Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Куліша та Пулюя
І знову почав Ісус навчати біля моря. І зібралося до Нього багато людей, так що Він Сам, увійшовши в човен, перебував на морі, а весь натовп був край моря, на землі.
І почав знов навчати над морем; і назбиралось багато народу, так що Він увійшов у човен, щоб сидїти на морі; а ввесь народ був на землї при морю.
І Він навчав їх багато притчами, і казав їм у Своєму навчанні:
І навчав їх багато приповістями, й глаголав до них у науцї своїй:
І коли сіяв, одне зерно впало край дороги, і налетіли птахи та визбирали його.
і сталось, як сїяв, одно впало над шляхом, і налетїло птаство небесне, й пожерло його.
А друге впало на кам’янистий ґрунт, де не було достатньо землі, і відразу зійшло, бо земля була неглибока.
Инше ж упало на каменистому, де не мало доволї землї, і зараз посходило, бо не мало глибокої землї.
А як сонце піднялося, — зів’яло і, не маючи коріння, засохло.
Як же зійшло сонце, повяло, й, не маючи кореня, посохло.
А інше впало між терня; тож виросло терня і заглушило його, і воно не дало плоду.
А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його, і овощу не дало.
Ще інше впало на добру землю, зійшло, дало паросток та росло; і принесло врожай: одне — в тридцять, одне — в шістдесят, а одне — в сто разів.
А инше впало на землю добру, й дало плід, що сходив і ріс, і вродило одно в трийцятеро, а одно в шістьдесятеро а одно в сотеро.
І сказав: Хто має вуха, щоби слухати, нехай слухає!
І рече до них: Хто має уші слухати, нехай слухає.
А коли Він залишився Сам, ті, які були з Ним разом з дванадцятьма, запитали Його про ці притчі.
Як же був на самотї, питались у Него ті, що з Ним, разом з дванайцятьма, про приповість.
І Він відповів їм: Вам дарована таємниця Царства Божого, а тим, зовнішнім, усе роз’яснюється в притчах,
І рече до них: Вам дано знати тайну царства Божого; тим же, що осторонь, у приповістях усе стаєть ся,
щоб, дивлячись, бачили — і не побачили; слухаючи, чули — і не зрозуміли; щоб вони не навернулися, аби [їхні гріхи] були прощені!
щоб дивлячись дивились, та й не бачили, й слухаючи слухали, та й не розуміли, щоб инколи не навернулись, і не простились їм гріхи.
І каже їм: Невже ви не зрозуміли цієї притчі? А як же зрозумієте всі притчі?
І рече до них: Хиба не знаєте приповістї сієї? як же всї приповістї зрозумієте?
Ось ті, які при дорозі, де сіється слово; як тільки почують, негайно приходить сатана і забирає слово, посіяне в них.
Що ж над шляхом, се ті, де сїється слово, й, як почують, зараз приходить сатана, й забирає слово, посїяне в серцях їх.
А ті, котрі на кам’янистому ґрунті посіяні, коли почують слово, то відразу з радістю приймають його,
Подібно ж і ті, що на каменистому посїяні, котрі, як почують слово, зараз із радостю приймають його,
але не мають у собі кореня і нестійкі; коли настануть утиски або переслідування за слово, вони відразу спокушуються.
та не мають кореня в собі, а тільки до часу вони; опісля ж, як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнять ся.
А інші є ті, які посіяні в тернях: вони чують слово,
А ті, що посїяні між терниною, се ті, що слухали слово,
але приходять клопоти віку й омана багатства та інших бажань, заглушують слово — і воно залишається без плоду.
та журба сьвіта сього, й омана багацтва, і инші жадоби входять, і глушять слово, й безовочним робить ся воно.
А ось ті, які посіяні в добру землю: вони чують слово та приймають, і приносять урожай: один — у тридцять, один — у шістдесят, а один — у сто разів!
А на землю добру посїяні, се ті, що чують слово й приймають, і приносять овощ, одно в трийцятеро, друге в шістьдесятеро, а инше в сотеро.
