Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Хоменка
Ісус вийшов звідти і попрямував до свого рідного краю, а за Ним йшли слідом Його учні.
І вийшовши звідти, прибув у свою батьківщину, а слідом за ним пішли й його учні.
А коли настала субота, Він почав навчати в синагозі. І багато хто слухав і дивувався, кажучи: Звідки в Нього це? І що за мудрість дана Йому? І що за чудеса творяться Його руками?
Якже настала субота, він почав навчати у синагозі; багато з тих, що його слухали, дивувались, кажучи: "Звідкіль оте в нього? Що то за мудрість, що йому дана, і такі чуда, що діються його руками?
Хіба Він — не тесля, не син Марії та не брат Якова, Йосії, Юди і Симона? Хіба не Його сестри серед нас? І вони спокушалися через Нього.
Хіба ж він не тесля, син Марії, брат Якова, Йосифа, Юди та Симона? І сестри його — хіба не тут між нами?" І брали йому це за зле.
А Ісус їм відповідав, що пророк буває без пошани лише у своєму рідному краї, серед своїх рідних і у своєму домі.
Але Ісус промовив до них: "Нема пророка без пошани, — як тільки у своїй країні, між власною родиною та у своєму домі."
І не міг Він там жодного чуда зробити, тільки оздоровив декількох недужих, поклавши на них руки.
І неспроможен був створити там ніякого чуда, лише вилікував деяких недужих, поклавши на них руки;
І дивувався їхньому невірству. Тож обходив довколишні села, навчаючи.
і вражений був їхньою невірою. І ходив кругом по селах, і навчав.
Покликавши дванадцятьох, Він почав посилати їх по двох, наділяючи їх владою над нечистими духами.
І покликав дванадцятьох і заходився їх посилати по двох, даючи їм владу над нечистими духами.
І сказав їм, щоб нічого не брали в дорогу — тільки одну палицю: ні хліба, ні торби, ні мідяків у пояс,
І наказав їм, щоб нічого не брали на дорогу, крім палиці самої, — ні хліба, ні торбини, ані грошей у гаманець;
але щоби взули сандалі й не одягалися у дві одежини.
щоб обувались у сандалі й не вдягались у дві одежі.
І Він говорив їм: Куди тільки ввійдете в дім, там перебувайте, доки не вийдете звідти.
І говорив їм: "До якого б дому ви тільки зайшли, там перебувайте, аж поки не вийдете звідти.
І коли б у якомусь місці не прийняли вас і не послухали вас, то, виходячи звідти, обтрусіть пил з ніг — як свідчення проти них. [Запевняю вас: легше буде Содому й Гоморрі в день судний, ніж місту цьому].
А коли в якомусь місці вас не приймуть і не слухатимуть вас, то, виходивши звідтіль, обтрусіть порох із ваших підошов — на свідоцтво їм."
і виганяли численних бісів, а багатьох недужих помазували олією і зціляли.
і виганяли численних бісів, а й намащували олією чимало хворих та оздоровлювали.
І почув цар Ірод, оскільки відоме стало Його Ім’я, і люди говорили, що це — Іван Хреститель устав з мертвих, тому й такі чудеса здійснюються Ним.
І зачув цар Ірод, — бо ім'я його стало явним, — і казав, що Йоан Христитель воскрес із мертвих, тим то й чуда діються з-за нього.
Інші ж казали, що це — Ілля, ще інші вважали, що це — пророк або один із пророків.
Інші ж твердили: "То — Ілля!" — а ще інші: "То пророк — один із пророків!"
А Ірод, почувши, сказав: Той Іван, якому я відтяв голову, це він воскреснув!
Зачувши про те Ірод, мовив: "То Йоан, якому голову я стяв; він устав із мертвих."
Адже Ірод, пославши воїнів, схопив Івана і посадив його у в’язницю через Іродіяду, дружину свого брата Филипа, бо одружився з нею.
Бо той Ірод послав був схопити Йоана і зв'язав його в темниці з-за Іродіяди, жінки Филипа, свого брата, — бо оженився був з нею.
А Іван сказав Іродові: Не годиться мати тобі жінку твого брата!
Йоан же казав Іродові: "Не личить тобі мати жінку брата твого."
