Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Хоменка
Увійшовши в місто, Ісус переходив через Єрихон.
Увійшовши в Єрихон, Ісус проходив через (місто).
І ось чоловік, якого звали Закхей, — це був старший над митниками і був багатий, —
А був там чоловік, Закхей на ім'я; він був головою над митарями й був багатий.
прагнув побачити Ісуса, хто Він, але не міг через натовп, бо був малого зросту.
Він бажав бачити Ісуса, хто він такий, але не міг із-за народу, бо був малого зросту.
Побігши наперед, він виліз на смоківницю, щоби Його побачити, коли Він там проходитиме.
Побіг він наперед, виліз на сикомор, щоб подивитися на нього, бо Ісус мав проходити тудою.
Прийшовши на те місце, Ісус поглянув, [побачив його і] звернувся до нього: Закхею, негайно злізай, бо сьогодні потрібно Мені бути у твоєму домі!
Прийшовши на те місце, Ісус глянув угору і сказав до нього: “Закхею, притьмом злізай, бо я сьогодні маю бути в твоїм домі.”
А всі, побачивши це, нарікали, кажучи: Навіщо зайшов Він, щоби зупинитися в грішної людини!
Всі, бачивши те, заходилися нарікати та й казали: “До чоловіка грішника зайшов у гостину.”
Устав Закхей і сказав Господу: Ось, Господи, даю бідним половину свого майна, і якщо кого чим скривдив, повертаю вчетверо!
А Закхей устав і до Господа промовив: “Господи, ось половину майна свого даю вбогим, а коли чимсь когось і покривдив, поверну вчетверо.”
А Ісус промовив до нього: Сьогодні завітало спасіння до цього дому, бо й він — син Авраама;
Ісус сказав до нього: “Сьогодні на цей дім зійшло спасіння, бо й він син Авраама.
Син Людський прийшов знайти та спасти те, що загинуло!
Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло.”
Коли вони слухали це, Він розповів ще одну притчу, оскільки був близько до Єрусалима, і вони сподівалися, що ось-ось має об’явитися Боже Царство.
Як люди слухали це, Ісус сказав ще одну притчу, бо він був близько Єрусалиму, і вони думали, що Царство Боже негайно має з'явитись.
Отже, — сказав Він, — один чоловік шляхетного роду пішов у далеку країну, щоби прийняти царство і повернутися.
Отож, він мовив: “Один чоловік, знатного роду, пішов у далеку землю прийняти собі царство та й повернутись потім.
Він покликав десятьох своїх рабів, дав їм десять мін [1] і сказав їм: Торгуйте, доки прийду!
Покликав він десятьох слуг своїх, дав їм десять мін і мовив до них: Промишляйте ними, поки я повернуся.
Та громадяни ненавиділи його і послали посланців слідом за ним, кажучи: Не хочемо, щоби цей панував над нами!
Співгромадяни ж його ненавиділи його й вислали слідом за ним посольство, щоб сказати: Не хочемо, щоб отой царював над нами!
І сталося, що, одержавши царство, він повернувся і звелів покликати до себе тих рабів, яким дав гроші, аби довідатися, що вони вторгували.
І от, як він, прийнявши царство, назад повернувся, звелів прикликати до себе слуг тих, що їм дав гроші, щоб довідатися, хто що придбав.
Приходить перший і каже: Пане, міна твоя принесла десять мін.
Перший прийшов і каже: Пане, міна твоя придбала інших десять.
І відказав йому: Гаразд, добрий рабе, так як в малому ти був вірний, володій десятьма містами.
Гаразд, добрий слуго, — сказав пан, — тому, що ти вірний у маленькім, візьми управу над десятьма містами.
Прийшов другий, кажучи: Пане, міна твоя принесла п’ять мін.
І прийшов другий і каже: Пане, міна твоя, принесла п'ять мін.
Сказав і цьому: І ти будь над п’ятьма містами.
Він сказав і цьому: Ти теж будь над п'ятьма містами.
І ще один прийшов, кажучи: Пане, ось твоя міна, яку мав я відкладену в хусточці.
Прийшов ще інший й каже: Ось твоя міна, пане, що я тримав заховану в хустинці,
Адже я боявся тебе, бо ти жорстока людина: береш те, чого не поклав, і жнеш те, чого не посіяв!
бо я лякався тебе, тому що ти чоловік жорстокий: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв.
Каже йому: Устами твоїми суджу я тебе, лукавий рабе. Ти знав, що я жорстока людина, що беру те, чого не поклав, і що жну те, чого не посіяв.
А пан до нього й каже: З уст твоїх я тебе суджу, лукавий слуго! Ти знав, що я чоловік жорстокий, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.
Чому ж не дав ти моїх грошей купцям, і я, повернувшись, узяв би своє з прибутком?
