Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Огієнка
Коли Ісус промовив усі ці слова, то сказав Своїм учням:
І сталось, коли закінчи́в Ісус усі ці слова, Він сказав Своїм учням:
Ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський буде виданий на розп’яття.
„Ви знаєте, що через два дні буде Па́сха, — і Лю́дський Син буде виданий на розп'я́ття“.
Тоді зібралися первосвященики, [книжники] та старші народу у дворі первосвященика на ім’я Каяфа
Тоді первосвященики, і книжники, і старші народу зібралися в домі первосвященика, званого Кайя́фою,
Однак вони казали: Не у свято, щоб не сталося заколоту в народі!
І вони говорили: „Та не в свято, щоб бува колотнеча в наро́ді не сталась“.
І ось, коли Ісус був у Витанії, у домі Симона прокаженого,
Коли ж Ісус був у Віфа́нії, у домі Си́мона прокаже́ного,
до нього підійшла жінка, яка мала алебастрову посудину з дорогоцінним миром, і, коли Він сидів, вилила Йому на голову.
підійшла одна жінка до Нього, маючи аляба́строву пляшечку дорогоцінного ми́ра, — і вилила на Його голову, як сидів при столі Він.
Побачивши це, учні обурилися і сказали: Навіщо така даремна трата?
Як побачили ж учні це, то обурилися та й сказали: „На́що таке марнотра́тство?
Адже це можна було дорого продати і роздати бідним!
Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим“.
Зрозумівши, Ісус сказав їм: Навіщо ви докоряєте жінці? Вона зробила Мені добре діло;
Зрозумівши Ісус, промовив до них: „Чого при́крість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені.
бідних ви завжди маєте із собою, а Мене не завжди маєте.
Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте.
Виливши миро на Моє тіло, вона вчинила це на Мій похорон.
Бо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те вчинила на по́хорон Мій.
Запевняю вас: де тільки буде проповідуватися це Євангеліє в усьому світі, буде розповідатися і про те, що вона зробила, — на згадку про неї.
Поправді кажу́ вам: де тільки оця Єва́нгелія проповідувана буде в цілому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!“
Тоді один із дванадцятьох, якого звали Юда Іскаріотський, пішов до первосвящеників
Тоді один із Дванадцятьох, званий Юдою Іскаріотським, подався до первосвящеників,
і сказав: Що ви дасте мені, і я видам Його вам? Вони ж заплатили йому тридцять срібних монет.
і сказав: „Що́ хочете дати мені, — і я вам Його видам?“ І вони йому виплатили тридцять срібняків.
І відтоді він шукав слушної нагоди, щоб Його видати.
І він відтоді шукав слу́шного ча́су, щоб видати Його.
Першого дня Опрісноків до Ісуса підійшли учні й запитали: Де хочеш, щоб ми приготували Тобі спожити пасху?
А першого дня Опрі́сноків учні підійшли до Ісуса й сказали Йому: „Де́ хочеш, щоб ми приготува́ли пасху спожити Тобі?
Він відповів: Ідіть у місто до одного чоловіка й скажіть йому: Учитель каже: Мій час близько, у тебе справлю Пасху зі Своїми учнями.
А Він відказав: „Ідіть до такого то в місто, і перекажіть йому: каже Вчитель: час Мій близьки́й, — справлю Пасху з Своїми учнями в тебе“.
Учні зробили так, як звелів їм Ісус, і приготували пасху.
І учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали́ пасху готува́ти.
Коли настав вечір, Він сів до столу з дванадцятьма [учнями]
А коли настав вечір, Він із дванадцятьма учнями сів за стіл.
і, як вони їли, сказав: Запевняю вас, що один із вас Мене видасть.
І, як вони споживали, Він сказав: „Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене“.
Дуже сумуючи, кожний почав говорити Йому: Чи не я, Господи?
А вони засмутилися тяжко, і кожен із них став питати Його: „Чи не я то, о Господи?“
А Він у відповідь сказав: Той, хто вмочить зі Мною рукою в мисці, — Мене видасть.
А Він відповів і промовив: „Хто руку свою вмочить у миску зо Мною, той видасть Мене.
Син Людський іде, як написано про Нього, але горе тій людині, яка зрадить Сина Людського. Краще було б тій людині не народитися!
Людський Син справді йде, як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Лю́дського Сина! Було́ б краще йому, коли б той чоловік не родився!“
Озвався і Юда, зрадник Його, і сказав: Чи це не я, Учителю? Відповів йому: Ти сказав.
Юда ж, зрадник Його, відповів і сказав: „Чи не я то, Учителю?“ Відказав Він йому: „Ти сказав“.
Коли ж вони їли, Ісус, узявши хліб і поблагословивши, переломив, дав учням і сказав: Прийміть, їжте, це — тіло Моє.
Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і́ поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє“.
Потім узяв чашу і, віддавши подяку, подав їм і сказав: Пийте з неї всі,
А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: „Пийте з неї всі,
бо це кров Моя [Нового] Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів.
бо це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається на відпу́щення гріхів!
