Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Хоменка
Коли ж настав ранок, усі первосвященики і старші народу скликали раду проти Ісуса, щоб убити Його;
Якже настав ранок, усі первосвященики і старші народу скликали раду на Ісуса, щоб його вбити.
і, зв’язавши Його, повели й передали правителеві Пилату.
І зв'язавши його, повели та й передали правителеві Пилатові.
Тоді Юда, який Його видав, побачивши, що Він засуджений, розкаявся і повернув тридцять срібних монет первосвященикам і старшим,
Тоді Юда, який його зрадив, побачивши, що його засудили, розкаявся і повернув тридцять срібняків назад первосвященикам і старшим.
кажучи: Я згрішив, видавши невинну кров. Вони ж сказали: А що нам до того? Сам дивися.
“Згрішив я”, — сказав, — “видавши кров невинну.” Ті ж відповіли: “Що нам до того? Ти побачиш!”
Тоді він кинув срібняки в храмі, пішов геть і повісився.
Тоді він кинув гроші у святиню, пішов геть та й повісився.
А первосвященики, узявши срібняки, сказали: Не годиться класти їх до скарбниці, бо це ціна крові.
Первосвященики ж взяли ті гроші й кажуть: “Їх не годиться класти до скарбоні, бо це ціна крови.”
Порадившись, вони купили на них гончарське поле, щоб хоронити там чужинців.
Порадившись, вони купили за них ганчарське поле, щоб ховати там чужинців.
Тоді сповнилося сказане через пророка Єремію, який говорив: І взяли вони тридцять срібняків — вартість Оціненого, — Того, Кого оцінили сини Ізраїля,
Тоді здійснилося слово пророка Єремії, що каже: “І взяли вони тридцять срібняків, ціну того, що був оцінений синами Ізраїля,
і дали їх за гончарське поле, як наказав мені Господь.
і дали їх за ганчарське поле, як Господь мені звелів був.”
Ісус же став перед правителем. Правитель запитав Його: Чи ти юдейський Цар? Ісус відповів: Ти кажеш!
Поставлено Ісуса перед правителем, а правитель спитав його: “Ти цар юдейський?” Ісус відповів: “Ти кажеш.”
Коли первосвященики і старші Його звинувачували, Він нічого не відповідав.
Та коли первосвященики й старші його обвинувачували, він не відповідав нічого.
Тоді Пилат каже Йому: Хіба не чуєш, скільки проти Тебе свідчать?
Тоді Пилат каже до нього: “Хіба не чуєш усього, скільки то свідкують на тебе?”
Але Він не відповідав йому на жодне слово, так що правитель дуже дивувався.
А він не відповів йому ані на одне слово, так що правитель вельми дивувався.
На кожне свято правитель мав звичай відпускати народові одного в’язня, якого бажали.
На свято звик був правитель відпускати народові одного в'язня, якого вони хотіли.
Був же тоді відомий в’язень, якого звали Вараввою.
Був же тоді визначний в'язень, що звавсь Варавва.
Коли вони зібралися, Пилат сказав їм: Кого хочете, щоб я відпустив вам, Ісуса Варавву чи Ісуса, Котрий зветься Христос?
А коли вони зібралися, Пилат каже до них: “Кого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву чи Ісуса, що зветься Христос?”
Коли ж він сидів на судилищі, послала до нього його дружина сказати: Не май нічого до Того Праведника, бо я багато натерпілася нині вві сні через Нього!
І коли він сидів на судилищі, його жінка прислала йому сказати: “Нічого не роби праведникові тому, бо я цієї ночі вві сні багато витерпіла заради нього.”
А первосвященики й старші підмовили людей, аби просити за Варавву, а Ісуса щоб убити.
Та первосвященики й старші намовили народ, — просити за Варавву, а Ісуса — видати на смерть.
Правитель озвався і сказав їм: Кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву.
Заговорив правитель і сказав їм: “Кого з двох бажаєте, щоб я відпустив вам?” Ті відповіли: “Варавву.”
Пилат їм відповів: А що я маю зробити з Ісусом, Який зветься Христос? Усі закричали: Нехай буде розп’ятий!
Каже до них Пилат: “А що маю робити з Ісусом, що зветься Христос?” Усі відповіли: “Нехай буде розіп'ятий!”
Він же сказав: А який злочин Він скоїв? Та вони ще дужче кричали: Нехай буде розп’ятий!
