Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Куліша та Пулюя
Коли Ісус промовив усі ці слова, то сказав Своїм учням:
І сталось, як скінчив Ісус, усї цї слова, рече до учеників своїх:
Ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський буде виданий на розп’яття.
Ви знаєте, що через два днї буде пасха, й Сина чоловічого видадуть на розпяттє.
Тоді зібралися первосвященики, [книжники] та старші народу у дворі первосвященика на ім’я Каяфа
Тодї зібрались архиєреї, та письменники, та старші людські у двір до архиєрея, на прізвище Каяфи,
Однак вони казали: Не у свято, щоб не сталося заколоту в народі!
Та казали: Тільки не в сьвято, щоб не було бучі між народом.
І ось, коли Ісус був у Витанії, у домі Симона прокаженого,
Як же був Ісус у Витанїї в господї в Симона прокаженого,
до нього підійшла жінка, яка мала алебастрову посудину з дорогоцінним миром, і, коли Він сидів, вилила Йому на голову.
приступила до Него жінка, маючи посудинку предорогого мира, та й злила на голову Йому, як сидїв за столом.
Побачивши це, учні обурилися і сказали: Навіщо така даремна трата?
Побачивши ж ученики Його, сердились, кажучи: На що така втрата?
Адже це можна було дорого продати і роздати бідним!
Можна бо було се миро продати дорого та дати вбогим.
Зрозумівши, Ісус сказав їм: Навіщо ви докоряєте жінці? Вона зробила Мені добре діло;
Зрозумівши ж Ісус, рече до них: Що ви смутите жінку? дїло бо добре вчинила на менї.
бідних ви завжди маєте із собою, а Мене не завжди маєте.
Всякого бо часу маєте вбогих із собою, мене ж не всякого часу маєте.
Виливши миро на Моє тіло, вона вчинила це на Мій похорон.
Зливши бо вона миро се на тїло моє, на погребеннє моє зробила.
Запевняю вас: де тільки буде проповідуватися це Євангеліє в усьому світі, буде розповідатися і про те, що вона зробила, — на згадку про неї.
Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її.
Тоді один із дванадцятьох, якого звали Юда Іскаріотський, пішов до первосвящеників
Тодї, пійшовши один з дванайцятьох, на ймя Юда Іскариоцький, до архиєреїв,
і сказав: Що ви дасте мені, і я видам Його вам? Вони ж заплатили йому тридцять срібних монет.
каже: Що хочете дати менї, а я вам видам Його? Вони ж поставили йому трийцять срібняків.
І відтоді він шукав слушної нагоди, щоб Його видати.
І з того часу шукав нагоди, щоб Його видати.
Першого дня Опрісноків до Ісуса підійшли учні й запитали: Де хочеш, щоб ми приготували Тобі спожити пасху?
У первий же день опрісночний приступили ученики до Ісуса, кажучи Йому: Де хочеш, щоб приготовили Тобі їсти пасху?
Він відповів: Ідіть у місто до одного чоловіка й скажіть йому: Учитель каже: Мій час близько, у тебе справлю Пасху зі Своїми учнями.
Він же рече: Йдїть у город до оттакого, та скажіть йому: Учитель рече: Час мій близько; у тебе зроблю пасху з учениками моїми.
Учні зробили так, як звелів їм Ісус, і приготували пасху.
І зробили ученики, як повелїв їм Ісус; і приготовили пасху.
Коли настав вечір, Він сів до столу з дванадцятьма [учнями]
Як же настав вечір, сїв Він за столом із дванайцятьма.
і, як вони їли, сказав: Запевняю вас, що один із вас Мене видасть.
І, як вони їли, рече: Істино глаголю вам, що один з вас зрадить мене.
Дуже сумуючи, кожний почав говорити Йому: Чи не я, Господи?
І, засумівши тяжко, почали говорити до Него кожен з них: Аже ж не я, Господи?
А Він у відповідь сказав: Той, хто вмочить зі Мною рукою в мисці, — Мене видасть.
