Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Сучасний переклад
Рано-вранці первосвященики зі старшими, книжниками та всім синедріоном учинили раду; зв’язавши Ісуса, повели й передали Пилатові.
Вранці наступного дня головні священики разом зі старійшинами, книжниками й з усім Синедріоном надумали, що робити з Ісусом. Вони зв’язали Його й повели до прокуратора, щоб передати Ісуса до рук Пилата.
І запитав Його Пилат: Ти — Цар юдеїв? А Він у відповідь мовив йому: Ти кажеш!
І запитав Пилат Ісуса: «Ти — Цар Юдейський?» На що Ісус відповів: «Так, це Я. Але ж ти сам це сказав».
А первосвященики дуже Його звинувачували.
А головні священики почали звинувачувати Ісуса в багатьох злочинах.
Пилат знову запитав Його, кажучи: Ти нічого не відповідаєш? Дивись, як багато Тебе звинувачують!
І знову Пилат запитав Його: «Хіба ж Ти не чуєш усі ці звинувачення проти Себе? Чому ж Ти не відповідаєш?»
Та Ісус більше нічого не відповідав, тож дивувався Пилат.
Але Ісус і слова не відповів на жодне із звинувачень. І це дуже здивувало Пилата.
На кожне свято він відпускав їм одного в’язня, за якого просили.
Кожного року, під час Пасхи, Пилат за звичаєм відпускав на волю одного з приречених злочинців, за якого просив народ.
Був же один, котрий звався Вараввою, ув’язнений з бунтівниками, які під час заколоту вчинили вбивство.
У той час, серед ув’язнених злочинців був чоловік на ім’я Варавва, який, разом з іншими бунтівниками, був винний у вбивствах.
Натовп підійшов і став просити, щоби поступив, як і завжди.
Як завжди, прийшли люди до Пилата й просили звільнити одного з в’язнів, як він, зазвичай, робив для них.
Пилат у відповідь сказав їм: Чи хочете, щоб я відпустив вам Царя юдеїв?
І запитав їх Пилат: «Чи хочете ви, щоб я відпустив для вас Царя Юдейського?»
Тому що він знав, що через заздрощі первосвященики Його видали.
Пилат знав, що головні священики віддали Ісуса прокуратору, тільки тому, що заздрили Йому.
Первосвященики ж підбурили юрбу, щоби краще відпустив їм Варавву.
Але головні священики умовили натовп просити Пилата відпустити Варавву замість Ісуса.
Пилат знову сказав їм у відповідь: То що хочете, щоб я вчинив з Тим, Якого ви називаєте Царем юдеїв?
Та Пилат знову звернувся до них: «Що ж мені робити з тим Чоловіком, Якого ви називаєте Царем Юдейським?»
А Пилат запитав їх: Тож яке зло вчинив Він? Та Вони ще сильніше закричали: Розіпни Його!
«За що? — запитав Пилат. — Який на Ньому злочин?» Тоді всі ще дужче загорлали: «Нехай Його розіпнуть на хресті!»
І Пилат, бажаючи догодити людям, відпустив їм Варавву, а Ісуса після бичування видав на розп’яття.
Пилат хотів догодити юрбі то й відпустив Варавву, а Ісуса наказав побити батогами, та опісля віддав Його на розп’яття.
Воїни повели Його до середини двору, тобто в преторій, і скликали весь підрозділ.
Пилатові воїни відвели Ісуса до палацу, де був правитель (преторії), і там зібрався цілий відділ [54] солдат.
Зодягли Його в багряницю, поклали на Нього сплетеного тернового вінка
Вони наділи на Ісуса багряницю, а на голову Йому сплели терновий вінок.
і почали вітати Його: Радій [1] , Царю юдейський!
І почали вони вітати Ісуса: «Вітаємо Тебе, Царю Юдейський!»
Били Його по голові тростиною, плювали на Нього і, падаючи на коліна, поклонялися Йому.
І били Його ціпком по голові, й плювали на Нього. При тому солдати падали на коліна, глузливо вклоняючись Ісусові як цареві.
А коли наглумилися над Ним, скинули з Нього багряницю і зодягли в Його одяг. І повели, щоб розіп’яти Його.
А як скінчили вони знущатися й насміхатися з Ісуса, то зняли з Нього багряницю й, вбраши Ісуса у Його власний одяг, повели на розп’яття.
Примусили одного перехожого — Симона Киринейського, який повертався з поля, батька Олександра та Руфа, — взяти Його хреста.
Саме у той час, по дорозі до міста, повертаючись з поля, йшов Симон киринеянин (він був батьком Олександра і Руфа). Тож воїни примусили його нести хрест, що призначався для Ісуса.
Привели Його на Голгофу, місце, що в перекладі означає Череповище.
Коли ж вони прийшли до місця, що називалося Ґолґофа (це означає «Лобне місце»),
Давали Йому [пити] вино зі смирною [2] , але Він не взяв.
то дали Ісусові випити вина, змішаного з мирром, та Він не став його пити.
І розіп’яли Його, і розділили Його одяг, кидаючи жереб, хто що візьме.