Спитав він: “Що злого вчинив він?” Вони ж ще більше заходилися кричати: “Нехай буде розіп'ятий!”
Побачивши, що нічого не вдіє, а заколот дедалі посилюється, Пилат узяв воду, вмив руки перед народом і сказав: Невинний я в крові Цього Праведника! Дивіться самі!
Пилат, бачивши, що нічого не вдіє, а заколот дедалі більшає, взяв води й умив перед народом руки та й каже: “Я невинний крови праведника цього; ви побачите.”
У відповідь весь народ закричав: Кров Його на нас і на наших дітях!
Увесь же народ відповів, кажучи: “Кров його на нас і на наших дітях!”
Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса після бичування видав на розп’яття.
Тоді він відпустив їм Варавву, а Ісуса, бичувавши, видав на розп'яття.
Тоді воїни правителя, взявши Ісуса до преторію [1] , зібрали через Нього весь підрозділ.
Тоді вояки правителя, взявши Ісуса у Преторію, зібрали на нього всю чоту
І, роздягнувши Його, накинули на Нього багряницю
і, роздягнувши його, накинули на нього червоний плащ
та, сплівши вінок з тернини, поклали Йому на голову, а тростину дали в праву руку і, упавши на коліна перед Ним, глузували з Нього, кажучи: Радій, Царю юдейський!
і, сплівши вінець з тернини, поклали йому на голову, а тростину дали в праву руку. Потім, припавши перед ним на коліна, глузували з нього, кажучи: “Радуйся, царю юдейський!”
І плювали на Нього та, взявши тростину, били Його по голові.
І плювали на нього, брали тростину й били його по голові.
А коли наглузувалися з Нього, стягли з Нього багряницю, надягли на Нього Його одяг і повели на розп’яття.
А коли насміялися з нього, скинули з нього плащ, надягнули на нього його одіж і повели на розп'яття.
Виходячи, зустріли чоловіка з Киринеї на ім’я Симон, якого примусили нести Його хрест.
Виходячи ж, вони зустріли одного чоловіка з Киринеї, на ім'я Симон, і примусили його нести хрест його.
Коли прийшли на місце, яке зветься Голгофа, що в перекладі означає Череповище,
Прибувши на місце, що зветься Голгота, тобто сказати “Череп-місце”,
дали Йому випити вина, змішаного з жовчю, але Він, покуштувавши, не схотів пити.
дали йому випити вина, змішаного з жовчю, але він, покуштувавши, не хотів пити.
А ті, які розіп’яли Його, кидаючи жереб, поділили Його одяг
Ті ж, що розп'яли його, поділили його одежу, кинувши жереб.
Над Його головою прибили напис Його провини: Це Ісус — Цар юдейський.
Над головою в нього прибито напис за що його засуджено: “Це Ісус — Цар Юдейський.”
Тоді розіп’яли з Ним двох розбійників: одного — праворуч, другого — ліворуч.
Тоді розіп'яли з ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч.
А ті, хто проходив повз Нього, лихословили Його, похитуючи своїми головами
Ті ж, що проходили повз нього, лихословили його й похитували своїми головами,
і кажучи: Ти, Котрий руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш, спаси Себе Самого! Якщо Ти є Син Божий, то зійди з хреста!
кажучи: “Ти, що руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш знову, спаси себе самого; якщо ти Син Божий, зійди но з хреста!”
Так само й первосвященики з книжниками та старшими, глузуючи, говорили:
Так само й первосвященики насміхалися з книжниками та старшими, говоривши:
Інших спасав, а Себе Самого не може спасти?! Він, Цар ізраїльський, нехай зійде тепер з хреста — і повіримо в Нього.
“Інших спасав, — себе спасти не може! Він цар Ізраїля: нехай тепер зійде з хреста, і ми увіруємо в нього.
Він покладав надію на Бога; нехай тепер Його визволить, якщо хоче, бо Він сказав: Я — Божий Син!
Він покладався на Бога, нехай же Бог визволить його нині, якщо він його любить. Сам бо казав: Я — Син Божий.”
Так само і розбійники, розп’яті з Ним, насміхалися з Нього.
Так теж і розбійники, що були з ним розіп'яті, ображали його.
Від шостої години по всій землі тривала темрява — аж до дев’ятої години.
Від шостої години темрява настала по всім краю аж до дев'ятої години.