Тож Іродіяда таїла злобу на нього й бажала його вбити, та не могла.
Іродіяда ж лютилась на нього й убити його бажала, та не могла,
Бо Ірод боявся Івана, знаючи його як чоловіка праведного та святого, і оберігав його, а слухаючи, дуже непокоївся, але слухав з насолодою.
бо Ірод боявся Йоана, знаючи, що чоловік він був справедливий і святий, тож і беріг його. Слухаючи його, непокоївся він дуже, однак слухав його охоче.
Як настав слушний день, коли Ірод з нагоди дня свого народження влаштував бенкет для своїх вельмож, тисяцьких, галилейських старшин,
Як же настав сприятливий день, коли то Ірод на день своїх народин споряджав бенкет для своїх вельмож, тисячників та знатних галилейських,
увійшла дочка Іродіяди і, танцюючи, догодила Іродові й тим, які з ним сиділи при столі. Цар же сказав дівчині: Проси в мене, чого тільки хочеш, і дам тобі!
увійшла дочка тієї Іродіяди, танцювала й догодила Іродові та гостям. Цар сказав дівчині: "Проси в мене чого бажаєш, — я дам тобі!"
І він поклявся їй: Чого тільки попросиш у мене, дам тобі, хоч би й півцарства мого.
Ще й присягнув їй: "Чого б ти тільки в мене просила, — дам тобі, хоч би й половину мого царства."
І вона, вийшовши, запитала в матері: Що попросити? Та ж сказала: Голови Івана Хрестителя!
Вийшла вона та й до своєї матері каже: "Чого маю просити?" Вона ж відповіла: "Голову Йоана Христителя!"
І, повернувшись відразу з поспіхом до царя, вона попросила, кажучи: Хочу, щоб негайно дав ти мені на полумиску голову Івана Хрестителя!
І негайно, увійшовши притьмом до царя, попросила дівчина: "Хочу, щоб ти мені дав зараз же на полумиску голову Йоана Христителя."
І цар сильно засмутився, але через клятву й тих, які сиділи при столі, він не захотів їй відмовити.
Вельми засмутився цар, та з-за присяги та з огляду на гостей не хотів їй відмовити.
Тож відразу цар послав свого охоронця, наказавши принести голову Івана. Той пішов, відтяв його голову у в’язниці
Тож послав цар відразу прибічника, наказавши йому принести голову Йоана. Пішов той, стяв його у в'язниці,
та приніс його голову на полумиску, дав дівчині, а дівчина віднесла її своїй матері.
приніс його голову на полумиску й подав її дівчині, а дівчина дала її матері своїй.
А коли його учні почули, то прийшли, взяли тіло і поховали його в гробниці.
Учні ж його, довідавшись про те, прийшли й узяли його тіло та поклали його у гробі.
І посходилися апостоли до Ісуса та сповістили Йому про все: що зробили і чого навчили.
Апостоли ж зійшлися до Ісуса й розповіли йому про все, що робили й чого навчали.
А Він каже їм: Ви підіть самі подалі в пустинне місце та відпочиньте трохи! Бо так багато було тих, які приходили й відходили, що навіть не було їм коли попоїсти.
Він їм і каже: "Ідіть самі одні осторонь, десь насамоту, та й відпочиньте трохи." Бо тих, що приходили й відходили, так було багато, що вони не мали часу навіть щось перекусити.
Тож вони самі відпливли човном до відлюдного місця.
І відплили вони човном у відлюдне місце самі одні.
Та побачили їх, як пливли, і багато хто впізнав їх. І пішки люди збіглися туди з усіх міст і прибули раніше за них.
Але бачили їх, як вони відпливали, й багато впізнали їх, тож пішки збіглись туди з усіх міст та й випередили їх.
Вийшовши, Ісус побачив великий натовп; і змилосердився над ними, бо вони були, як ті вівці, які не мають пастуха, і почав їх багато навчати.
Вийшовши Ісус, побачив силу народу — і змилосердився над ними, були бо вони, немов вівці, що пастуха не мають. І він навчав їх чимало.
І коли минуло чимало часу, учні, підійшовши до Нього, говорили: Це місце пустинне, а пора вже пізня,
А коли була вже пізня година, приступили до нього його учні й кажуть: "Місце самотнє тут, та й час уже пізній.