Він же, озвавшись, рече: Хто вмочає зо мною руку в миску, той зрадить мене.
Син Людський іде, як написано про Нього, але горе тій людині, яка зрадить Сина Людського. Краще було б тій людині не народитися!
Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той.
Озвався і Юда, зрадник Його, і сказав: Чи це не я, Учителю? Відповів йому: Ти сказав.
Озвав ся ж Юда, зрадник Його, й каже: Аже ж не я, учителю? Рече до него: Ти сказав єси.
Коли ж вони їли, Ісус, узявши хліб і поблагословивши, переломив, дав учням і сказав: Прийміть, їжте, це — тіло Моє.
Як же вони їли, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав, і давав ученикам, і рече: Прийміть, їжте: се єсть тїло моє.
Потім узяв чашу і, віддавши подяку, подав їм і сказав: Пийте з неї всі,
І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, глаголючи: Пийте з неї всї;
бо це кров Моя [Нового] Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів.
се бо єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся на оставленнє гріхів.
Та кажу вам, що віднині не питиму із цього плоду виноградного аж до того дня, коли його новим питиму з вами в Царстві Мого Отця.
Глаголю ж вам: Що не пити му від нинї з сього плоду винограднього аж до дня того, коли його пити му з вами новим у царстві Отця мого.
Тоді каже їм Ісус: Ви всі спокуситеся Мною цієї ночі, бо написано: Уражу пастиря — і розсіються вівці отари.
Тодї рече до них Ісус: Всї ви поблазнитесь мною сієї ночи. Писано бо: Поражу пастиря, і розсиплють ся вівцї стада.
А після Мого воскресіння Я випереджу вас у Галилеї.
По воскресенню ж моїм попереджу вас у Галилею.
У відповідь Петро сказав Йому: Навіть якщо всі спокусяться в Тобі, то я ніколи не спокушуся!
Озвав ся ж Петр і каже до Него: Хоч усї поблазнять ся Тобою, я нїколи не зблазнюсь.
Ісус промовив до нього: Запевняю тебе, що цієї ночі, перш ніж заспіває півень, ти тричі від Мене відречешся.
Рече до него Ісус: Істино глаголю тобі: Що сієї ночі, перше нїж півень запіє, тричі відречеш ся мене.
Каже Йому Петро: Якби мені навіть треба було померти з Тобою, не відречуся від Тебе! Так само сказали і всі учні.
Каже Йому Петр: Хоч би менї з Тобою і вмерти, не відречусь Тебе. Так і всї ученики казали.
Тоді Ісус приходить з ними до місця, яке зветься Гетсиманія, і каже їм: Посидьте тут, поки Я піду і там помолюся.
Тодї приходить з ними Ісус на врочище Гетсиман, і рече до учеників: Сидїть тут, поки, пійшовши, помолюсь оттам.
І, взявши Петра та двох Зеведеєвих синів, почав сумувати й тужити.
І взяв із собою Петра та двох синів Зеведєвих, і почав скорбіти та вдаватись у тугу.
Тоді каже їм: Смертельним смутком охоплена душа Моя. Залишайтеся тут і пильнуйте зі Мною!
Тодї рече до них: Тяжко сумна душа моя аж до смертї. Підождїть тут, і не спїте зо мною.
І, пройшовши трохи далі, упав долілиць, молячись і кажучи: Отче Мій, якщо можливо, нехай Мене обмине ця чаша; однак не як Я хочу, а як Ти.
І пройшовши трохи далїй, припав лицем своїм, молячись і глаголючи: Отче мій, коли можна, нехай мимо йде від мене чаша ся; тільки ж не як я хочу, а як Ти.
Повертається до учнів і знаходить, що вони сплять, і каже Петрові: То не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною?
І приходить до учеників, і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Так не змогли ви однієї години попильнувати зо мною?
Пильнуйте та моліться, щоб не потрапити у спокусу, бо дух бадьорий, а тіло немічне.
Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу. Дух то охочий, тїло ж немошне.
Знову відійшов; удруге почав молитися, промовляючи: Отче Мій, якщо ця чаша не може обминути, щоб Я не пив її, нехай буде Твоя воля.
Знов, удруге відійшовши, молив ся, глаголючи: Отче мій, як не може ся чаша мимо йти від мене, коли не пити му її, нехай станеть ся воля твоя.
Повернувшись, побачив, що вони знову спали, бо їхні очі стали важкими.
І, прийшовши, знаходить їх знов сплячих, були бо очі в них важкі.
Залишивши їх, Він відійшов, знову помолився і втретє повторив ті самі слова.
І, зоставивши їх, пійшов ізнов, і моливсь утретє, промовляючи те ж саме слово.
Тоді приходить до учнів і каже їм: Ви все ще спите й відпочиваєте? Ось наблизилася година, і Син Людський видається в руки грішників.
Тодї приходить до учеників своїх, і рече їм: Спіть уже й спочивайте, ось настиг час, і Син чоловічий буде виданий у руки грішникам.
Устаньте, ходімо, бо наблизився Мій зрадник!
Уставайте, ходїмо: ось наближуєть ся зрадник мій.
Він ще говорив, як прийшов Юда, один із дванадцятьох, а з ним велика юрба з мечами та киями від первосвящеників і старших народу.
Ще він говорив, коли се Юда, один з дванайцяти, приходить, а з ним багато народу з мечами й дручєм, од архиєреїв та старших людських.
А той, хто видавав Його, подав їм знак, кажучи: Кого я поцілую, то Він. Схопіть Його!
Зрадник же Його дав знак їм, кажучи: Кого я поцїлую, той і єсть він: беріть його.
Він відразу підійшов до Ісуса і сказав: Радій [1] , Учителю! — та й поцілував Його.
І, зараз приступивши до Ісуса, каже: Радуй ся, учителю; та й поцїлував Його.
Ісус запитав його: Друже, для чого ти прийшов? А ті підступили, наклали руки на Ісуса й схопили Його.
Ісус же рече йому: Друже, чого прийшов єси? Тодї, приступивши, наложили руки на Ісуса, та й узяли Його.
І ось один із тих, які були з Ісусом, простягнувши руку, вихопив свого меча і вдарив раба первосвященика й відтяв йому вухо.
І ось один з тих, що з Ісусом, простягши руку, вихопив меча свого, й, вдаривши слугу архиєрейського, відтяв йому вухо.
Тоді каже йому Ісус: Поверни свого меча на його місце, бо всі, хто бере меч, від меча загинуть.
Тодї рече до него Ісус: Верни меч твій в місце його: всї бо, що візьмуть ся за меч, од меча погинуть.
Чи ти думаєш, що Я не можу вблагати Мого Отця, аби Він дав Мені понад дванадцять легіонів ангелів?
Або думаєш, що не міг би нинї вблагати Отця мого, й приставив би менї більш дванайцяти легионів ангелів?
Як же тоді збудуться Писання, що так має статися?
Як же тодї справдились би писання, що так мусить статись?
У той час Ісус промовив до юрби: Немов на розбійника ви вийшли з мечами й киями, щоб Мене схопити; щодня Я перебував у храмі, навчаючи, і ви не схопили Мене.
Тієї ж години рече Ісус до народу: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями, брати мене? Щодня сидїв я в вас, навчаючи в церкві, і не брали мене.
Це ж усе сталося, аби збулося Писання пророків. Тоді всі учні, залишивши Його, втекли.
Се ж усе стало ся, щоб справдились писання пророчі. Тодї всї ученики, покинувши Його, повтїкали.
Ті, котрі схопили Ісуса, повели Його до первосвященика Каяфи, де зібралися книжники та старші.
Вони ж, узявши Ісуса, повели Його до Каяфи архиєрея, де письменники та старші зібрались.
