Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Куліша та Пулюя
Через два дні була Пасха й Опрісноки. Первосвященики та книжники шукали, як би Його підступом схопити та вбити.
Була ж пасха й опрісноки по двох днях; і шукали архиєреї, та письменники, як би Його, підступом узявши, вбити.
Але, казали, щоб не на свято, аби не сталося якогось заколоту в народі.
Та казали: Тільки не в сьвято, щоб бучі не було в народї.
Коли був Він у Витанії в домі Симона прокаженого і сидів за столом, прийшла жінка, яка мала алебастрову посудину чистого дорогоцінного нардового мира [1]. Надбивши алебастрову посудину, вона вилила миро на Його голову.
А як був Він у Витаниї, в господї Симона прокаженного, та сидїв за столом, прийшла жінка, маючи любастровий збаночок мира нардового, правдивого, предорогого, й розбивши посудинку, злила Йому на голову.
Деякі обурювалися між собою [і говорили]: Навіщо така трата мира?
Були ж деякі, що сердились у собі, кажучи: На що ся втрата мира?
Це миро можна продати більше ніж за триста динаріїв [2] і роздати бідним! Тож докоряли їй.
Можна бо було се продати більш нїж за триста денариїв, та дати вбогим. І дорікали їй.
А Ісус сказав: Облиште її. Навіщо завдаєте їй болю? Вона добре діло зробила Мені!
Ісус же рече: Оставте її. На що завдаєте їй жалю? добре дїло вчинила на менї.
Ви завжди маєте бідних біля себе і будь-коли можете робити їм добро; Мене ж не завжди ви маєте.
Всякого бо часу вбогих маєте з собою, і коли схочете, можете їм добро робити; мене ж не всякого часу маєте.
Що вона могла — те й зробила: заздалегідь намастила Моє тіло перед похороном.
Що змогла ся, зробила: попередила намастити тїло моє на погребеннє.
Запевняю вас: де тільки буде проповідуватися [це] Євангеліє в усьому світі, — те, що вона зробила, буде сказано в її пам’ять!
Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її.
Юда Іскаріотський, один з дванадцятьох, пішов до первосвящеників, щоб видати їм Його.
А Юда Іскариоцький, один з дванайцятьох, пійшов до архиєреїв, щоб їм зрадити Його.
А як вони це почули, то зраділи й обіцяли йому срібняків дати. І він шукав, як би Його в слушний час видати.
Вони ж почувши, зрадїли, й обіцяли йому срібняків дати. І шукав, як би у добру годину Його зрадити.
Першого дня Опрісноків, коли приносили пасхальну жертву, Його учні говорять Йому: Де Ти хочеш, щоб ми пішли приготувати пасху, аби Ти спожив?
І первого дня опрісночного, як пасхове ягня кололи, кажуть Йому ученики Його: Де хочеш, щоб пійшовши, наготовили Тобі їсти пасху?
Він посилає двох Своїх учнів і каже їм: Ідіть до міста, зустріне вас чоловік, який буде нести в глечикові воду, — ступайте за ним.
І посилає двох з учеників своїх, і рече їм: Ідїть у город, і зустріне вас чоловік, несучи глек води; йдїть за ним,
Куди він увійде, скажіть господареві того дому, що Вчитель каже: Де Моя світлиця, в якій Я буду споживати з Моїми учнями пасху?
і куди ввійде він, скажіть господареві: Що учитель каже: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми менї їсти?
І він вам покаже велику кімнату: прибрану, готову; там ви і приготуйте для нас.
І він вам покаже гірницю простору, прибрану й готову; там приготовте нам.
І відійшли учні, і прийшли в місто, і знайшли так, як Він сказав їм, — і приготували пасху.
І вийшли ученики Його, й прийшли в город, й знайшли, як Він сказав їм, і приготовили пасху.
А коли настав вечір, Він прийшов з дванадцятьма.
І, як настав вечір, приходить з дванайцятьма.
І як вони сиділи за столом та їли, Ісус сказав: Запевняю вас, що один з вас, який їсть зі Мною, видасть Мене.
І, як сидїли вони за столом та їли, рече Ісус: Істино глаголю вам: Що один з вас зрадить мене, котрий їсть зо мною.
Вони почали сумувати й один за одним запитували Його: Чи не я? [І інший: Чи це не я?]
Вони ж почали смутити ся і казати до Него один по одному: Аже ж не я? і другий: Аже ж не я?
Він же сказав їм: Один з дванадцятьох, хто вмочає зі Мною в одній мисці.
Він же, озвавшись, рече їм: Один з дванайцяти, що вмочає зо мною руку в миску.
І хоча Син Людський іде так, як написано про Нього, та горе тій людині, через яку Син Людський буде виданий. Краще було б тій людині не народитися!
Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той.
Коли вони їли, [Ісус] узяв хліб, поблагословив, переломив, подав їм і сказав: Прийміть, [споживайте], це тіло Моє!
Як же їли вони, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав і давав їм, і рече: Прийміть їжте: се єсть тїло моє.
І взявши чашу, Він віддав подяку, подав їм — і всі пили з неї.