Чому ж тоді не дав ти моїх грошей в обіг? Я, повернувшись, відібрав би їх з відсотками.
А тим, які стояли поряд, сказав: Візьміть від нього міну і дайте тому, хто має десять мін!
І він сказав тим, що там стояли: Візьміть від нього міну й дайте тому, що має десять мін.
І відповіли йому: Пане, він же десять мін вже має!
Пане! — сказали йому, — він має вже десять!
Кажу вам: кожному, хто має, дасться, а від того, хто не має, і те, що має, буде забране [від нього].
Кажу вам: Кожному, хто має, дасться, а в того, хто не має, відберуть і те, що має.
А тих моїх ворогів, які не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди і повбивайте їх переді мною!
А ворогів моїх, отих, що не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди й убийте на очах у мене.”
Сказавши це, Він пішов попереду, прямуючи в Єрусалим.
Сказавши це, Ісус пішов попереду, простуючи вгору до Єрусалиму.
І сталося, як наблизився Він до Витфагії і Витанії, до гори, що зветься Оливна, то послав двох учнів,
І от, як він наблизився до Витфагії та Витанії, до гори, що зветься Оливною, послав двох із своїх учнів,
кажучи: Ідіть у село, що навпроти, а ввійшовши до нього, знайдете прив’язане осля, на яке ніхто з людей ніколи не сідав; відв’яжіть його і приведіть.
кажучи: “Ідіть у село, що перед вами; ввійшовши в нього, ви знайдете прив'язане ослятко, на якого ніхто з людей ще не сідав ніколи; відв'яжіть його і приведіть.
Коли хто запитає вас, навіщо відв’язуєте, то скажете [йому], що Господь потребує його.
Коли ж вас хтось спитає: Навіщо відв'язуєте? — ви скажете: Господь його потребує.”
Посланці пішли й знайшли все так, як Він їм сказав.
Пішовши посланці, знайшли, як він сказав їм.
Коли відв’язували осля, запитали його господарі: Навіщо відв’язуєте осля?
Коли вони відв'язували осля, господарі його спитали їх: “Навіщо відв'язуєте осля?”
Тож вони привели осля до Ісуса і, накинувши на нього свою одіж, посадили Ісуса.
А привівши його до Ісуса й накинувши на осля свою одежу, посадили Ісуса.
А коли Він їхав, стелили свою одежу на дорозі.
І як він їхав, простеляли свою одежу по дорозі.
Як наблизився Він до підніжжя Оливної гори, багато учнів почали з радістю хвалити Бога гучним голосом за всі чудеса, які побачили,
А як був близько вже до спуску з Оливної гори, вся громада його учнів, радіючи, почала сильним голосом хвалити Бога за всі чуда, що бачили,
вигукуючи: Благословенний Цар, Який іде в Ім’я Господнє! Мир на небі і слава на висотах!
кажучи: “Благословен цар, що йде в ім'я Господнє! Мир на небі і слава на висотах!”
Та деякі фарисеї з натовпу сказали Йому: Учителю, заборони це Своїм учням!
Деякі з фарисеїв, що були в юрбі, сказали йому: “Учителю, заборони твоїм учням.”
У відповідь Він сказав: Кажу вам, коли вони замовкнуть, кричатиме каміння.
Він же відповів: “Кажу вам: Коли оці замовчать, кричатиме каміння.”
А коли Він наблизився і побачив місто, то заплакав над ним,
І як наблизився і побачив місто, він над ним заплакав,
кажучи: Якби ти зрозуміло хоч у цей день, що потрібне для [твого] миру! Тепер же це сховано від очей твоїх.
кажучи: “Якби й ти цього дня зрозуміло те, що веде до миру! Але тепер воно закрите перед твоїми очима!
Адже прийдуть на тебе дні, — і твої вороги оточать тебе валом, візьмуть тебе в облогу, тіснитимуть тебе звідусіль,
Бо прийдуть дні на тебе, і вороги твої валом тебе оточать і тебе обляжуть, і стиснуть тебе звідусюди;
поб’ють тебе й твоїх дітей у тобі, не залишать каменя на камені в тобі, бо не зрозуміло ти часу своїх відвідин!
вони розчавлять тебе й твоїх дітей, які будуть у тобі, і не зоставлять у тебе каменя на камені — за те, що ти не зрозуміло часу твоїх відвідин.”
Увійшовши в храм, Він почав виганяти тих, котрі продавали [в ньому й купували],
Увійшовши в храм, Ісус заходився виганяти продавців,
кажучи їм: Написано: Дім Мій буде домом молитви, а ви зробили його печерою розбійників!
кажучи до них: “Написано: Дім мій — дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбишак.”
І навчав щодня в храмі. А первосвященики, книжники та старші народу прагнули Його погубити,
І він щодня навчав їх у храмі. Первосвященики ж і книжники, а й старшина народу, шукали його вбити,