А о дев’ятій годині Ісус скрикнув гучним голосом, кажучи: Елі, Елі, лема савахтані? Тобто: Боже Мій, Боже Мій, чому Ти Мене покинув?
А близько дев'ятої години Ісус скрикнув міцним голосом, вимовляючи: “Елі Елі, лема савах-тані”, — тобто: “Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?”
Деякі з тих, які там стояли, почувши це, говорили, що Він кличе Іллю [2].
Деякі з тих, що там стояли, почувши це, казали: “Він Іллю кличе”.
І зараз же один із них, підбігши, взяв губку, наповнив її оцтом, настромив на очеретину і дав Йому пити.
І негайно один із них підбіг, узяв губку й, намочивши її оцтом, настромив на тростину й дав йому пити.
Інші ж казали: Облиш, подивимося, чи прийде Ілля Його спасати.
Інші ж казали: “Лиши, побачимо, чи прийде Ілля його рятувати.”
Ісус же, знову голосно скрикнувши, віддав духа.
А Ісус, скрикнувши сильним голосом, віддав духа.
І ось завіса храму роздерлася надвоє — згори додолу; земля затряслася, скелі порозпадалися,
І роздерлася завіса храму надвоє, відверху аж до низу, і земля затряслася, скелі порозпадались;
гроби повідкривалися, багато тіл померлих святих устали
гроби відкрилися, багато тіл святих померлих устали,
і, вийшовши з гробів після Його воскресіння, ввійшли до святого міста і явилися багатьом.
і вийшовши з гробів по його воскресінні, ввійшли у святе місто й багатьом з'явились.
А сотник і ті, які з ним стерегли Ісуса, побачивши землетрус і те, що сталося, дуже злякалися й говорили: Справді, Він був Божий Син!
А сотник і ті, що стерегли з ним Ісуса, бачивши землетрус і те, що сталося, вельми налякалися і мовили: “Це справді був Син Божий!”
Було ж там багато жінок, які дивилися здалека; вони йшли за Ісусом з Галилеї, прислуговуючи Йому.
Було ж там багато жінок, які дивилися здалека; вони слідом ішли за Ісусом з Галилеї, і йому прислуговували:
Поміж ними була Марія Магдалина, Марія — мати Якова та Йосифа, мати Зеведеєвих синів.
між ними Марія Магдалина, Марія, мати Якова та Йосифа, і мати синів Заведея.
Коли настав вечір, прийшов заможний чоловік з Ариматеї на ім’я Йосиф, який і сам був учнем Ісуса;
Якже настав вечір, прийшов заможний чоловік з Ариматеї, на ім'я Йосиф, що й сам став учнем Ісуса;
він прийшов до Пилата й попросив тіло Ісуса. Після чого Пилат наказав дати.
Він прийшов до Пилата і просив тіла Ісуса. Тоді Пилат звелів видати тіло.
Взявши тіло, Йосиф обгорнув Його чистим полотном
Йосиф узяв тіло, загорнув його в чисте полотно й
і поклав Його до своєї нової гробниці, яку висік у скелі, та, прикотивши до отвору гробниці великий камінь, відійшов.
поклав у своїй новій гробниці, що її висік у скелі. І, прикотивши до входу гробниці великий камінь, відійшов.
Була ж там Марія Магдалина і друга Марія, які сиділи напроти гробу.
А була там Марія Магдалина й інша Марія, що сиділи проти гробниці.
Наступного дня, що після п’ятниці [3] , зібралися первосвященики та фарисеї до Пилата
На другий день, що після п'ятниці, зібралися первосвященики й фарисеї до Пилата й кажуть:
і кажуть: Пане, ми пригадали, що той обманщик сказав ще за життя: Через три дні Я воскресну!
“Ми пригадали собі, пане, що той обманник ще за життя був сказав: Я по трьох днях воскресну.
Тож накажи стерегти гробницю до третього дня, щоби часом Його учні, прийшовши вночі, не викрали Його та не сказали народові: Він воскрес із мертвих! — бо буде цей останній обман гірший від першого.
Звели, отже, щоб гробниця була добре забезпечена аж по третій день, щоб часом не прийшли його учні та не вкрали його й не сказали людям: Він воскрес із мертвих! І буде ця остання омана гірша за першу.”
Пилат сказав їм: Маєте варту, ідіть і забезпечте, як знаєте.
Пилат каже до них: “Маєте сторожу, ідіть і забезпечте, як знаєте.”