Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Куліша та Пулюя
Ісус вийшов звідти і попрямував до свого рідного краю, а за Ним йшли слідом Його учні.
І вийшовши звідтіля, прибув у свою країну; і йшли слїдом за Ним ученики Його.
А коли настала субота, Він почав навчати в синагозі. І багато хто слухав і дивувався, кажучи: Звідки в Нього це? І що за мудрість дана Йому? І що за чудеса творяться Його руками?
І, як настала субота, почав у школї навчати; й многі, слухаючи, дивувались, кажучи: Звідкіля се в Него? і що се за розум даний Йому, що дива такі руками Його роблять ся?
Хіба Він — не тесля, не син Марії та не брат Якова, Йосії, Юди і Симона? Хіба не Його сестри серед нас? І вони спокушалися через Нього.
Хиба ж сей не тесля, син Мариї, брат Яковів, і Йосиїв, і Юдин, і Симонів? і хиба не тут між нами сестри Його? І поблазнились Ним.
А Ісус їм відповідав, що пророк буває без пошани лише у своєму рідному краї, серед своїх рідних і у своєму домі.
Рече ж їм Ісус: Не єсть пророк без чести, хиба що в країнї своїй, та в родинї, і в домівцї своїй.
І не міг Він там жодного чуда зробити, тільки оздоровив декількох недужих, поклавши на них руки.
І не міг там нїякого чуда зробити, тільки на деяких недужих положивши руки, сцїлив їх.
І дивувався їхньому невірству. Тож обходив довколишні села, навчаючи.
І дивувавсь недовірством їх. І ходив кругом по селах, навчаючи.
Покликавши дванадцятьох, Він почав посилати їх по двох, наділяючи їх владою над нечистими духами.
І покликав дванайцятьох, та й почав їх посилати по двоє, і дав їм власть над духами нечистими;
І сказав їм, щоб нічого не брали в дорогу — тільки одну палицю: ні хліба, ні торби, ні мідяків у пояс,
і звелїв їм, щоб нїчого не брали на дорогу, тільки одну палицю: нї торбини, нї хлїба, нї у черес грошей,
але щоби взули сандалі й не одягалися у дві одежини.
щоб обувались у постоли й не вдягались у дві одежинї.
І Він говорив їм: Куди тільки ввійдете в дім, там перебувайте, доки не вийдете звідти.
І рече їм: Де б ви нї зайшли в яку господу, там пробувайте, аж поки вийдете звідтіля.
І коли б у якомусь місці не прийняли вас і не послухали вас, то, виходячи звідти, обтрусіть пил з ніг — як свідчення проти них. [Запевняю вас: легше буде Содому й Гоморрі в день судний, ніж місту цьому].
А хто не прийме вас, анї слухати ме вас, то, виходячи звідтіля, обтрусїть і порох із під ніг ваших, на сьвідкуваннє їм. Істино глаголю вам: Одраднїще буде Содомові та Гоморі суднього дня, нїж городові тому.
І, вийшовши, вони проповідували, щоб люди покаялися,
І вийшовши вони, проповідували, щоб каялись.
і виганяли численних бісів, а багатьох недужих помазували олією і зціляли.
І бісів багато виганяли, й намащували оливою багато недужих, і сцїляли.
І почув цар Ірод, оскільки відоме стало Його Ім’я, і люди говорили, що це — Іван Хреститель устав з мертвих, тому й такі чудеса здійснюються Ним.
І дочув ся цар Ірод (явне бо зробилось імя Його), і каже: Що Йоан Хреститель із мертвих устав, і того роблять ся чудеса від него.
Інші ж казали, що це — Ілля, ще інші вважали, що це — пророк або один із пророків.
Инші казали, що се Ілия; инші ж казали, що се пророк або один з пророків.
А Ірод, почувши, сказав: Той Іван, якому я відтяв голову, це він воскреснув!
Почувши ж Ірод, сказав: Що се Йоан, котрого я стяв, він устав з мертвих.
Адже Ірод, пославши воїнів, схопив Івана і посадив його у в’язницю через Іродіяду, дружину свого брата Филипа, бо одружився з нею.
Сей бо Ірод, піславши, взяв Йоана, та й звязав його в темницї за Іродияду, жінку Филипа, брата свого; бо оженивсь із нею.