тож відпусти їх, щоби пішли до навколишніх хуторів і сіл та купили собі щось їсти.
Відпусти їх, хай собі підуть в околишні слободи й села та куплять собі щось із'їсти."
Він же у відповідь сказав їм: Дайте ви їм їсти! А вони відповідають Йому: Чи нам піти купити на двісті динаріїв [1] хліба і дати їм їсти?
А він у відповідь їм: "Дайте ви їм їсти." Ті йому й кажуть: "Чи не піти нам та купити хліба за двісті динаріїв і дати їм спожити?"
Він же каже їм: Скільки хлібів маєте? Ідіть подивіться. І довідавшись, кажуть: П’ять і дві рибини.
Він і же каже їм: "Скільки хлібів маєте? Підіть та подивіться." Розвідались вони і кажуть: "П'ять, ще й дві риби."
І звелів їм посадити всіх групами на зеленій траві.
Тоді він повелів їм посадити всіх гуртками на моріжку.
Узявши п’ять хлібів та дві рибини і звернувши погляд до неба, Він поблагословив, розломив хліби і давав учням Своїм, щоби клали перед ними, і обидві рибини всім розділив.
Узяв він п'ять хлібів і дві риби та й, поглянувши на небо, поблагословив, розломив хліби й став роздавати учням, щоб клали перед тими. А й дві риби розділив між усіма.
а з того, що залишилося, та з риб зібрали дванадцять повних кошиків.
І назбирали кусків хліба повних дванадцять кошиків, ще й рештки риби.
А тих, які споживали хліб, було зо п’ять тисяч чоловіків.
Тих же, що їли хліби, було п'ять тисяч чоловік!
І негайно Він змусив Своїх учнів сісти в човен і раніше за Нього пливти на той бік, до Витсаїди, а Він тим часом відпустить людей.
І відразу ж спонукав своїх учнів сідати в човен і плисти поперед нього на той бік до Витсаїди, — поки він відпустить народ.
А як настав вечір, човен був серед моря, а Він Сам-один на суходолі.
Як настав вечір, човен був посеред моря, а він сам один на землі.
Побачивши, що втомилися від веслування, — бо вітер дув супроти них, — близько четвертої сторожі [2] ночі Він підійшов до них, ідучи по морю, і хотів їх минути.
Коли ж побачив, як вони, веслувавши, втомились, — вітер бо їм був противний, — то близько четвертої сторожі ночі подався до них, простуючи морем, — хотів обминути їх.
Вони ж, побачивши, що Він іде по морю, подумали, що то привид, і закричали,
Вони ж, побачивши, як він ступає морем, гадали, що то примара, та й закричали.
бо всі Його побачили і занепокоїлися. І тут же Він заговорив до них, і сказав їм: Кріпіться, це Я, не бійтеся!
Усі бо уздріли його й занепокоїлись. Він же вмить заговорив до них, мовивши: "Будьте ж мужні: це я, не бійтесь!"
Він увійшов до них у човен — і вітер ущух.
І ввійшов до них у човен, — й ущух вітер. І вони в собі вельми здумілись, — понад міру,
А в собі вони все ще були сповнені жаху, тому що не зрозуміли чуда з хлібами, бо їхнє серце було закам’янілим.
бо не розуміли чуда з хлібами — серце їхнє було нечуйне.
І, перепливши, вони прибули до Генісаретської землі й причалили.
І, перепливши, прибули вони в землю Генезаретську й причалили.
Коли вони вийшли з човна, люди відразу, упізнавши Його,
А коли вийшли з човна, люди зараз же його впізнали
оббігли всю ту околицю і почали на носилках приносити хворих — скрізь, де б Він не з’явився.
і розбіглися по всій країні та почали приносити хворих на ліжках, де тільки чули, що він перебуває.
І куди б Він не входив, — до сіл, міст, хуторів, — скрізь на майданах клали недужих і благали Його, щоб хоч до краю Його одягу доторкнутися, а ті, хто торкався до Нього, зцілялися.
І куди він тільки приходив, — у села чи міста, чи в слободи, — клали на майданах хворих і просили його про змогу бодай доторкнутися краю його одежі; і хто тільки торкавсь його, ставав здоровий.