Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Куліша та Пулюя
Коли ж настав ранок, усі первосвященики і старші народу скликали раду проти Ісуса, щоб убити Його;
Як же настав ранок, зробили раду всї архиєреї й старші людські на Ісуса, щоб убити Його;
і, зв’язавши Його, повели й передали правителеві Пилату.
і, звязавши Його, повели тай передали Його Понтийському Пилату, ігемонові.
Тоді Юда, який Його видав, побачивши, що Він засуджений, розкаявся і повернув тридцять срібних монет первосвященикам і старшим,
Тодї, побачивши Юда, зрадник Його, що Його осуджено, розкаяв ся, і вернув трийцять срібняків архиєреям та старшинї,
кажучи: Я згрішив, видавши невинну кров. Вони ж сказали: А що нам до того? Сам дивися.
кажучи: Згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали: Що нам до того? ти побачиш.
Тоді він кинув срібняки в храмі, пішов геть і повісився.
І, покинувши він срібняки в церкві, вийшов і відійшовши, повісив ся.
А первосвященики, узявши срібняки, сказали: Не годиться класти їх до скарбниці, бо це ціна крові.
Архиєреї ж, взявши срібняки, сказали: Не годить ся класти їх у скарбоню, бо се цїна крові.
Порадившись, вони купили на них гончарське поле, щоб хоронити там чужинців.
Зробивши ж раду, купили за них ганчарське поле, щоб ховати на йому захожих.
Тоді сповнилося сказане через пророка Єремію, який говорив: І взяли вони тридцять срібняків — вартість Оціненого, — Того, Кого оцінили сини Ізраїля,
Тодї справдилось, що сказав Єремія пророк, глаголючи: І взяли вони трийцять срібняків, цїну цїненного, котрого цїнено з синів Ізраїля,
і дали їх за гончарське поле, як наказав мені Господь.
і дали їх на ганчарське поле, як повелїв менї Господь.
Ісус же став перед правителем. Правитель запитав Його: Чи ти юдейський Цар? Ісус відповів: Ти кажеш!
Ісус же стояв перед ігемоном; і питав Його ігемон, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Ісус же рече йому: Ти сказав єси.
Коли первосвященики і старші Його звинувачували, Він нічого не відповідав.
А, як винуватили Його архиєреї та старші, не відказував нїчого.
Тоді Пилат каже Йому: Хіба не чуєш, скільки проти Тебе свідчать?
Тодї каже до Него Пилат: Хиба не чуєш, скільки сьвідкують на Тебе?
Але Він не відповідав йому на жодне слово, так що правитель дуже дивувався.
І не відказав Він йому нї на одно слово, так що ігемон вельми дивував ся.
На кожне свято правитель мав звичай відпускати народові одного в’язня, якого бажали.
На сьвято ж звик був ігемон одпускати народові одного вязника, которого вони хотїли.
Був же тоді відомий в’язень, якого звали Вараввою.
Мали ж тодї знаного вязника, на прізвище Вараву.
Коли вони зібралися, Пилат сказав їм: Кого хочете, щоб я відпустив вам, Ісуса Варавву чи Ісуса, Котрий зветься Христос?
Як же вони зібрались, сказав їм Пилат: Кого хочете, щоб одпустив вам: Вараву, чи Ісуса, на прізвище Христа?
Коли ж він сидів на судилищі, послала до нього його дружина сказати: Не май нічого до Того Праведника, бо я багато натерпілася нині вві сні через Нього!
Як же сидїв він на судищі, прислала до него жінка його кажучи: Нїчого тобі й праведнику сьому; багато бо терпіла я сьогоднї вві снї через Него.
А первосвященики й старші підмовили людей, аби просити за Варавву, а Ісуса щоб убити.
Архиєреї ж і старші наустили народ, щоб випросили Вараву, Ісуса ж убили.
Правитель озвався і сказав їм: Кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву.
Озвав ся ж ігемон і рече до них: Кого хочете з двох, щоб випустив вам? Вони ж сказали: Вараву.
Пилат їм відповів: А що я маю зробити з Ісусом, Який зветься Христос? Усі закричали: Нехай буде розп’ятий!
Каже до них Пилат: Що ж оце робити му з Ісусом, на прізвище Христом? Кажуть йому всї: Нехай буде розпятий.
Він же сказав: А який злочин Він скоїв? Та вони ще дужче кричали: Нехай буде розп’ятий!
Ігемон же каже: Що бо злого зробив? Вони ж кричали ще гірш: Нехай буде розпятий.
