнями]
Коли ж настав вечір, сів він до столу з дванадцятьма учнями,
і, як вони їли, сказав: Запевняю вас, що один із вас Мене видасть.
і коли вони їли, він промовив: “Істинно, кажу вам: Один з вас мене зрадить.”
Дуже сумуючи, кожний почав говорити Йому: Чи не я, Господи?
Засмучені глибоко, почали кожний з них запитувати його: “Чи то часом не я, Господи?”
А Він у відповідь сказав: Той, хто вмочить зі Мною рукою в мисці, — Мене видасть.
Він відповів: “Хто вклав зо мною руку в миску, той мене зрадить.
Син Людський іде, як написано про Нього, але горе тій людині, яка зрадить Сина Людського. Краще було б тій людині не народитися!
Син Чоловічий іде, як написано про нього, та горе тому чоловікові, що зрадить Сина Чоловічого! Ліпше було б тому чоловікові не народитись!”
Озвався і Юда, зрадник Його, і сказав: Чи це не я, Учителю? Відповів йому: Ти сказав.
А Юда, зрадник його, і собі озвався: “Чи то часом не я, Учителю?” Каже Ісус до нього: “Ти мовив.”
Коли ж вони їли, Ісус, узявши хліб і поблагословивши, переломив, дав учням і сказав: Прийміть, їжте, це — тіло Моє.
Якже вони їли, Ісус узяв хліб, поблагословив, розламав і дав учням, кажучи: “Беріть, їжте: це моє тіло.”
Потім узяв чашу і, віддавши подяку, подав їм і сказав: Пийте з неї всі,
Потім узяв чашу, воздав хвалу і подав їм, кажучи: “Пийте з неї всі,
бо це кров Моя [Нового] Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів.
бо це кров моя (Нового) Завіту, яка за багатьох проливається на відпущення гріхів.
Та кажу вам, що віднині не питиму із цього плоду виноградного аж до того дня, коли його новим питиму з вами в Царстві Мого Отця.
Кажу вам: Не питиму віднині з цього виноградного плоду аж до дня того, як питиму його новим з вами в Царстві Отця мого.”
Тоді каже їм Ісус: Ви всі спокуситеся Мною цієї ночі, бо написано: Уражу пастиря — і розсіються вівці отари.
Тоді Ісус сказав їм: “Усі ви зневіритесь у мені цієї ночі. Написано бо: Ударю пастиря, і розбіжаться вівці стада.
А після Мого воскресіння Я випереджу вас у Галилеї.
А після мого воскресіння я випереджу вас у Галилеї.”
У відповідь Петро сказав Йому: Навіть якщо всі спокусяться в Тобі, то я ніколи не спокушуся!
Озвався тоді Петро й каже йому: “Навіть якби всі зневірились у тобі, я не зневірюся ніколи.”
Ісус промовив до нього: Запевняю тебе, що цієї ночі, перш ніж заспіває півень, ти тричі від Мене відречешся.
Ісус же мовив до нього: “Істинно кажу тобі: Цієї ще ночі, перше, ніж заспіває півень, ти тричі мене відречешся.”
Каже Йому Петро: Якби мені навіть треба було померти з Тобою, не відречуся від Тебе! Так само сказали і всі учні.
Каже йому Петро: “Навіть якби я мав з тобою вмерти, не відречуся тебе!” Так само мовили всі учні.
Тоді Ісус приходить з ними до місця, яке зветься Гетсиманія, і каже їм: Посидьте тут, поки Я піду і там помолюся.
Тоді Ісус приходить з ними на місце, зване Гетсиманія, і каже до учнів: “Посидьте тут, поки піду та помолюся там.”
І, взявши Петра та двох Зеведеєвих синів, почав сумувати й тужити.
І взяв Петра з собою і двох синів Заведея, і почав скорбіти та тужити.
Тоді каже їм: Смертельним смутком охоплена душа Моя. Залишайтеся тут і пильнуйте зі Мною!
Тоді сказав їм: “Смуток у мене на душі — аж до смерти! Зостаньтеся тут і чувайте зо мною.”
І, пройшовши трохи далі, упав долілиць, молячись і кажучи: Отче Мій, якщо можливо, нехай Мене обмине ця чаша; однак не як Я хочу, а як Ти.