Петро ж ішов за Ним віддалік до двору первосвященика і, увійшовши всередину, сів зі слугами, щоби побачити, чим то закінчиться.
Петр же йшов слїдом за Ним оддалеки до двору архиєрейського, і, ввійшовши в двір, сїв із слугами, щоб бачити конець.
А первосвященики [та старші] і весь синедріон [2] шукали фальшивого свідчення проти Ісуса, щоби Його вбити,
Архиєреї ж, і старші, і вся рада шукали кривого сьвідчення на Ісуса, щоб Його вбити,
але не знаходили, хоч виступало багато лжесвідків. Нарешті прийшло двоє
і не знайшли. І коли багато лжесьвідків поприходило, не знайшли. Опісля ж, приступивши два лжесьвідки,
і кажуть: Він говорив: Я можу зруйнувати Божий храм і за три дні відбудувати.
говорили: Сей казав: Я можу зруйнувати церкву Божу, й за три днї збудувати її.
Первосвященик устав і сказав Йому: Нічого не відповідаєш на те, що вони проти Тебе свідчать?
І, вставши архиєрей, каже до Него: Нїчого не відказуєш, що сї проти Тебе сьвідкують?
Але Ісус мовчав. І первосвященик сказав Йому: Заклинаю Тебе Богом Живим, щоб Ти сказав нам: Чи Ти Христос — Син Божий?
Ісус же мовчав. І, озвавшись архиєрей, каже до Него: Заклинаю Тебе Богом живим, щоб сказав нам, чи Ти єси Христос, Син Божий?
Ісус йому відповів: Ти сказав! Однак Я кажу вам: відтепер ви побачите Сина Людського, Який буде сидіти праворуч Сили та прийде на хмарах небесних!
Рече йому Ісус: Ти сказав єси. Тільки ж глаголю вам: Від нинї побачите Сина чоловічого, по правицї сили, й грядущого на хмарах небесних.
Тоді первосвященик роздер свій одяг, кажучи: Він сказав богохульство! Яких ще потребуємо свідків? Ось, тепер ви чули богохульство!
Тодї архиєрей роздер одежу свою, кажучи: Ось сказав хулу; на що нам іще сьвідків? Ось тепер чули хулу Його;
Як ви вважаєте? Вони ж у відповідь сказали: Він повинен померти!
як вам здаєть ся? Вони ж, озвавшись, сказали: Винен єсть смерти.
Тоді плювали Йому в обличчя та били Його, а інші били по щоках
Тодї плювали в лице Йому, й били по щоках Його, і знущались із Него,
і приговорювали: Пророкуй нам, Христе, хто Тебе вдарив?
кажучи: Проречи нам, Христе, хто се вдарив Тебе?
Петро сидів ззовні у дворі; до нього підійшла одна служниця, кажучи: І ти був з Ісусом галилейцем!
Петр же знадвору сидїв у дворі. І приступила до него одна дївчина, кажучи: І ти був з Ісусом Галилейським.
Але він відрікся перед усіма, промовивши: Не знаю, що ти кажеш!
Він же відрік ся перед усїма, кажучи: Не знаю, що говориш.
Коли ж він вийшов до брами, побачила його інша й каже тим, які там були: Цей був з Ісусом Назарянином!
Як же вийшов він до воріт, побачила його друга, та й каже до тих, що там були: І сей був з Ісусом Назарейським.
І знову відрікся з клятвою: Я не знаю Цієї Людини!
І знов одрік ся він, кленучись: Що не знаю чоловіка.
Дещо згодом підійшли ті, які там стояли, і сказали Петрові: Та ти справді один з них, бо і твоя говірка тебе виявляє!
Трохи ж згодом, приступивши ті, що стояли, кажуть Петрові: Справдї й ти єси з них, бо й твоя говірка виявляє тебе.
Тоді він почав зарікатися і клястися, що не знав Цієї Людини. І враз заспівав півень.
Тодї почав він проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка. І зараз півень запіяв.