Побачивши, що нічого не вдіє, а заколот дедалі посилюється, Пилат узяв воду, вмив руки перед народом і сказав: Невинний я в крові Цього Праведника! Дивіться самі!
Бачивши ж Пилат, що нїчого не врадить, а ще більш росте буча, взявши води, помив руки перед народом, і каже: Невинен я крові праведника сього; ви побачите.
У відповідь весь народ закричав: Кров Його на нас і на наших дітях!
І, озвавшись увесь народ, сказав: Кров Його на нас і на дїти наші.
Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса після бичування видав на розп’яття.
Тодї відпустив їм Вараву; Ісуса ж, побивши, передав, щоб розпято Його.
Тоді воїни правителя, взявши Ісуса до преторію [1] , зібрали через Нього весь підрозділ.
Тодї воїни ігемонові, взявши Ісуса на судище, зібрали на Него всю роту.
І, роздягнувши Його, накинули на Нього багряницю
І, роздягнувши Його, накинули на Него червоний плащ;
та, сплівши вінок з тернини, поклали Йому на голову, а тростину дали в праву руку і, упавши на коліна перед Ним, глузували з Нього, кажучи: Радій, Царю юдейський!
і, сплївши вінець із тернини, положили на голову Йому, а тростину в правицю Його; і кидаючись на колїна перед Ним, насьміхались із Него, кажучи: Радуй ся, царю Жидівський!
І плювали на Нього та, взявши тростину, били Його по голові.
І, плюючи на Него, брали тростину, й били по голові Його.
А коли наглузувалися з Нього, стягли з Нього багряницю, надягли на Нього Його одяг і повели на розп’яття.
І, як насьміялись із Него, зняли з Него плащ, і надїли на Него одежу Його, й повели Його на розпяттє.
Виходячи, зустріли чоловіка з Киринеї на ім’я Симон, якого примусили нести Його хрест.
Виходячи ж, знайшли чоловіка Киринейського, на ймя Симона; сього заставили нести хрест Його,
Коли прийшли на місце, яке зветься Голгофа, що в перекладі означає Череповище,
І прийшовши на врочище (місце) Голгота, чи то б сказати Черепове місце,
дали Йому випити вина, змішаного з жовчю, але Він, покуштувавши, не схотів пити.
дали Йому пити оцту, змішаного з жовчю; і, покуштувавши, не хотїв пити.
А ті, які розіп’яли Його, кидаючи жереб, поділили Його одяг
Розпявши ж Його, подїлили одежу Його, кинувши жереб, щоб справдилось, що сказав пророк: Подїлили собі шати мої, й на одежу мою кинули жереб.
Над Його головою прибили напис Його провини: Це Ісус — Цар юдейський.
і прибили над головою Його написану вину Його: Се Ісус, цар Жидівський.
Тоді розіп’яли з Ним двох розбійників: одного — праворуч, другого — ліворуч.
Тодї розпято з Ним двох розбійників, одного по правицї, а другого по лївицї.
А ті, хто проходив повз Нього, лихословили Його, похитуючи своїми головами
Мимойдучі ж хулили Його, киваючи головами своїми,
і кажучи: Ти, Котрий руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш, спаси Себе Самого! Якщо Ти є Син Божий, то зійди з хреста!
і кажучи: Ти, що руйнуєш церкву, й за три днї будуєш її, спаси ся сам. Коли ти Син Божий, зійди з хреста.
Так само й первосвященики з книжниками та старшими, глузуючи, говорили:
Так само ж і архиєреї, насьміхаючись із письменниками та старшими, казали:
Інших спасав, а Себе Самого не може спасти?! Він, Цар ізраїльський, нехай зійде тепер з хреста — і повіримо в Нього.
Инших спасав, а себе не може спасти. Коли Він царь Ізраїлський, нехай тепер зійде з хреста, й ввіруємо в Него;
Він покладав надію на Бога; нехай тепер Його визволить, якщо хоче, бо Він сказав: Я — Божий Син!
Він уповав на Бога; нехай тепер визволить Його, коли хоче Його; казав бо: Я Син Божий.
Так само і розбійники, розп’яті з Ним, насміхалися з Нього.
Так само й розбійники, що були розпяті з Ним, докоряли Йому.
Від шостої години по всій землі тривала темрява — аж до дев’ятої години.
Від шестої ж години настала темрява по всїй землї до години девятої.
