Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Новый русский перевод
Ісус вийшов звідти і попрямував до свого рідного краю, а за Ним йшли слідом Його учні.
Иисус вместе с учениками ушел оттуда и пришел в Свой родной город.
А коли настала субота, Він почав навчати в синагозі. І багато хто слухав і дивувався, кажучи: Звідки в Нього це? І що за мудрість дана Йому? І що за чудеса творяться Його руками?
Когда наступила суббота, Он начал учить в синагоге. Многие, слушая Его, удивлялись:
— Откуда это у Него? Кто дал Ему такую мудрость? Как Он совершает такие чудеса?
— Откуда это у Него? Кто дал Ему такую мудрость? Как Он совершает такие чудеса?
Хіба Він — не тесля, не син Марії та не брат Якова, Йосії, Юди і Симона? Хіба не Його сестри серед нас? І вони спокушалися через Нього.
Разве Он не плотник, не сын Марии, не брат Иакова, Иосии, Иуды и Симона? И разве не здесь, у нас, живут Его сестры?
И они отвергли Его.
И они отвергли Его.
А Ісус їм відповідав, що пророк буває без пошани лише у своєму рідному краї, серед своїх рідних і у своєму домі.
Иисус же сказал им:
— Не бывает пророк без чести, разве только в городе своем и в своем доме.
— Не бывает пророк без чести, разве только в городе своем и в своем доме.
І не міг Він там жодного чуда зробити, тільки оздоровив декількох недужих, поклавши на них руки.
И Он не мог совершить там ни одного чуда, лишь исцелил нескольких больных, возложив на них руки.
І дивувався їхньому невірству. Тож обходив довколишні села, навчаючи.
Он удивлялся неверию в этих людях.
Иисус ходил по окрестным селениям и учил.
Иисус ходил по окрестным селениям и учил.
Покликавши дванадцятьох, Він почав посилати їх по двох, наділяючи їх владою над нечистими духами.
Он созвал двенадцать учеников и начал посылать их по двое, дав им власть над нечистыми духами.
І сказав їм, щоб нічого не брали в дорогу — тільки одну палицю: ні хліба, ні торби, ні мідяків у пояс,
Он повелел им ничего не брать с собой в дорогу, кроме посоха: ни хлеба, ни сумки, ни денег в поясе,
але щоби взули сандалі й не одягалися у дві одежини.
но обуваться в сандалии и не брать запасной одежды.
І Він говорив їм: Куди тільки ввійдете в дім, там перебувайте, доки не вийдете звідти.
— В какой бы дом вы ни вошли, — говорил Он им, — оставайтесь там до тех пор, пока не покинете это место.
І коли б у якомусь місці не прийняли вас і не послухали вас, то, виходячи звідти, обтрусіть пил з ніг — як свідчення проти них. [Запевняю вас: легше буде Содому й Гоморрі в день судний, ніж місту цьому].
А если где-либо вас не примут и не захотят слушать, то, уходя, отряхните пыль с ваших ног, пусть это будет свидетельством против них.
І, вийшовши, вони проповідували, щоб люди покаялися,
Ученики отправились в путь и проповедовали людям, призывая их к покаянию.
і виганяли численних бісів, а багатьох недужих помазували олією і зціляли.
Они изгнали много демонов, и многих больных помазали оливковым маслом и исцелили.
І почув цар Ірод, оскільки відоме стало Його Ім’я, і люди говорили, що це — Іван Хреститель устав з мертвих, тому й такі чудеса здійснюються Ним.
Об Иисусе услышал царь Ирод, поскольку имя Иисуса становилось все более известным, и некоторые говорили:
— Это Иоанн Креститель воскрес из мертвых, и поэтому в Нем такая чудодейственная сила.
— Это Иоанн Креститель воскрес из мертвых, и поэтому в Нем такая чудодейственная сила.
Інші ж казали, що це — Ілля, ще інші вважали, що це — пророк або один із пророків.
Другие говорили, что это Илия. А третьи утверждали, что Он пророк, подобный пророкам древности.
А Ірод, почувши, сказав: Той Іван, якому я відтяв голову, це він воскреснув!
Услышав эти разговоры, Ирод решил:
— Это Иоанн, которого я обезглавил, он воскрес из мертвых.
— Это Иоанн, которого я обезглавил, он воскрес из мертвых.
Адже Ірод, пославши воїнів, схопив Івана і посадив його у в’язницю через Іродіяду, дружину свого брата Филипа, бо одружився з нею.
В свое время Ирод приказал арестовать Иоанна и бросить его в темницу из-за Иродиады, жены своего брата Филиппа. Ирод женился на ней,
А Іван сказав Іродові: Не годиться мати тобі жінку твого брата!
а Иоанн говорил ему:
— Нельзя тебе жить с женой своего брата.