Розіп’явши Ісуса, воїни, кидаючи жереб, поділили між собою Його вбрання, кому що дістанеться.
І написали Його провину так: Цар юдейський.
На хресті, над головою Ісуса, солдати прибили дощечку, на якій було написане офіційне звинувачення: «ЦАР ЮДЕЙСЬКИЙ».
З ним розіп’яли двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч від Нього.
Разом із Ісусом були розіп’яті ще двоє злочинців: один праворуч, а другий ліворуч від Нього.
[Збулося Писання, що говорить: Його зараховано до злочинців].
[І збулося сказане у Святому Писанні: «Його тримали між злочинців».] [55]
Перехожі лихословили Його, похитуючи своїми головами й кажучи: Овва, Ти, Який руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш!
Проходячи повз, люди ображали Ісуса й, хитаючи головами, промовляли: «Ти ж нахвалявся геть зруйнувати Храм і вібудувати знов його за три дні.
Так само й первосвященики між собою говорили й глузували разом із книжниками: Інших спасав, а Себе не може спасти!
Головні священики й книжники також насміхалися з Ісуса, кажучи: «Він рятував інших, а Себе Самого врятувати не може!
Христос, Цар Ізраїлю, нехай зійде тепер з хреста, щоб ми побачили і повірили [в Нього]! Розп’яті з Ним також насміхалися з Нього.
Якщо Він насправді є Христос, Цар ізраїльський, то нехай Він зараз зійде з хреста. Побачивши це, ми пересвідчимося й повіримо в Нього». І навіть двоє злочинців, що були розіп’яті разом з Ісусом, і ті також лихословили проти Нього.
Коли настала шоста година [4] , темрява оповила всю землю — до дев’ятої години [5].
Опівдень темрява настала на всій землі, і було так аж до третьої години.
А о дев’ятій годині Ісус закричав гучним голосом: Елої, Елої, лама савахтані! Що означає в перекладі: Боже мій, Боже мій, чому ти Мене покинув?
А о третій Ісус голосно закричав: «Елої, Елої, лама савахтані?» Що в перекладі означає: «Боже Мій, Боже Мій, навіщо Ти Мене покинув?»
Деякі з тих, які там стояли, почувши те, казали: Дивися, кличе Іллю [6]!
Деякі з людей, які стояли поруч, почули це й заговорили між собою: «Послухайте, Він кличе Іллю[56]».
А один, побігши, наповнив губку оцтом, прикріпив її до тростини і дав Йому пити, примовляючи: Чекайте, подивимося, чи прийде Ілля Його зняти!
Один чоловік побіг, намочив губку оцтом і, настромивши її на тростину, дав Ісусові напитися. А потім і каже: «Заждіть! Зараз побачимо, чи прийде Ілля та зніме Його з хреста».
І завіса в храмі роздерлася надвоє — згори додолу.
Тієї ж миті завіса в Храмі розірвалася навпіл: від верху й до самого низу.
Сотник, який стояв напроти Нього, побачивши, як Він віддав духа, промовив: Справді, Ця Людина була Божим Сином!
Коли центуріон, який стояв поблизу, побачив, що трапилося коли Ісус помер, то промовив: «Цей Чоловік справді був Сином Божим!»
Були і жінки, які здалека дивилися: між ними — Марія Магдалина, Марія — мати Якова молодшого та Йосії і Соломія.
Кілька жінок спостерігали здалеку за всім, що трапилося. Серед них були Марія Маґдалена, Марія, мати Якова молодшого та Йосипа, і Саломія.
Коли Він був у Галилеї, вони ходили за Ним і прислуговували Йому; і було багато інших, які прийшли з Ним до Єрусалима.
Вони супроводжували Ісуса в Ґалилеї й піклувалися про Нього. Було там також і багато інших жінок, які прийшли за Ним до Єрусалиму.
Коли звечоріло, а була п’ятниця [7] , яка є перед суботою, —
Настав вечір. І оскільки це був день приготувань (день перед суботою), то Йосип з Ариматеї, сповнений хоробрості, пішов до Пилата й попросив віддати йому тіло Ісусове. Він був поважним членом ради юдейської, який також чекав на прихід Царства Господнього.
прийшов Йосиф, котрий з Ариматеї, — шанований радник, який сам очікував Божого Царства, — і наважився піти до Пилата й просити тіло Ісуса.
Пилат здивувався, що Він уже помер; викликавши сотника, запитав Його, чи давно помер?
Коли Пилат дізнався про смерть Ісуса, він був дуже здивований, що це трапилося так скоро, тож він покликав центуріона й запитав його, чи це було дійсно правдою.
Довідавшись від сотника, дав тіло Йосифові.
Вислухавши доповідь центуріона, він звелів віддати тіло Ісусове Йосипові.
Той купив полотно, зняв Його тіло, обгорнув полотном і поклав Його до гробниці, яка була висічена в скелі, і до входу в гробницю привалив камінь.
Йосип придбав лляне полотно й, знявши тіло Ісусове з хреста, загорнув Його в полотно й поклав до гробниці, що була висічена у скелі. Потім він прикотив величезний камінь і затулив ним вхід до склепу.