А о дев’ятій годині Ісус скрикнув гучним голосом, кажучи: Елі, Елі, лема савахтані? Тобто: Боже Мій, Боже Мій, чому Ти Мене покинув?
Коло девятої ж години покликнув Ісус великим голосом, глаголючи: Ілі, Ілі лама савахтані; те єсть: Боже мій, Боже мій, чом мене покинув єси?
Деякі з тих, які там стояли, почувши це, говорили, що Він кличе Іллю [2].
Деякі ж, що там стояли, почувши, казали: Що Ілию кличе сей.
І зараз же один із них, підбігши, взяв губку, наповнив її оцтом, настромив на очеретину і дав Йому пити.
І зараз, побігши один із них, і взявши губку, сповнивши оцтом і, настромивши на тростину, поїв Його.
Інші ж казали: Облиш, подивимося, чи прийде Ілля Його спасати.
Останнї ж казали: Нехай; побачимо, чи прийде Ілия спасати Його.
Ісус же, знову голосно скрикнувши, віддав духа.
Ісус же, знов покликнувши великим голосом, зітхнув духа.
І ось завіса храму роздерлася надвоє — згори додолу; земля затряслася, скелі порозпадалися,
І ось завіса церковня роздерлась надвоє од верху до низу, й земля затрусилась, і скелї порозпадались;
гроби повідкривалися, багато тіл померлих святих устали
і гроби порозкривались; і многі тїла сьвятих усопших повставали,
і, вийшовши з гробів після Його воскресіння, ввійшли до святого міста і явилися багатьом.
і, вийшовши з гробів після воскресення Його, поприходили у сьвятий город, і показались многим.
А сотник і ті, які з ним стерегли Ісуса, побачивши землетрус і те, що сталося, дуже злякалися й говорили: Справді, Він був Божий Син!
Сотник же да ті, що були з ним і стерегли Ісуса, побачивши трус і те, що сталось, полякались тяжко, кажучи: Справдї, Божий Син був сей.
Було ж там багато жінок, які дивилися здалека; вони йшли за Ісусом з Галилеї, прислуговуючи Йому.
Було там багато й жінок, що оддалеки дивились, котрі прийшли слїдом за Ісусом із Галилеї, служачи Йому.
Поміж ними була Марія Магдалина, Марія — мати Якова та Йосифа, мати Зеведеєвих синів.
Між ними була Мария Магдалина, й Мария, мати Яковова та Йосиїна, й мати синів Зеведеєвих.
Коли настав вечір, прийшов заможний чоловік з Ариматеї на ім’я Йосиф, який і сам був учнем Ісуса;
Як же настав вечір, прийшов чоловік заможний з Ариматеї, на ймя Йосиф, що й сам учив ся в Ісуса.
він прийшов до Пилата й попросив тіло Ісуса. Після чого Пилат наказав дати.
Сей, приступивши до Пилата, просив тїла Ісусового. Тодї Пилат і звелїв оддати тїло.
Взявши тіло, Йосиф обгорнув Його чистим полотном
І взявши тїло Йосиф, обгорнув його плащеницею чистою,
і поклав Його до своєї нової гробниці, яку висік у скелі, та, прикотивши до отвору гробниці великий камінь, відійшов.
положив його у новім своїм гробі, що висїк у скелї; й прикотивши великого каменя до дверей гробу, одійшов.
Була ж там Марія Магдалина і друга Марія, які сиділи напроти гробу.
Була ж там Мария Магдалина й друга Мария, і сидїли навпроти гроба.
Наступного дня, що після п’ятниці [3] , зібралися первосвященики та фарисеї до Пилата
Завтрішнього ж дня, що після пятницї, зібрались архиєреї та Фарисеї до Пилата,
і кажуть: Пане, ми пригадали, що той обманщик сказав ще за життя: Через три дні Я воскресну!
кажучи: Пане, згадали ми, що той обманщик казав, ще живий: Через три днї встану.
Тож накажи стерегти гробницю до третього дня, щоби часом Його учні, прийшовши вночі, не викрали Його та не сказали народові: Він воскрес із мертвих! — бо буде цей останній обман гірший від першого.
Звели ж оце стерегти гроба до третього дня, щоб прийшовши ученики Його в ночі, не вкрали Його, й не сказали народові: Устав із мертвих; і буде остання омана гірша первої.
Пилат сказав їм: Маєте варту, ідіть і забезпечте, як знаєте.
Сказав же їм Пилат: Маєте сторожу: йдїть забезпечте, як знаєте.