— Нельзя тебе жить с женой своего брата.
Тож Іродіяда таїла злобу на нього й бажала його вбити, та не могла.
Иродиада затаила злобу на Иоанна и хотела убить его. Однако она не могла ничего сделать,
Бо Ірод боявся Івана, знаючи його як чоловіка праведного та святого, і оберігав його, а слухаючи, дуже непокоївся, але слухав з насолодою.
потому что Ирод боялся Иоанна, зная, что это справедливый и святой человек, и берег его. Слушая Иоанна, Ирод приходил в смущение, но тем не менее, ему нравилось его слушать.
Як настав слушний день, коли Ірод з нагоди дня свого народження влаштував бенкет для своїх вельмож, тисяцьких, галилейських старшин,
Наконец Иродиаде представился подходящий случай. Ирод в день своего рождения устроил пир для своих приближенных, военачальников и самых уважаемых людей Галилеи.
увійшла дочка Іродіяди і, танцюючи, догодила Іродові й тим, які з ним сиділи при столі. Цар же сказав дівчині: Проси в мене, чого тільки хочеш, і дам тобі!
Дочь Иродиады вошла к ним и танцевала, и так понравилась Ироду и возлежавшим за столом гостям, что царь сказал девушке:
— Проси у меня чего хочешь, и я дам тебе! —
— Проси у меня чего хочешь, и я дам тебе! —
І він поклявся їй: Чого тільки попросиш у мене, дам тобі, хоч би й півцарства мого.
и поклялся ей: — Чего ни попросишь, все дам тебе, хоть половину моего царства.
І вона, вийшовши, запитала в матері: Що попросити? Та ж сказала: Голови Івана Хрестителя!
Девушка пошла к матери за советом:
— Чего мне просить?
А та сказала:
— Проси голову Иоанна Крестителя.
— Чего мне просить?
А та сказала:
— Проси голову Иоанна Крестителя.
І, повернувшись відразу з поспіхом до царя, вона попросила, кажучи: Хочу, щоб негайно дав ти мені на полумиску голову Івана Хрестителя!
Девушка сразу же поспешила к царю и попросила:
— Хочу, чтобы ты сейчас же подал мне на блюде голову Иоанна Крестителя.
— Хочу, чтобы ты сейчас же подал мне на блюде голову Иоанна Крестителя.
І цар сильно засмутився, але через клятву й тих, які сиділи при столі, він не захотів їй відмовити.
Царь сильно опечалился, но не решился ей отказать, так как поклялся перед возлежавшими за столом гостями.
Тож відразу цар послав свого охоронця, наказавши принести голову Івана. Той пішов, відтяв його голову у в’язниці
Он немедленно послал палача и приказал ему принести голову Иоанна. Тот пошел в темницу, обезглавил Иоанна
та приніс його голову на полумиску, дав дівчині, а дівчина віднесла її своїй матері.
и принес его голову на блюде девушке, а та отдала ее своей матери.
А коли його учні почули, то прийшли, взяли тіло і поховали його в гробниці.
Когда об этом услышали ученики Иоанна, они пришли, забрали тело и похоронили его в гробнице.
І посходилися апостоли до Ісуса та сповістили Йому про все: що зробили і чого навчили.
Апостолы возвратились к Иисусу и рассказали Ему обо всем, что они делали и чему учили народ.
А Він каже їм: Ви підіть самі подалі в пустинне місце та відпочиньте трохи! Бо так багато було тих, які приходили й відходили, що навіть не було їм коли попоїсти.
Иисус сказал им:
— Отправляйтесь в безлюдное место и немного отдохните, — ведь все время приходило и уходило много народа, и у них даже не было времени поесть.
— Отправляйтесь в безлюдное место и немного отдохните, — ведь все время приходило и уходило много народа, и у них даже не было времени поесть.
Тож вони самі відпливли човном до відлюдного місця.
И они отправились на лодке в пустынное место.
Та побачили їх, як пливли, і багато хто впізнав їх. І пішки люди збіглися туди з усіх міст і прибули раніше за них.
Но люди видели, как они отплыли, причем многие их узнали и устремились туда посуху из всех городов, так что оказались на месте даже раньше лодки.
Вийшовши, Ісус побачив великий натовп; і змилосердився над ними, бо вони були, як ті вівці, які не мають пастуха, і почав їх багато навчати.
Когда Иисус сошел на берег и увидел большую толпу, Он сжалился над людьми, потому что они были как овцы без пастуха,18 и начал их учить многим вещам.
І коли минуло чимало часу, учні, підійшовши до Нього, говорили: Це місце пустинне, а пора вже пізня,
Уже поздно вечером ученики подошли к Нему и сказали:
— Место здесь пустынное, и уже поздно.
— Место здесь пустынное, и уже поздно.