І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, і пили з неї всї.
І Він промовив до них: Це кров Моя [Нового] Завіту, яка проливається за багатьох.
І рече їм: Се єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся.
Запевняю вас, що більше не буду пити з плоду виноградного аж до того дня, коли його буду пити новим у Божому Царстві!
Істино глаголю вам: Що більше не пити му від плоду винограднього, аж до дня того, коли його пити му новим у царстві Божому.
І каже їм Ісус: Усі ви спокуситеся, бо написано: Вражу Пастиря — і розбредуться вівці.
І рече їм Ісус: Що всї поблазнитесь мною ночи сієї, бо писано: Поражу пастиря і розсиплють ся вівцї.
Але потім, коли Я воскресну, то випереджу вас у Галилеї.
Тільки ж по воскресенню моїм попереджу вас у Галилею.
А Петро сказав Йому: Хоч і всі спокусяться, але не я!
Петр же рече Йому: Хоч і всї поблазнять ся, тільки не я.
Та Ісус йому сказав: Запевняю тебе, що ти нині, цієї ж ночі, перш ніж двічі заспіває півень, тричі відречешся від Мене!
І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Що сьогоднї, ночи сієї, перш нїж двічи півень запїє, тричі відречеш ся мене.
Однак він ще сильніше запевняв: Хоч мав би я померти з Тобою, — все одно не відречуся від Тебе! Так само говорили й усі інші.
Він же ще більш говорив: Хоч би менї і вмерти з Тобою, не відречусь Тебе. Так само ж і всї казали.
І прийшли вони до місця, що зветься Гетсиманія; Він каже Своїм учням: Посидьте тут, поки Я помолюся.
І приходять на врочище Гетсиман; і рече ученикам своїм: Сидїть тут, поки молити мусь.
Він узяв із Собою Петра, Якова та Івана і почав сумувати й тривожитися,
І бере Петра, та Якова, та Йоана з собою, і почав скорбіти та вдаватись у тугу;
та казати їм: Смертельним смутком охоплена душа Моя, — залишайтеся тут і пильнуйте!
і рече їм: Тяжко сумна душа моя аж до смерти. Підождїть тут і пильнуйте.
Відійшовши трохи, Він упав на землю і молився, щоб, коли це можливо, оминула Його ця година.
І, пройшовши трохи далїй, припав до землї, і молив ся, щоб, коли можна, мимо йшла від Него ся година.
І Він казав: Авва, Отче! Для Тебе можливе все! Забери цю чашу від Мене! Але хай буде не те, що Я хочу, але те, що Ти!
І рече: Авва, Отче, все можливе Тобі: мимо неси від мене чашу сю; тільки ж не що я хочу, а що Ти.
Він приходить і знаходить, що вони заснули, і каже Петрові: Симоне, ти спиш? Чи не міг ти попильнувати однієї години?
І приходить і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Симоне, ти спиш? не міг ти однієї години попильнувати?
Пильнуйте й моліться, щоб не потрапити в спокусу, бо дух бадьорий, а тіло немічне!
Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли у спокусу. Дух-то охочий, тїло ж немошне.
І Він пішов знову, помолився, промовивши ті самі слова.
І знов пійшовши, молив ся, те ж саме слово промовляючи.
А повернувшись, знайшов, що вони знову спали, бо очі їхні стали важкими, — та й не мали що відповісти.
І вернувшись знайшов їх знов сплячих: були бо їх очі важкі; і не знали вони, що Йому відказати.
Він приходить утретє і каже їм: Ви ще спите й відпочиваєте? Досить, прийшла година: і ось, Син Людський видається в руки грішників.
І приходить утретє, і рече їм: Спіть уже й спочивайте. Годї, пристигла година; ось виданий буде Син чоловічий у руки грішникам.
Уставайте, ходімо! Вже підійшов Мій зрадник!
Вставайте, ходїмо: ось зрадник мій наближуєть ся.
Він ще говорив, як ураз з’явився Юда, один із дванадцятьох, і з ним юрба з мечами та киями, — від первосвящеників, книжників і старших.
І зараз, як ще Він промовляв, приходить Юда, один з дванайцяти, й з ним багато народу з мечами й киями, від архиєреїв, та письменників, та старших.
Той, хто зрадив Його, дав їм знак, кажучи: Кого я поцілую, то є Він; схопіть Його та уважно ведіть!
Дав же зрадник Його знак їм, говорячи: кого поцїлую, той і єсть Він; беріть Його, та й ведїть осторожно.
І прийшовши, він відразу підійшов до Нього і каже: Учителю! — і поцілував Його.
І прийшовши, зараз приступив до Него, й каже: Учителю, учителю, та й поцїлував Його.
Вони ж наклали свої руки на Нього і схопили Його.
Вони ж наложили на Него руки свої, і взяли Його.
Один із тих, які стояли, вихопив меча і вдарив раба первосвященика й відтяв йому вухо.
Один же хтось із тих, що стояли, вихопивши меча, вдарив слугу архиєрейського, й відтяв йому ухо.