І пройшовши трохи далі, упав обличчям додолу, молившися і промовляючи: “Отче мій, якщо можливо, нехай мине ця чаша мене. Однак не як я бажаю, лише — як ти.”
Повертається до учнів і знаходить, що вони сплять, і каже Петрові: То не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною?
Повернувся він до учнів і, знайшовши їх заснулими, каже до Петра: “Отож і однієї години не спромоглися чувати зо мною?
Пильнуйте та моліться, щоб не потрапити у спокусу, бо дух бадьорий, а тіло немічне.
Чувайте й моліться, щоб не ввійшли у спокусу, бо дух бадьорий, але тіло немічне.”
Знову відійшов; удруге почав молитися, промовляючи: Отче Мій, якщо ця чаша не може обминути, щоб Я не пив її, нехай буде Твоя воля.
Знову, вдруге, відійшов він і почав молитися: “Отче мій, коли ця чаша не може минути, щоб я її не пив, хай буде твоя воля!”
Повернувшись, побачив, що вони знову спали, бо їхні очі стали важкими.
І, повернувшися, знову знайшов, що вони спали, бо очі в них були отяжілі.
Залишивши їх, Він відійшов, знову помолився і втретє повторив ті самі слова.
Залишив він їх, пішов знову й почав молитись утретє, повторюючи ті самі слова.
Тоді приходить до учнів і каже їм: Ви все ще спите й відпочиваєте? Ось наблизилася година, і Син Людський видається в руки грішників.
Потім повернувся до учнів і каже до них: “Спіть собі й відпочивайте; наблизилась уже година, і Син Чоловічий буде виданий грішникам у руки.
Він ще говорив, як прийшов Юда, один із дванадцятьох, а з ним велика юрба з мечами та киями від первосвящеників і старших народу.
Він говорив ще, як надійшов Юда, один з дванадцятьох, а з ним і сила народу з мечами та дрючками — від первосвящеників та старших народу.
А той, хто видавав Його, подав їм знак, кажучи: Кого я поцілую, то Він. Схопіть Його!
Зрадник його дав їм знак, мовивши: “Кого я поцілую, це він, беріть його.”
Він відразу підійшов до Ісуса і сказав: Радій [1] , Учителю! — та й поцілував Його.
І відразу ж підійшов він до Ісуса й каже: “Радуйся, мій Учителю!” — та й поцілував його.
Ісус запитав його: Друже, для чого ти прийшов? А ті підступили, наклали руки на Ісуса й схопили Його.
Тоді питає його Ісус: “Чого прийшов єси, друже?!” — І зараз ті приступили, наклали на Ісуса руки і схопили його.
І ось один із тих, які були з Ісусом, простягнувши руку, вихопив свого меча і вдарив раба первосвященика й відтяв йому вухо.
Аж тут один із тих, що були з Ісусом, простягнув руку, вихопив свого меча й, ударивши слугу первосвященика, відтяв йому вухо.
Тоді каже йому Ісус: Поверни свого меча на його місце, бо всі, хто бере меч, від меча загинуть.
Тоді Ісус сказав до нього: “Вклади твій меч назад до піхви: всі бо, що за меч беруться, від меча загинуть.
Чи ти думаєш, що Я не можу вблагати Мого Отця, аби Він дав Мені понад дванадцять легіонів ангелів?
Чи гадаєш, що я не міг би попросити Отця мого, і він зараз же не дав би мені більш як дванадцять легіонів ангелів?
Як же тоді збудуться Писання, що так має статися?
Як же то збулися б Писання, що воно так мусить статися?”
У той час Ісус промовив до юрби: Немов на розбійника ви вийшли з мечами й киями, щоб Мене схопити; щодня Я перебував у храмі, навчаючи, і ви не схопили Мене.
Тоді Ісус промовив до народу: “Немов на розбійника вийшли ви з мечами та дрючками, щоб мене схопити! Щодня сидів я, навчаючи, у храмі, і ви мене не взяли.
Це ж усе сталося, аби збулося Писання пророків. Тоді всі учні, залишивши Його, втекли.
Та все це сталося, щоб збулися Писання пророків.” Тоді всі учні залишили його й повтікали.