А Іван сказав Іродові: Не годиться мати тобі жінку твого брата!
Сказав бо Йоан Іродові: Що не годить ся тобі мати жінку брата твого.
Тож Іродіяда таїла злобу на нього й бажала його вбити, та не могла.
Іродияда ж лютувала на него, й хотїла його вбити, та не могла.
Бо Ірод боявся Івана, знаючи його як чоловіка праведного та святого, і оберігав його, а слухаючи, дуже непокоївся, але слухав з насолодою.
Ірод бо боявсь Йоана, знавши його, яко чоловіка праведного й сьвятого, то й беріг його й, слухаючи його, багато робив, і залюбки його слухав.
Як настав слушний день, коли Ірод з нагоди дня свого народження влаштував бенкет для своїх вельмож, тисяцьких, галилейських старшин,
Як же настав день нагідний, коли Ірод на свої родини бенкет справив дукам своїм, та гетьманам, та значним Галилейським,
увійшла дочка Іродіяди і, танцюючи, догодила Іродові й тим, які з ним сиділи при столі. Цар же сказав дівчині: Проси в мене, чого тільки хочеш, і дам тобі!
і як увійшла дочка тієї Іродияди, танцювала, й догодила Іродові, й тим, що сидїли з ним, озвав ся цар до дївицї: Проси в мене, чого бажаєш, а дам тобі.
І він поклявся їй: Чого тільки попросиш у мене, дам тобі, хоч би й півцарства мого.
І поклявсь їй: Що, чого б у мене нї попросила, дам тобі, хоч би й половину царства мого.
І вона, вийшовши, запитала в матері: Що попросити? Та ж сказала: Голови Івана Хрестителя!
Вона ж, вийшовши, каже матері своїй: Чого просити? Та ж каже: Голови Йоана Хрестителя.
І, повернувшись відразу з поспіхом до царя, вона попросила, кажучи: Хочу, щоб негайно дав ти мені на полумиску голову Івана Хрестителя!
І, ввійшовши зараз швидко до царя, просила, кажучи: Хочу, щоб менї дав зараз на блюдї голову Йоана Хрестителя.
І цар сильно засмутився, але через клятву й тих, які сиділи при столі, він не захотів їй відмовити.
І зажурившись вельми цар, та задля клятьби й задля тих, що з ним сидїли, не хотїв їй відмовити.
Тож відразу цар послав свого охоронця, наказавши принести голову Івана. Той пішов, відтяв його голову у в’язниці
І зараз піславши цар ката, звелїв принести голову його; він же пійшовши, стяв його в темницї.
та приніс його голову на полумиску, дав дівчині, а дівчина віднесла її своїй матері.
І принїс голову його на блюдї, і дав її дївицї, а дївиця дала її матері своїй.
А коли його учні почули, то прийшли, взяли тіло і поховали його в гробниці.
І, довідавшись ученики його, пійшли і взяли тїло його, та й положили його в гробі.
І посходилися апостоли до Ісуса та сповістили Йому про все: що зробили і чого навчили.
І посходились апостоли до Ісуса, й сповістили Його про все, й що робили, й чого навчали.
А Він каже їм: Ви підіть самі подалі в пустинне місце та відпочиньте трохи! Бо так багато було тих, які приходили й відходили, що навіть не було їм коли попоїсти.
І рече до них: Ійдїть ви самі окроме в пусте місце, та відпочиньте трохи; було бо багато, що приходили й відходили, й навіть нїколи було їм їсти.
Та побачили їх, як пливли, і багато хто впізнав їх. І пішки люди збіглися туди з усіх міст і прибули раніше за них.
І бачив їх народ, як відчалювали, й пізнали Його многі, і збігались туди пішки з усїх городів, та й випередили їх, і посходились до Него.
Вийшовши, Ісус побачив великий натовп; і змилосердився над ними, бо вони були, як ті вівці, які не мають пастуха, і почав їх багато навчати.
І вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, що були як вівцї, не маючі пастиря; і почав навчати їх багато.
І коли минуло чимало часу, учні, підійшовши до Нього, говорили: Це місце пустинне, а пора вже пізня,
І як уже багато часу минуло, приступивши до Него ученики Його, кажуть: Що се пусте місце, і вже час пізний, —
тож відпусти їх, щоби пішли до навколишніх хуторів і сіл та купили собі щось їсти.