Ісус сказав їм у відповідь: Як проти розбійника ви вийшли з мечами та киями, щоб Мене схопити.
І озвавшись Ісус, рече їм: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями брати мене?
Щодня був Я з вами, навчав у храмі, однак ви не схопили Мене. Але нехай збудеться Писання!
Щодня був я з вами в церкві навчаючи, й не брали ви мене; та щоб справдились писання.
А один юнак ішов за Ним, обгорнувшись по нагому в покривало. Вони схопили і його.
А один якийся молодець ійшов за ним, одягнений полотном по нагому, й хапають його молодцї (воїни);
Та він, залишивши покривало, втік [від них] голим.
він же, зоставивши полотно, нагий утїк од них.
А Ісуса повели до первосвященика. Там зійшлися всі первосвященики, старші та книжники.
І повели Ісуса до архиєрея; і сходять ся до него всї архиєреї, і старші й письменники.
Петро ж віддалік йшов слідом за Ним — аж у двір первосвященика. І він сів зі слугами, та й грівся біля вогню.
А Петр оддалеки йшов за ними, аж у середину в двір архиєрейський; і сидїв із слугами, та й грівсь коло багаття.
А первосвященики і весь синедріон [3] шукали свідчення проти Ісуса, щоб Його вбити, та не знаходили.
Архиєреї ж і вся рада шукали на Ісуса сьвідчення, щоб убити Його, та й не знайшли.
Багато хто неправдиво свідчив проти Нього, але ті свідчення не збігалися.
Многі бо криво сьвідкували проти Него, й не сходились сьвідчення їх.
Деякі вставали і лжесвідчили проти Нього так:
І деякі, вставши, криво сьвідкували на Него, кажучи:
Ми чули, як Він говорив, що зруйнує цей рукотворний храм і за три дні збудує інший, нерукотворний!
Що ми чули, як він казав: Що я зруйную церкву сю рукотворну, й за три днї иншу нерукотворну збудую.
Тоді первосвященик, ставши посередині, запитав Ісуса, кажучи: Не відповідаєш нічого на те, що проти Тебе свідчать?
І ставши архиєрей посерединї, спитав Ісуса, кажучи: Нїчого не відказуєш? Що сї на Тебе сьвідкують?
Але Він мовчав і не відповідав нічого. Знову первосвященик запитав Його і каже Йому: Чи ти є Христос, Син Благословенного?
Він же мовчав, і нїчого не відказав. Знов спитав Його архиєрей, і каже Йому: Чи Ти єси Христос, Син Благословенного?
А Ісус сказав: Я є, і ви побачите Сина Людського, Який сидітиме праворуч Сили та йтиме на хмарах небесних!
Ісус же рече: Се я; і бачити мете Сина чоловічого, сидячого по правицї сили і йдучого на хмарах небесних.
Первосвященик роздер на собі одяг і сказав: Навіщо потрібні нам ще свідки?
Архиєрей же, роздерши одежу свою, каже: На що нам іще сьвідків?
Ви чули хулу. Як ви вважаєте? І всі вони присудили, що Він повинен померти.
Ви чули хулу: як вам здаєть ся? Вони ж усї осудили Його, що винен смерти.
Деякі почали плювати на Нього, закривати Його обличчя, бити по щоках, ще й приказувати Йому: Пророкуй! І слуги також били Його в обличчя.
І почали деякі плювати на Него, й закривати лице Йому, й бити по щоках Його, й казали Йому: Проречи; і слуги знущались над Ним.
Петро був унизу на подвір’ї. Прийшла одна зі служниць первосвященика,
І як був Петр у дворі внизу, приходить одна з дївчат архиєрейських,
побачила Петра, який грівся, глянула на нього й каже: І ти був з Ісусом Назарянином!
і, бачивши Петра, що грієть ся, і позирнувши на него, каже: І ти був з Ісусом Назарянином?
Але він відрікся, кажучи: Я не знаю і не розумію, про що ти говориш! І вийшов геть у переддвір’я. І тут заспівав півень.
Він же одрік ся, кажучи: Не знаю, анї розумію, що ти кажеш. І вийшов геть до придвору; а півень запіяв.
Служниця, побачивши його знову, почала говорити присутнім, що він — один з них.
І дївчина, побачивши його знов, почала казати тим, що стояли: Що сей з них.
Він знову відрікся. Невдовзі присутні почали говорити Петрові: Справді, ти з них, бо ти — галилеєць [і мова твоя подібна].
Він же знов одрік ся. І трохи згодом ті, що стояли, сказали знов Петрові: Справдї з них єси, бо ти й Галилеєць, і говірка твоя подобна.
А він почав зарікатися і клястися, що не знає того Чоловіка, про Якого вони говорять.
Він же почав проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка сього, про котрого кажете.
І тут вдруге заспівав півень. І згадав Петро слова, які йому сказав Ісус: Перш ніж півень двічі заспіває, ти тричі зречешся Мене! І, згадавши, він почав плакати.
І вдруге півень запіяв. І згадав Петр слово, що промовив йому Ісус: Що перш нїж півень запіє двічи, одречеш ся мене тричі. І став плакати.