Та кажу вам, що віднині не питиму із цього плоду виноградного аж до того дня, коли його новим питиму з вами в Царстві Мого Отця.
Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його нови́м питиму в Царстві Мого Отця“.
Тоді каже їм Ісус: Ви всі спокуситеся Мною цієї ночі, бо написано: Уражу пастиря — і розсіються вівці отари.
Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви через Мене споку́ситеся ночі цієї. Бо написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці отари“.
А після Мого воскресіння Я випереджу вас у Галилеї.
По воскре́сенні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“.
У відповідь Петро сказав Йому: Навіть якщо всі спокусяться в Тобі, то я ніколи не спокушуся!
А Петро відповів і сказав Йому: „Якби й усі спокуси́лись про Тебе, — я не спокушу́ся ніко́ли“.
Ісус промовив до нього: Запевняю тебе, що цієї ночі, перш ніж заспіває півень, ти тричі від Мене відречешся.
Промовив до нього Ісус: „Поправді кажу́ тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.
Каже Йому Петро: Якби мені навіть треба було померти з Тобою, не відречуся від Тебе! Так само сказали і всі учні.
Говорить до Нього Петро: „Коли б мені навіть умерти з Тобою, — я не відречуся від Тебе!“ Так сказали й усі учні.
Тоді Ісус приходить з ними до місця, яке зветься Гетсиманія, і каже їм: Посидьте тут, поки Я піду і там помолюся.
Тоді з ними приходить Ісус до місцевости, званої Гефсима́нія, і промовляє до учнів: „Посидьте ви тут, аж поки піду́ й помолюся отам“.
І, взявши Петра та двох Зеведеєвих синів, почав сумувати й тужити.
І, взявши Петра й двох синів Зеведе́євих, зачав сумувати й тужити.
Тоді каже їм: Смертельним смутком охоплена душа Моя. Залишайтеся тут і пильнуйте зі Мною!
Тоді промовляє до них: „Обго́рнена сумом смертельним душа Моя! Залиші́ться тут, і попильнуйте зо Мною“.
І, пройшовши трохи далі, упав долілиць, молячись і кажучи: Отче Мій, якщо можливо, нехай Мене обмине ця чаша; однак не як Я хочу, а як Ти.
І, трохи далі пройшовши, упав Він долі́лиць, та молився й благав: „Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене. Та проте, — не як Я хо́чу, а як Ти“.
Повертається до учнів і знаходить, що вони сплять, і каже Петрові: То не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною?
І, вернувшись до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: „Отак, — не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною?
Пильнуйте та моліться, щоб не потрапити у спокусу, бо дух бадьорий, а тіло немічне.
Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, — бадьо́рий бо дух, але немічне тіло“.
Знову відійшов; удруге почав молитися, промовляючи: Отче Мій, якщо ця чаша не може обминути, щоб Я не пив її, нехай буде Твоя воля.
Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: „Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, — нехай станеться воля Твоя!“
Повернувшись, побачив, що вони знову спали, бо їхні очі стали важкими.
І, прийшовши, знову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були.
Залишивши їх, Він відійшов, знову помолився і втретє повторив ті самі слова.
І, залиши́вши їх, знов пішов, і помолився втре́тє, те саме слово промовивши.
Тоді приходить до учнів і каже їм: Ви все ще спите й відпочиваєте? Ось наблизилася година, і Син Людський видається в руки грішників.
Потому приходить до учнів і їм промовляє: „Ви ще далі спите й спочиваєте? Ось година набли́зилась, — і до рук грішникам виданий буде Син Лю́дський.
Устаньте, ходімо, бо наблизився Мій зрадник!
Уставайте, ходім, — ось наблизи́вся Мій зра́дник!“
Він ще говорив, як прийшов Юда, один із дванадцятьох, а з ним велика юрба з мечами та киями від первосвящеників і старших народу.
І коли Він іще говорив, аж ось прийшов Юда, один із Дванадцятьо́х, а з ним люду багато від первосвящеників і старших наро́ду з мечами та ки́ями.
А той, хто видавав Його, подав їм знак, кажучи: Кого я поцілую, то Він. Схопіть Його!
А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого поцілую, то Він, — беріть Його“.
Він відразу підійшов до Ісуса і сказав: Радій [1] , Учителю! — та й поцілував Його.
І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: Раді́й, Учителю!“ І поцілував Його.
Ісус запитав його: Друже, для чого ти прийшов? А ті підступили, наклали руки на Ісуса й схопили Його.
Ісус же йому відказав: „Чого, друже, прийшов ти?“ Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, — і схопи́ли Його.
І ось один із тих, які були з Ісусом, простягнувши руку, вихопив свого меча і вдарив раба первосвященика й відтяв йому вухо.
А ось один із тих, що з Ісусом були́, витягнув руку, і меча свого ви́хопив та й рубону́в раба первосвященика, — і відтяв йому вухо.
Тоді каже йому Ісус: Поверни свого меча на його місце, бо всі, хто бере меч, від меча загинуть.
Тоді промовляє до нього Ісус: „Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто ві́зьме меча, — від меча і загинуть.