І казав їм: Хіба приносять світильник, щоби поставити під посудину чи під ліжко? Чи щоби поставити на свічнику?
І рече до них: Чи на те приносять сьвітло, щоб ставити його під посудину, або під ліжко, а не щоб на сьвічнику ставити?
Тому що немає нічого захованого, що не виявилося б, і немає таємного, яке б не розкрилося.
Нема бо нїчого схованого, щоб не обявилось; і не втаєно, а щоб на яв вийшло.
І Він говорив їм: Зважайте на те, що чуєте: якою мірою міряєте, такою й вам відміряють, і додасться вам.
І рече їм: Вважайте, що чуєте: Якою мірою міряєте, відміряєть ся вам, і прибавить ся вам, що слухаєте.
Адже хто має, тому дасться, а хто не має, то й те, що має, буде забране від нього!
Хто бо має, дасть ся йому; а хто не має, і що має, візьметь ся від него.
І казав: Таким є Царство Боже, як той чоловік, який посіє насіння в землю;
І рече: Так єсть царство Боже, як коли чоловік, що вкине зерно у землю,
і чи спить, чи встає, вночі чи вдень, а насіння сходить і росте, але як, — він не знає.
та й спить, і встає в ночі і в день, а зерно сходить і росте, як — він не знає.
Сама по собі земля родить: спершу стебло, потім колос, а тоді — повно пшениці в колосі.
Від себе бо земля родить: спершу траву, потім колос, а далїй повну пшеницю в колосї.
Коли ж доспіє врожай, він негайно посилає женців із серпом, бо настали жнива!
Як же доспіє овощ, зараз посилає серпа, бо настали жнива.
І Він казав: До чого уподібнимо Царство Боже? Або до якої притчі прирівняємо його?
І рече: Кому уподобимо царство Боже? або до якої приповісти приложимо його?
Воно — як зерно гірчиці; коли сіється в землю, воно є найменшим з усього насіння, що на землі,
Воно мов зерно горчицї, що, як сїєш його в землю, то воно дрібнїще від усїх зерен, які є на землї;
та коли посіяти, виростає і стає більшим від усякої городньої рослини, і пускає таке велике гілля, що в його затінку можуть гніздитися птахи небесні.
а як посїєть ся, сходить, і робить ся більшим над усї зілля, і ширить велике віттє, так що під тїнню його кублитись може птаство небесне.
І багатьма подібними притчами Він говорив їм слово, наскільки його вони могли сприйняти;
І многими такими приповістями глаголав їм слово, скільки могли слухати.
без притчі ж не говорив їм, а Своїм учням окремо все пояснював.
Без приповістї ж не говорив їм; на самотї ж ученикам своїм вияснював усе.
А як настав вечір того дня, Ісус каже їм: Переправимося на той бік.
І рече їм того дня, як настав вечір: Перевезімось на той бік.
Відпустивши натовп, вони взяли Його, тому що Він був у човні. Й інші човни були з Ним.
І, відпустивши народ, узяли Його, як був в човнї. І инші ж човни були з Ним.
Та здійнялася сильна буря з вітром; і хвилі заливали човен, так що човен вже наповнювався водою.
І схопилась велика вітряна буря, а филї заливали човен, так що вже тонув.
А Він був Сам на кормі — спав на подушці. І будять Його, і кажуть Йому: Учителю, хіба Тобі байдуже, що ми гинемо?
А був Він на кермі, сплючи на подусцї. І розбудили Його, й кажуть Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що погибаємо?
Уставши, Він наказав вітрові й звелів морю: Перестань, ущухни! І вітер перестав, і настала велика тиша.
І вставши, погрозив вітрові, і рече до моря: Мовчи, перестань! І втих вітер, і настала тишина велика.
І Він сказав їм: Чому ви такі лякливі? Невже не маєте віри?
І рече їм: Чого ви такі полохливі? Як се? нема в вас віри?