тож відпусти їх, щоби пішли до навколишніх хуторів і сіл та купили собі щось їсти.
Отпусти народ, пусть пойдут в окрестные деревни и селения и купят себе поесть.
Він же у відповідь сказав їм: Дайте ви їм їсти! А вони відповідають Йому: Чи нам піти купити на двісті динаріїв [1] хліба і дати їм їсти?
Но Иисус ответил:
— Вы дайте им есть.
Ученики удивились:
— Неужели Ты хочешь, чтобы мы купили еды динариев19 на двести и накормили этих людей?
— Вы дайте им есть.
Ученики удивились:
— Неужели Ты хочешь, чтобы мы купили еды динариев19 на двести и накормили этих людей?
Він же каже їм: Скільки хлібів маєте? Ідіть подивіться. І довідавшись, кажуть: П’ять і дві рибини.
— Сколько у вас хлеба? — спросил Иисус. — Пойдите посмотрите.
Они пошли, узнали и ответили:
— Пять хлебов и две рыбы.
Они пошли, узнали и ответили:
— Пять хлебов и две рыбы.
І звелів їм посадити всіх групами на зеленій траві.
Иисус велел рассадить народ группами на зеленой траве.
Посідали група за групою: по сто та по п’ятдесят.
Люди возлегли, расположившись группами по сто и по пятьдесят человек.
Узявши п’ять хлібів та дві рибини і звернувши погляд до неба, Він поблагословив, розломив хліби і давав учням Своїм, щоби клали перед ними, і обидві рибини всім розділив.
Иисус взял пять хлебов и две рыбы и, подняв глаза к небу, благословил пищу. Затем Он стал разламывать хлеб и давать Своим ученикам, чтобы те раздавали народу, и две рыбы тоже разделил на всех.
а з того, що залишилося, та з риб зібрали дванадцять повних кошиків.
и собрали еще двенадцать полных корзин остатков хлеба и рыбы.
А тих, які споживали хліб, було зо п’ять тисяч чоловіків.
Одних только мужчин ело около пяти тысяч.
І негайно Він змусив Своїх учнів сісти в човен і раніше за Нього пливти на той бік, до Витсаїди, а Він тим часом відпустить людей.
Сразу после этого Иисус велел Своим ученикам сесть в лодку и переправиться на другую сторону озера, к Вифсаиде, а Сам Он оставался, пока не отпустил народ.
І, відпустивши їх, Він пішов на гору помолитися.
Простившись с народом, Иисус поднялся на гору помолиться.
А як настав вечір, човен був серед моря, а Він Сам-один на суходолі.
Когда наступила ночь, лодка была посреди озера, а Иисус оставался один на берегу.
Побачивши, що втомилися від веслування, — бо вітер дув супроти них, — близько четвертої сторожі [2] ночі Він підійшов до них, ідучи по морю, і хотів їх минути.
Увидев, что им приходится нелегко, так как дул встречный ветер, Он около четвертой стражи ночи, перед рассветом, пошел к ним, ступая по озеру. Он хотел уже приблизиться к ним,20
Вони ж, побачивши, що Він іде по морю, подумали, що то привид, і закричали,
но они, увидев Его идущим по воде, решили, что это призрак, и закричали,
бо всі Його побачили і занепокоїлися. І тут же Він заговорив до них, і сказав їм: Кріпіться, це Я, не бійтеся!
потому что они все видели Его и сильно испугались. Но Иисус сразу же заговорил с ними:
— Успокойтесь, это Я, не бойтесь.
— Успокойтесь, это Я, не бойтесь.
Він увійшов до них у човен — і вітер ущух.
Он вошел к ним в лодку, и ветер утих. Ученики были поражены.
А в собі вони все ще були сповнені жаху, тому що не зрозуміли чуда з хлібами, бо їхнє серце було закам’янілим.
Ведь они не поняли и чуда с хлебами — их сердца были закрыты.
І, перепливши, вони прибули до Генісаретської землі й причалили.
Переправившись на другую сторону, они пристали к берегу в Геннисарете.
Коли вони вийшли з човна, люди відразу, упізнавши Його,
Как только они вышли из лодки, люди сразу узнали Иисуса.
оббігли всю ту околицю і почали на носилках приносити хворих — скрізь, де б Він не з’явився.
Они обежали всю округу, рассказывая, где Он находится, и туда стали приносить на циновках больных.
І куди б Він не входив, — до сіл, міст, хуторів, — скрізь на майданах клали недужих і благали Його, щоб хоч до краю Його одягу доторкнутися, а ті, хто торкався до Нього, зцілялися.
Где бы Он ни появлялся, в селениях, или в городах, или в деревнях, люди выносили на площади больных и просили Иисуса, чтобы Он позволил им прикоснуться хотя бы к кисточке на краю Его одежды.21 И все, кто прикасался, выздоравливали.