відпусти їх, щоб, пійшовши по околичнїх хуторах та селах, купили собі хлїба: не мають бо що їсти.
Він же у відповідь сказав їм: Дайте ви їм їсти! А вони відповідають Йому: Чи нам піти купити на двісті динаріїв [1] хліба і дати їм їсти?
Він же, озвавшись, рече до них: Дайте ви їм їсти. І кажуть Йому: Хиба, пійшовши, купимо за двістї денариїв хлїба, й дамо їм їсти?
Він же каже їм: Скільки хлібів маєте? Ідіть подивіться. І довідавшись, кажуть: П’ять і дві рибини.
Він же рече до них: Скільки хлїбів маєте? йдїть та подивіть ся. І, взнавши, кажуть: Пять, та дві риби.
І звелів їм посадити всіх групами на зеленій траві.
І звелїв їм садовити всїх купа коло купи на зеленій траві,
Посідали група за групою: по сто та по п’ятдесят.
і посїдали вони ряд коло ряду по сотням і по півсотням.
Узявши п’ять хлібів та дві рибини і звернувши погляд до неба, Він поблагословив, розломив хліби і давав учням Своїм, щоби клали перед ними, і обидві рибини всім розділив.
І, взявши пять хлїбів та дві риби, й поглянувши на небо, благословив, і ламав хлїби, та й давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; й дві риби подїлив усїм.
а з того, що залишилося, та з риб зібрали дванадцять повних кошиків.
І набрали окрушин дванайцять повних кошів, та й із риб.
А тих, які споживали хліб, було зо п’ять тисяч чоловіків.
А тих, що їли хлїби, було з пять тисяч чоловіка.
І негайно Він змусив Своїх учнів сісти в човен і раніше за Нього пливти на той бік, до Витсаїди, а Він тим часом відпустить людей.
І зараз примусив учеників своїх увійти в човен, та плисти на той бік попереду 'д Витсаїдї, поки сам одпустить народ.
А як настав вечір, човен був серед моря, а Він Сам-один на суходолі.
І як настав вечір, був човен серед моря, а він один на землї.
Побачивши, що втомилися від веслування, — бо вітер дув супроти них, — близько четвертої сторожі [2] ночі Він підійшов до них, ідучи по морю, і хотів їх минути.
І бачив, як вони силкувались, веслуючи; був бо вітер противний їм; і коло четвертої сторожи ночі приходить до них, ідучи по морю, і хотїв минути їх.
Вони ж, побачивши, що Він іде по морю, подумали, що то привид, і закричали,
Вони ж, бачивши Його, що ходить по морю, думали, що се мара, та й закричали:
бо всі Його побачили і занепокоїлися. І тут же Він заговорив до них, і сказав їм: Кріпіться, це Я, не бійтеся!
всї бо Його бачили, й потрівожились. І зараз заговорив до них, і рече їм: Бодріть ся; се я; не лякайтесь.
Він увійшов до них у човен — і вітер ущух.
І ввійшов до них у човен; і втих вітер, і вельми, над міру здумілись у собі, і дивувались.
А в собі вони все ще були сповнені жаху, тому що не зрозуміли чуда з хлібами, бо їхнє серце було закам’янілим.
Не зрозуміли бо про хлїби: було бо серце їх заслїплене.
І, перепливши, вони прибули до Генісаретської землі й причалили.
І, перепливши, прибули в землю Генисарецьку, й причалили.
Коли вони вийшли з човна, люди відразу, упізнавши Його,
І як вийшли вони з човна, зараз, пізнавши Його,
оббігли всю ту околицю і почали на носилках приносити хворих — скрізь, де б Він не з’явився.
кинулись по всїй тій околицї, та й почали приносити на ношах тих, що нездужали, як почули, що Він там єсть.
І куди б Він не входив, — до сіл, міст, хуторів, — скрізь на майданах клали недужих і благали Його, щоб хоч до краю Його одягу доторкнутися, а ті, хто торкався до Нього, зцілялися.
І куди нї приходив Він, у села, чи городи, чи хутори, на майданах клали недужих, і благали Його, щоб їм хоч до краю одежі Його приторкнутись, і хто тільки доторкнувсь Його, спасав ся.