Ті, котрі схопили Ісуса, повели Його до первосвященика Каяфи, де зібралися книжники та старші.
Ті, що схопили Ісуса, повели його до первосвященика Каяфи, де зібралися книжники та старші.
Петро ж ішов за Ним віддалік до двору первосвященика і, увійшовши всередину, сів зі слугами, щоби побачити, чим то закінчиться.
Петро ж ішов слідом за ним оподалік, аж до палацу первосвященика й, увійшовши до середини, сів із слугами, щоб побачити, чим воно скінчиться.
А первосвященики [та старші] і весь синедріон [2] шукали фальшивого свідчення проти Ісуса, щоби Його вбити,
Первосвященики та ввесь синедріон шукали ложного свідоцтва на Ісуса, щоб його вбити,
але не знаходили, хоч виступало багато лжесвідків. Нарешті прийшло двоє
і не знайшли, дарма, що було з'явилось багато ложних свідків. Нарешті прийшло двоє
і кажуть: Він говорив: Я можу зруйнувати Божий храм і за три дні відбудувати.
і кажуть: “Цей сказав: Я можу зруйнувати храм Божий і за три дні його відбудувати.”
Первосвященик устав і сказав Йому: Нічого не відповідаєш на те, що вони проти Тебе свідчать?
Тут підвівся первосвященик і сказав до нього: “Нічого не заперечуєш, що вони на тебе свідчать?”
Але Ісус мовчав. І первосвященик сказав Йому: Заклинаю Тебе Богом Живим, щоб Ти сказав нам: Чи Ти Христос — Син Божий?
Але Ісус мовчав. Первосвященик каже до нього: “Заклинаю тебе живим Богом, щоб ти сказав нам, чи ти Христос, син Божий.”
Ісус йому відповів: Ти сказав! Однак Я кажу вам: відтепер ви побачите Сина Людського, Який буде сидіти праворуч Сили та прийде на хмарах небесних!
Тоді Ісус сказав до нього: “Ти мовив. Тільки ж кажу вам: Віднині ви побачите Чоловічого Сина, який сидітиме праворуч Всемогутнього й ітиме на небесних хмарах.”
Тоді первосвященик роздер свій одяг, кажучи: Він сказав богохульство! Яких ще потребуємо свідків? Ось, тепер ви чули богохульство!
Тоді первосвященик роздер свою одежу і заявляє: “Він сказав богохульство! Нащо нам ще свідків? Оце ж ви щойно чули богохульство!
Як ви вважаєте? Вони ж у відповідь сказали: Він повинен померти!
Як вам здається?” Ті відповіли; “Він — винен смерти.”
Тоді плювали Йому в обличчя та били Його, а інші били по щоках
Тоді вони почали плювати йому в обличчя та бити кулаками; інші ж били його в обличчя
і приговорювали: Пророкуй нам, Христе, хто Тебе вдарив?
і промовляли: “Проречи нам, Христе, хто тебе вдарив?”
Петро сидів ззовні у дворі; до нього підійшла одна служниця, кажучи: І ти був з Ісусом галилейцем!
Петро ж сидів надворі. Аж тут одна служниця підійшла до нього й каже: “І ти був з Ісусом Галилеєм.”
Але він відрікся перед усіма, промовивши: Не знаю, що ти кажеш!
Але той перед усіма відрікся і заявив: “Не знаю, що таке говориш.”
Коли ж він вийшов до брами, побачила його інша й каже тим, які там були: Цей був з Ісусом Назарянином!
Коли ж: він вийшов до воріт, уздріла його інша й каже до тих, що там були: “Цей був з Ісусом з Назарету.”
І знову відрікся з клятвою: Я не знаю Цієї Людини!
Він знову, клявшися, відрікся: “Не знаю я цього чоловіка.”
Дещо згодом підійшли ті, які там стояли, і сказали Петрові: Та ти справді один з них, бо і твоя говірка тебе виявляє!
Десь трохи згодом приступили ті, що там стояли, і заговорили до Петра: “Ти таки справді один з них, бо й твоя вимова тебе виявляє.”
Тоді він почав зарікатися і клястися, що не знав Цієї Людини. І враз заспівав півень.
Тоді Петро почав клястися та божитися: “Не знаю я цього чоловіка.” І враз заспівав півень.