Чи ти думаєш, що Я не можу вблагати Мого Отця, аби Він дав Мені понад дванадцять легіонів ангелів?
Чи ти ду́маєш, що не мо́жу тепер упросити Свого Отця, — і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти леґіо́нів анголі́в?
Як же тоді збудуться Писання, що так має статися?
Але як має збутись Писа́ння, що так статися мусить?“
У той час Ісус промовив до юрби: Немов на розбійника ви вийшли з мечами й киями, щоб Мене схопити; щодня Я перебував у храмі, навчаючи, і ви не схопили Мене.
Тієї години промовив Ісус до наро́ду: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене! Я щоденно у храмі сидів і навчав, — і Мене не взяли́ ви.
Це ж усе сталося, аби збулося Писання пророків. Тоді всі учні, залишивши Його, втекли.
Це ж сталось усе, щоб збулися писа́ння пророків“. Усі учні тоді залишили Його й повтікали.
Ті, котрі схопили Ісуса, повели Його до первосвященика Каяфи, де зібралися книжники та старші.
А вони схопи́ли Ісуса, і повели́ до первосвященика Кайяфи, де зібралися книжники й старші.
Петро ж ішов за Ним віддалік до двору первосвященика і, увійшовши всередину, сів зі слугами, щоби побачити, чим то закінчиться.
Петро ж зда́лека йшов услід за Ним аж до дво́ру первосвященика, і, ввійшовши всере́дину, сів із слу́жбою, щоб бачити кінець.
А первосвященики [та старші] і весь синедріон [2] шукали фальшивого свідчення проти Ісуса, щоби Його вбити,
А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти Йому,
але не знаходили, хоч виступало багато лжесвідків. Нарешті прийшло двоє
і не знахо́дили, хоч кривосвідків багато підхо́дило. Аж ось накінець з'явилися двоє,
і кажуть: Він говорив: Я можу зруйнувати Божий храм і за три дні відбудувати.
і сказали: „Він говорив: Я можу зруйнувати храм Божий, — і за три дні збудувати його“.
Первосвященик устав і сказав Йому: Нічого не відповідаєш на те, що вони проти Тебе свідчать?
Тоді первосвященик устав і до Нього сказав: „Ти нічого не відповідаєш на те, що свідчать су́проти Тебе?“
Але Ісус мовчав. І первосвященик сказав Йому: Заклинаю Тебе Богом Живим, щоб Ти сказав нам: Чи Ти Христос — Син Божий?
Ісус же мовчав. І первосвященик сказав Йому: „Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, — чи Христос Ти, Син Божий?“
Ісус йому відповів: Ти сказав! Однак Я кажу вам: відтепер ви побачите Сина Людського, Який буде сидіти праворуч Сили та прийде на хмарах небесних!
Промовляє до нього Ісус: „Ти сказав... А навіть повім вам: відтепе́р ви побачите Лю́дського Сина, що сидітиме право́руч сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“
Тоді первосвященик роздер свій одяг, кажучи: Він сказав богохульство! Яких ще потребуємо свідків? Ось, тепер ви чули богохульство!
Тоді первосвященик розде́р одежу свою та й сказав: „Він богознева́жив! На́що нам іще свідки потрібні? Ось ви чули тепер Його богознева́гу!
Як ви вважаєте? Вони ж у відповідь сказали: Він повинен померти!
Як вам здається?“ Вони ж відповіли та сказали: „Повинен умерти!“
Тоді плювали Йому в обличчя та били Його, а інші били по щоках
Тоді стали плювати на обличчя Йому, та бити по що́ках Його, інші ж ки́ями били,
і приговорювали: Пророкуй нам, Христе, хто Тебе вдарив?
і казали: „Пророкуй нам, Христе́, хто́ то вдарив Тебе?“
Петро сидів ззовні у дворі; до нього підійшла одна служниця, кажучи: І ти був з Ісусом галилейцем!
А Петро перед домом сидів на подвір'ї. І приступила до Нього служни́ця одна та й сказала: „І ти був з Ісусом Галіле́янином!“
Але він відрікся перед усіма, промовивши: Не знаю, що ти кажеш!
А він перед всіма́ відрікся, сказавши: „Не відаю я, що ти кажеш“.
Коли ж він вийшов до брами, побачила його інша й каже тим, які там були: Цей був з Ісусом Назарянином!
А коли до воріт він підхо́див, побачила інша його та й сказала приявним там людям: „Оцей був з Ісусом Назаряни́ном!“
І знову відрікся з клятвою: Я не знаю Цієї Людини!
І він зно́ву відрікся та став присягатись: „Не знаю Цього Чоловіка!“
Дещо згодом підійшли ті, які там стояли, і сказали Петрові: Та ти справді один з них, бо і твоя говірка тебе виявляє!
Підійшли ж трохи згодом присутні й сказали Петрові: „І ти справді з отих, та й мова твоя виявляє тебе“.
Тоді він почав зарікатися і клястися, що не знав Цієї Людини. І враз заспівав півень.
Тоді він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього́ Чоловіка!“ І заспівав півень хвилі тієї.